Постанова № 54429356, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/25723/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» (далі також - TOB «Імперіал Констракшн», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою декларацією та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2015 року, зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» за червень 2015 року датою її фактичного отримання контролюючим органом - 18 липня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем протиправно не було прийнято подану товариством податкову декларацію за червень 2015 року, оскільки вона мала всі необхідні реквізити, наявність яких передбачена положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що податкова декларація за червень 2015 року була заповнена з порушенням законодавчих вимог, а саме, товариство вказало у своїй звітності невідповідне найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, та не зазначило ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера).

У судове засідання, призначене на 16 грудня 2015 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не з'явились.

Водночас, 16 грудня 2015 року на адресу суду надійшли клопотання сторін у справі про здійснення розгляду даної справи за їх відсутності, в якому, зокрема, було зазначено про те, що позивач та відповідач не заперечують проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2015 року позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року. Зазначена податкова звітність була отримана відповідачем 18 липня 2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2, надісланою позивачу в якості підтвердження отримання поданих ним документів.

23 липня 2015 року листом за № 12171/10/26-55-15-06 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про невизнання поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в якості податкової звітності у зв'язку з її заповненням з порушенням встановлених вимог, а саме, товариство вказало у своїй звітності невідповідне найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, та не зазначило ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера).

19 серпня 2015 року товариством було повторно направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року на адресу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

21 серпня 2015 року листом за № 16497/10/26-55-15-01 відповідач повідомив товариство про невизнання зазначеної податкової звітності з підстав, аналогічних тим, що були викладені в листі № 12171/10/26-55-15-06 від 23 липня 2015 року.

02 вересня 2015 року позивачем втретє було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року на адресу відповідача.

Між тим, листом від 03 вересня 2015 року № 18101/10/26-55-15 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві вкотре повідомило товариство про невизнання такої звітності з підстав, аналогічних тим, що були викладені в попередніх листах контролюючого органу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 49.1, 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11 статті 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

Так, відповідно до п. 48.3 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, в поданій вперше, а саме 18 липня 2015 року, до відповідача податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, була зазначена позивачем як ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві.

Суд звертає увагу на те, що згідно з наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 грудня 2015 року, повним найменуванням відповідача є Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а скороченим - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Оскільки положеннями ПК України не передбачено іншого, суд вважає правомірним зазначення позивачем в поданій ним до контролюючого органу звітності скороченого найменування ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому суд враховує, що згідно з вимогами ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», допустимим є скорочення «р-н» від слова «район».

Також необхідно зазначити, що визначення в поданій звітності найменування контролюючого органу як ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві дає безсумнівну можливість ідентифікувати відповідний податковий орган, до якого подається така звітність, що відповідає меті закріплення в п. 48.3 статті 48 ПК України такого обов'язкового реквізиту податкової декларації.

Таким чином, неправомірним є невизнання відповідачем поданої товариством податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в якості податкової звітності на підставі невідповідності найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

Щодо позиції відповідача про невизнання податкової звітності товариства з підстав незазначення в ній ініціалів, прізвища та реєстраційного номера облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера), суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

При цьому, зазначена вимога щодо наявності в декларації підпису керівника платника податку кореспондується з наведеними вище приписами п. 48.3 статті 48 ПК України. Водночас, підпис відповідальної за ведення бухгалтерського обліку особи, а відповідно й зазначення її ініціалів, прізвища та реєстраційного номера облікової картки, вимагається лише пп. 48.5.1 п. 48.5 статті 48 ПК України і виключно в разі якщо керівник платника податку самостійно не веде бухгалтерський облік та подає податкову декларацію.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки позивача № 20/11-1 від 20 листопада 2015 року, наведена інформація в якій жодним чином не була спростована відповідачем, відповідальною в TOB «Імперіал Констракшн» особою за ведення бухгалтерського обліку є особисто його директор ОСОБА_1 Посада головного бухгалтера або будь-яка інша посада, що передбачає відповідальність за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності не передбачені штатним розписом TOB «Імперіал Констракшн».

Враховуючи наведене, в контексті зазначених вище положень податкового законодавства, суд вважає правомірним незазначення в поданій товариством до відповідача податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ініціалів, прізвища та реєстраційного номера облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера), оскільки ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності TOB «Імперіал Констракшн» здійснюється безпосередньо керівником такого платника податку, ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки якого і був зазначений в поданій позивачем звітності.

При цьому суд враховує, що в поданій раніше позивачем податковій звітності, а саме уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07 липня 2015 року, податкових деклараціях з податку на додану вартість від 26 червня 2015 року та 18 травня 2015 року, TOB «Імперіал Констракшн» так само не було вказано ініціалів, прізвища та реєстраційного номера облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера), проте така звітність була прийнята податковим органом, а відповідно й визнана ним податковою звітністю позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що такі реквізити як ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера), згідно приписами п. 48.3 статті 48 ПК України не є обов'язковими реквізитами податкової декларації, а тому, відповідно до п. 49.8 статті 49 ПК України, їх наявність не підлягає перевірці до прийняття податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, неправомірним є невизнання відповідачем поданої товариством податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в якості податкової звітності на підставі незазначення в ній ініціалів, прізвища та реєстраційного номера облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера).

Згідно з п. 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

В контексті зазначеного, суд при вирішенні даної адміністративної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12, яким встановлено, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 статті 49 ПК України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наведеного положення, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо невизнання податковою декларацією та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» за червень 2015 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» за червень 2015 року датою її фактичного отримання контролюючим органом - 18 липня 2015 року.

Присудити за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Констракшн» (код ЄДРПОУ 39319737) понесені останнім витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436, 00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк