Постанова № 54429307, 17.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2015 року № 826/22892/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства Готельний комплекс «Турист» Приватного

акціонерного товариства «Укрпрофтур»

до

третя особа

Відділу державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ у місті Києві

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 11 вересня 2013 року № 48718344, від 11 вересня 2013 року № 48718310, від 11 вересня 2013 року № 48730963.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/22892/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 15 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 15 жовтня 2015 року представник позивача підтримав позов, просив суд задовольнити. Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засіданні повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою відповідача, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

15 жовтня 2015 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) відповідачем на вимогу суду надано копії спірних виконавчих проваджень, з яких встановлено наступне.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві перебувають:

постанова № 390/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 вересня 2013 року, по виконанню якої на підставі заяви Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13 серпня 2015 року постановою від 11 вересня 2015 року відкрите виконавче провадження № 48718344;

постанова № 388/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 вересня 2013 року, по виконанню якої на підставі заяви Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13 серпня 2015 року постановою від 11 вересня 2015 року відкрите виконавче провадження № 48718310;

постанова № 389/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 вересня 2013 року, по виконанню якої на підставі заяви Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13 серпня 2015 року постановою від 11 вересня 2015 року відкрите виконавче провадження № 18730963.

Не погоджуючись із спірними постановами, позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при їх прийнятті.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Разом з тим, статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, за відсутності вищезазначених підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Згідно п. 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 735) (далі по тексту - Порядок № 244), оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Скориставшись наданим правом на оскарження дочірнє підприємство «Готельний комплекс «Турист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про: визнання протиправними дій відповідача під час проведення 03 вересня 2013 року позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (також далі - перевірка) та щодо складання акту від 06 вересня 2013 року перевірки, протоколів від 06 вересня 2013 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (також далі - оскаржувані протоколи); визнання протиправними та скасування припису відповідача від 06 вересня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (також далі - оскаржуваний припис) та постанов відповідача від 11 вересня 2013 року № 388/13, № 389/13 і № 390/13 про накладення штр афу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року в адміністративній справі № 826/15171/13-а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання незаконним дій, визнання протиправним і скасування припису, визнання протиправним та скасування постанов про накладення штрафу у задоволені позову про скасування постанов та припису відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишені без змін.

Відповідно до абз. 1 п. 31 Порядку № 244, у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідної інспекції про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 4 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

На підставі викладеного після набрання законної сили рішенням Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернувся до ВДВС з листами вих. № 10/26-6/1308/05, № 10/26-7/1308/05 та № 10/26-8/1308/05 від 13 серпня 2015 року, в яких просив згідно зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», прийняти виконавчі документи до виконання та відкрити виконавче провадження, оскільки у відповідача було відсутнє право на звернення до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві до набрання законної сили рішенням щодо оскарження винесених постанов.

Щодо твердження позивача про відсутність у Державної архітектурно-будівельної інспекції України повноважень станом на момент подачі до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 03 квітня 2015 року б/н, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис № 10701110009043824 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Інспекції держаного архітектурно-будівельної контролю у місті Києві.

Згідно п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 жовтня 2014 року № 272 «Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно будівельної інспекції», Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, затвердженого наказом № 225 від 01 жовтня 2014 року на території міста Києва з 10 жовтня 2014 року.

Таким чином Департамент утворений як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 10 жовтня 2014 року бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві постанов Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України, керуючись положеннями ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заявлено прохання замінити сторону у виконавчому провадженні, а саме: стягувача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (код ЄДРПОУ 37471912).

Суд зазначає, що сторонами у виконавчому провадженні і стягував і боржник. Заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї з сторін (стягувача або боржника), зокрема, внаслідок смерті або реорганізації. Заміна сторони полягає у вступі на її місце правонаступника (спадкоємця).

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі права і обов'язки. Основним критерієм ліквідації юридичної особи є відсутність правонаступників, що означає повне завершення діяльності та переходу прав та обов'язків до іншої особи. У випадках передачі майна, прав та обов'язків попередньої юридичної особи відбувається перетворення юридичної особи.

В процесі ліквідації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві покладено виконання функцій, покладених на них державою.

Тобто, новостворені юридичні особи не позбавлені права виконувати рішення, які є обов'язковими до виконання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2010 року, справа № К-23418/10.

Наведене свідчить про правомірність винесення відповідачем спірних постанов про відкриття виконавчого провадження, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, матеріалами справи доведено правомірність дій відповідача у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Дочірнього підприємства Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 – 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник