Рішення № 54428365, 14.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2015 Справа № 920/1758/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технології гідроочищення, м. Київ,

до відповідачаОСОБА_1 сільської ради, с. Кузьки, Конотопський район, Сумська область,

про стягнення 3680 грн. 17 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 4 від 12.02.2015року);

Від відповідача не зявився;

При секретарі судового засідання Мудрицька С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 3680 грн. 17 коп., в тому числі 2000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 220 від 11.04.2013року, 1382 грн. 41 коп. інфляційних збитків, 97 грн. 81 коп. 3 % річних, 199 грн. 95 коп. пені, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 14694 від 10.12.2015року), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що позивачем не виконано умов укладеного між сторонами договору, не надано акти виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки № КБ-3, а також доказів, що підтверджують факт телеметричного обстеження свердловини № 1, відсутні калькуляція-розрахунок, що входить в ці роботи. З наданого позивачем акту здачі - прийняття робіт № ОУ 0000061 від 11.04.2013року не вбачається, які саме роботи були виконані та де документально підтверджений результат робіт.

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 220 від 11.04.2013року, позивач зобовязується за дорученням відповідача виконати власними та залученими силами і засобами телеметричне обстеження свердловини № 1, а відповідач в свою чергу зобовязується своєчасно прийняти та оплатити роботи.

Загальна сума договору складає 2000 грн. 00 коп. (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.2., п. 3.3. договору, оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт, кінцевий термін оплати відповідачем виконаних та прийнятих робіт здійснюється не пізніше 30.03.2014року.

Прийом виконаних позивачем робіт оформлюється актами виконаних робіт за формою № КБ-2в і довідкою № КБ-3 та здійснюється протягом 2-х днів з моменту його повідомлення про готовність робіт до приймання (п. 5.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив виконані роботи, у звязку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 2000 грн. 00 коп. згідно з актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000061 від 11.04.2013року.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі вказує, що позивачем не виконано умов укладеного між сторонами договору, а саме не надано акти виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки № КБ-3, а також докази, що підтверджують факт телеметричного обстеження свердловини № 1, відсутні калькуляція-розрахунок, що входить в ці роботи. З наданого позивачем акту здачі - прийняття робіт № ОУ 0000061 від 11.04.2013року не вбачається які саме роботи були виконані та де документально підтверджений результат робіт.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Згідно з ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акти приймання-передачі є документами первинного бухгалтерського обліку, які фіксують здійснення господарської операції.

Загальний перелік реквізитів, обовязкових для всіх первинних документів, що оформлюють виконання договорів визначено у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», серед яких: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 2000 грн. 00 коп. підтверджується актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000061 від 11.04.2013року, підписаним повноважними представниками позивача та відповідача, скріпленим печатками сторін.

Вказаний акт, з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приймається судом відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України як належний та допустимий доказ виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт.

Доказів заявлення про недоліки у виконаних позивачем роботах, неякісного чи не в повному обсязі виконання робіт відповідачем не подано.

Відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт, підписання відповідачем акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000061 від 11.04.2013року, свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Посилання відповідача на невідповідність акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000061 від 11.04.2013року формі КБ-2в, не спростовує факту виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 2000 грн. 00 коп. з огляду на викладені встановлені судом обставини.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем та прийняття відповідачем виконаних робіт на загальну суму 2000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за виконані роботи, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних позивачем робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 220 від 11.04.2013року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.4. договору, у разі несвоєчасної оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідачеві нараховано пеню в загальній сумі 199 грн. 95 коп. за період з 01.04.2014року по 22.09.2014року, виходячи з суми боргу в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 97 грн. 81 коп. та інфляційні збитки в сумі 1382 грн. 41 коп. за період з 01.04.2014року по 16.11.2015року, виходячи з суми боргу в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 199 грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 97 грн. 81 коп., інфляційних збитків в сумі 1382 грн. 41 коп.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1218 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (вул. Шевченка, буд. 1, с. Кузьки, Конотопський район, Сумська область, 41632, код 04389147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології гідроочищення (пров. Лабораторний, буд. 1, офіс 177, м. Київ, 01133, код 35634715) 2000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 1382 грн. 41 коп. інфляційних збитків, 97 грн. 81 коп. 3 % річних, 199 грн. 95 коп. пені, 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна