Ухвала суду № 54428420, 10.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем україни

10 грудня 2015 року Справа № 876/9731/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

представника відповідача Собка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 18.06.2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУ Держземагенства у Львівській області, в якому просить стягнути з ГУ Держземагентства у Львівській області на свою користь середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 813/2708/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору запобігання та протидії корупції ГУ Держземагентства у Львівській області, за період з 21.05.2014 року по 18.05.2015 року в розмірі 30740,88 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто в користь ОСОБА_1 з Головного управління Держземагентства України у Львівській області середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 813/2708/14 в сумі 30253 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 52 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ Держземагентства у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду не відноситься до сфери управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, його відповідальність у цих правовідносинах передбачена Законом України «Про виконавче провадження», а тому спірні правовідносини у даній справі не носять публічно-правовий характер. Апелянт зазначає, що з урахуванням положень статті 15 ЦПК та пункту 2 частини 2 статті 17, частини 2 статті 21 КАС України, даний спір про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі повинно розглядатися у порядку цивільного судочинства, так як вимоги про стягнення середнього заробітку не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали з зазначених в ній підстав.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили, вважаючи ухвалене рішення законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.05.2014 року Львівським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 813/2708/14, якою серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору запобігання та протидії корупції ГУ Держземагенства у Львівській області та стягнено з ГУ Держземагенства у Львівській області в користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2014 року по 20.05.2014 року в розмірі 7856,02 гривень.

17.09.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом вищевказану постанову залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 року постанову Львівського адміністративного суду від 20.05.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року також залишено без змін.

Суд зазначає, що постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2561,74 грн. підлягала до негайного виконання. У зв'язку з чим, 20.05.2014 року Львівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 813/2708/14.

З матеріалів справи видно, що позивача було поновлено на посаді лише 18.05.2015 року, що підтверджується копією наказу від 15.05.2015 року № 59-к (а.с. 15).

У зв'язку із значною затримкою у виконанні рішення суду, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з розміру середньомісячного заробітку ОСОБА_1 станом на дату звільнення (2561,74 грн.), та кількості робочих днів (248).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вимогами ч. 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу вимог ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередні роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

В пунктах 46, 48, 51, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю.

З наведеного випливає, що відповідач порушив вищенаведені норми та не виконав негайно постанову суду в частині поновлення позивача на посаді.

Враховуючи те, що позивач був поновлений на роботі лише 18.05.2015 р., колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 21.05.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 30740,88 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткової дії, в цьому випадку не пред»явив рішення до примусового виконання, що вказувало б на його бажання поновитись на роботі.

Крім того, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Таким чином, колегія суддів не враховує твердження представника відповідача про те, що позивачем не вживалося жодних заходів чи не вчинялося будь-яких активних дій щодо поновлення його на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Даною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Абзацом 2 п. 8 Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Судом встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 станом на дату звільнення становив 2561,74 грн., що підтверджується довідкою ГУ Держземагентства у Львівській області від 24.04.2014 року № 13, яка була пред»явлена відповідачем у справі про поновлення позивача на посаді, яку він займав перед звільненням, і виходячи з якої обчислювався середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів (248), середній заробіток за період з 21.05.2014 року по 17.05.2015 року становить 30253,52 грн.

Отже, саме ця сума підлягає стягненню з ГУ Держземагентства у Львівській області в користь позивача.

За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про правомірність задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема положення ст. 236 КЗпП України та норми ст. 256 КАС України та вірно встановив всі обставини справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року у справі №813/3108/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили,. а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 15.12.2015 року.