Постанова № 54429640, 16.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3653/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

16 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Горобця Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що оформлене протоколом №15 від 10.07.2015 про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за №10854 та №10855 від 29.12.2014.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_5 в задоволенні адміністративного позову до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Аргументуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом першої інстанції залишено без уваги обставини які мають значення для справи, відтак ухвалено незаконну постанову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, 29.12.2014 між ОСОБА_5 (Покупець) та АТ "Дельта Банк" (Продавець) укладено два договори купівлі - продажу нерухомого майна, що в той же день були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за №10854 (далі - Договір 1) та №10855 (далі - Договір 2).

Згідно із умовами договору №10854 від 29.12.2014 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами загальною площею 128,6 кв. м., житловою площею 58,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вартість вказаного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами відповідно до пункту 6 Договору 1 складає 292000,00 грн. без урахування ПДВ. Розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні (пункт 7 Договору 1).

Відповідно до умов договору №10855 від 29.12.2014 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах земельну ділянку площею 0,0641 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до пункту 7 Договору 2 складає 58000,00 грн. без урахування ПДВ. Розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні (пункт 8 Договору 2).

На виконання умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна №10855 та №10854 від 29.12.2014 (пункти 7 та 6 Договорів) ОСОБА_5 в день укладання цих договорів мав сплатити на рахунок АТ "Дельта Банк" 350000,00 грн. (58000,00 грн. + 292000,00 грн.). Як наслідок, передача об'єкту нерухомого майна мала бути здійснена протягом одного робочого дня після проведення повної оплати та зарахування коштів на рахунок Продавця за Актом приймання-передачі нерухомого майна (пункт 8 Договору 1 та пункт 9 Договору 2).

Зобов'язання передбачені договорами №10854 та №10855 від 29.12.2014 виконанні сторонами в повному обсязі, а саме на рахунок АТ "Дельта Банк" 29.12.2014 перераховано грошові кошти в якості оплати за нерухоме майно в сумі 350074,00 грн., у зв'язку з чим АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 29.12.2014 підписали акти приймання-передачі нерухомого майна.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Наказом уповноваженої особи Фонду Кадирова В.В. № 67 від 11.03.2015 створено комісію перевірки правочинів (інших договорів) за операційно-господарськими операціями. В результаті перевірки укладених між позивачем та АТ "Дельта Банк" 29.12.2014 договорів купівлі-продажу нерухомого майна виявлено, що при їх укладанні та виконанні були допущені порушення, які вказують на їх нікчемність з наступних підстав:

1) - пункт 2 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, а саме, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Суть такого порушення полягає в тому, що вказані договори були укладені сторонами без відповідного погодження з Національним банком України, яке передбачене Постановою Правління НБУ від 30.10.2014р. № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних";

2) - пункт 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, а саме, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Суть цього порушення полягає в тому, що АТ "Дельта Банк" уклав договори та прийняв оплату за ними без реальних грошових надходжень від третіх осіб - кредиторів банку - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок чого останні отримали переваги не встановлені для них законодавством, а саме отримали можливість вимагати у ОСОБА_5 відшкодування поза межами Банку, внаслідок чого їх вимоги до Банку щодо повернення коштів, які обліковуються на поточних рахунках, були задоволені у відповідному розмірі.

Вказані висновки знайшли своє відображення у протоколі засідання комісії з перевірки правочинів №15 від 10.07.2015, який, згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача та третьої особи, був затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В.

На підставі зазначених висновків про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2014 № 10854 та № 10855, укладених між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. сформовано та направлено на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочинів № 3128 від 14.07.2015 з вимогою негайного повернення банку всього набутого за договорами майна. У повідомленні зазначено, що на виконання частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" проведено перевірку правочинів (договорів) та виявлено, що договори укладені між позивачем та АТ "Дельта Банк" є нікчемними згідно пунктів 2 та 7 частини 3 статті 38 згаданого Закону, у зв'язку з чим ОСОБА_5 вказано на необхідність негайно повернути все нерухоме майно, що було ним отримано за цими правочинами (договорами).

Незгода позивача з рішенням відповідача зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.

З цього приводу колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону України № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За приписами частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (пункт 4 частини 2 статті 37 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно з приписами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 1 статті 228 ЦК України унормовує лише дві категорії порушень, за наявності яких правочин вважається нікчемним: у зв'язку з порушенням публічного порядку, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (статті 21-68 Конституції України); правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та незаконне заволодіння ним.

Публічно-правові норми, які встановлюють публічний порядок, зосереджені переважно в Конституції України, в кримінальному, валютному, адміністративному, бюджетному, податковому, земельному та іншому законодавстві, у тому числі певна їх частина - у цивільному.

Як встановлено судом з матеріалів справи постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних. В пункті 2 вказаної постанови вказано, що будь-яке відчуження будівель і споруд Банку має здійснюватися виключно на підставі погодження Національного банку України.

На виконання зазначеної постанови Головою Ради Директорів АТ "Дельта Банк" О.Ю. Поповою видано наказ №2650 від 03.11.2014, пунктом 1.7 якого також заборонено відчуження будівель і споруд Банку без погодження Національного банку України.

Судом з матеріалів справи встановлено, що таке погодження Національного банку України відсутнє, а тому спірні договори купівлі-продажу від 29.12.2014 укладені з порушенням, Банк взяв на себе зобов'язання про відчуження належних Банку будівель, що призвело до зменшення обсягу активів Банку, визнання його неплатоспроможності та неможливості виконання зобов'язань Банку перед іншими кредиторами відповідно до пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заборона відчуження стосувалася лише будівель і споруд Банку, а об'єктом за реєстраційним №10855 є земельна ділянка. Проте судом першої інстанції не враховано положення статті 120 Земельного кодексу України. Власне за приписами статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що на підставі заборони відчуження будівель і споруд не могла бути відчужена земельна ділянка, на якій розміщені будівлі і споруди Банку.

Варто зазначити, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спірні правочини укладені після віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних, і після укладення вказаних правочинів АТ "Дельта Банк" визнано неплатоспроможним.

Факт відчуження нерухомого майна в період віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних призвів до зменшення обсягу активів АТ "Дельта Банк", відповідно, менший обсяг активів призвів до визнання АТ "Дельта Банк" неплатоспроможним. Наведені обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між взятим банком на себе зобов'язанням та настанням негативних наслідків у вигляді неплатоспроможності.

Як вбачається з наведених вище норм законодавства, для визнання нікчемним правочину на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" необхідно довести наявність наміру осіб, що уклали такий правочин, на отримання переваг (пільг) перед іншими кредиторами Банку, та наявність яких-небудь стандартів відповідно до яких можна визначити чи був результат укладення правочину пільгою для кредитора Банку, що уклав такий правочин.

Аналізуючи зміст договорів купівлі-продажу нерухомого майна №10854 та №10855 від 29.12.2014, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунки за спірними договорами здійснені фактично в штучний спосіб без реального надходження коштів за придбане майно на рахунки Банку та здійснені третіми особами, які не є стороною договорів.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що договорами купівлі-продажу від 29.12.2014 не передбачено таку можливість оплати ціни договорів третіми особами.

За приписами частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як зазначалось вище, статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку та частиною 1 зазначеної статті унормовано, що Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відкрили в Банку поточні рахунки, на яких обліковувалися належні їм грошові кошти - 60000,00 грн. та 115000,00 грн. відповідно.

З виписки руху коштів випливає, що частину коштів сплачено ОСОБА_7 в сумі 60000,00 грн. та ОСОБА_8 в сумі 115000,00 грн.

Вказана оплата здійснена в період, коли Банк мав труднощі з виконанням власних зобов'язань (в тому числі і щодо надання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права безпосередньо розпоряджатися належними їм грошовими коштами в сумі 60000,00 грн. та 115000,00 грн. відповідно), що підтверджується віднесенням Національним банком України АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних банків з обмеженням певних видів операцій, а в подальшому визнання неплатоспроможним.

Важливо підкреслити, що зазначені вище особи мали статус кредиторів Банку, і для задоволення їх вимог передбачена спеціальна процедура, натомість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконавши обов'язок позивача по оплаті ціни спірних договорів купівлі-продажу від 29.12.2014 отримали права кредитора уже по відношенню не до Банку, а до позивача, у відповідності до частини 3 статті 528 Цивільного кодексу України.

Отже такий перехід є перевагою для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по відношенню до інших кредиторів Банку, адже вони можуть задовольнити свої вимоги поза межами спеціальної процедури, що є порушенням пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що Договори купівлі-продажу від 29.12.2014 підпадають під ознаки нікчемності, визначені в пунктах 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому Уповноважена особа не вчиняла нічого протиправного, діяла у порядку та спосіб, визначені Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом для правовідносин, пов'язаних із виведенням неплатоспроможних банків з ринку і ліквідацією банків, функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржена постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в особі уповноваженої особи фонду на здійснення тимчасової адміністрації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2015 року.

Головуючийсуддя Боровицький О. А. Судді Граб Л.С. Совгира Д. І.