Ухвала суду № 54429582, 10.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р. Справа № 876/11139/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Галичина» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного агропідприємства «Галичина» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Галичина» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А. про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору № 87-2012 від 01.03.2012 року; визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. у формі повідомлення від 28.08.2015 року № 11/2-27457 про нікчемність правочинів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Із таким судовим рішенням не погодилося Приватне підприємство «Галичина» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду. Зокрема, позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про непідсудність даного спору адміністративному суду, оскільки відповідачєм є суб'єкт, який уповноважений державою на виконання управлінських функцій, а оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії. Тому цей спір є адміністративним.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Відповідач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції було відхилено у зв'язку з тим, що воно надійшло до суду 07 грудня 2015 року, тобто з порушенням встановленого законом п'ятиденного терміну, необхідного для забезпечення його реалізації.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Суд першої інтонації при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, дійшов висновку, що цей спір є цивільно-правовим і тому не підлягає розгляду адміністративними судами.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками, виходячи з таких підстав.

У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 названого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, в тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Однією з підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, є випадок, коли позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа, як то зазначено в частині 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За приписами ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Отже, підсумовуючи наведені норми та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що оскільки позивач оскаржує дії державної спеціалізованої установи, що мали місце під час безпосереднього здійсненням останнім своїх спеціальних владних управлінських функцій у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, що на його думку призвело до порушення його законних прав та інтересів, виникає необхідність скасування оскаржуваної ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 р. №К/800/50111/14.

Згідно частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 204, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Приватного агропідприємства «Галичина» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі № 813/5706/15 - скасувати та справу направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 15 грудня 2015 року.