Постанова № 54428338, 09.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа№ 911/410/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Деревинська О.М., представник за довіреністю № 01/44-743Д від 25.12.2014 р.; Саква Д.Ю., представник за довіреністю № 01/44-734Д від 25.12.2014 р.;

від відповідача: Мажирін І.О., представник за довіреністю № 48 від 08.09.2015 р.;

від третьої особи 1: Притула Г.Ю., представник за довіреністю № 01/17-0397 від 19.02.2015 р.;

від третьої особи 2: Юрченко Ю.Є., представник за довіреністю № 9-5/3082 від 24.07.2015 р., яка діє за передорученням за довіреністю № 9-32/209 від 24.02.2015 р.;

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Енергоринок" та Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. (підписано - 24.04.2015р.) у справі №911/410/15 (суддя: Скутельник П.Ф.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України

про стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення заборгованості 2747576592,20 грн. за договором №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року щодо своєчасного та повного здійснення розрахунків, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 2747576592,20 грн., яка включає в себе станом на 01.01.2015 року основний борг 2384448226,99 грн., інфляційні нарахування 214722833,47 грн., 3 % річних у сумі 20805419,61 грн., пеня 126044851,68 грн., штраф 1555260,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2015 року позовну заяву Державного підприємства "Енергоринок" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі № 911/410/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на користь державного підприємства „Енергоринок" заборгованість за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року у розмірі 2384448226,99 грн., пеню 18564792,53 грн., штраф 990544,41 грн., інфляційні 214722833,47 грн., 3 % річних в сумі 20805419,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Енергоринок" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року в частині відмови у стягненні 107480059,15 грн. пені, 564761,04 грн. штрафу та прийняти нове у цій частині рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідали фактичним обставинам справи.

Серед інших доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що він пред'явив позовні вимоги до відповідача після закінчення справи про банкрутство та закінчення дії мораторію, в межах строків, передбачених цивільним законодавством, отже, нарахування позивачем пені й штрафу на заборгованість, що виникла після введення мораторію та пред'явлена після закінчення його дії є обґрунтованим та законним.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справи між суддями від 14.05.2015 року, апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року у справі №911/410/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 17.06.2015 року.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі № 911/410/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Енергоринок" в повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування ним обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідали фактичним обставинам справи.

Зокрема, відповідач вказував, що не міг впливати на перерахування коштів позивачу та їх обсяг, у зв'язку з особливим порядком здійснення розрахунків між членами оптового ринку електроенергетики. Відповідач зазначав, що споживачі, яким Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" постачає електричну енергію, куплену у позивача, своєчасно та в повному обсязі не здійснювали розрахунки, а тому дана обставина стала наслідком неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року.

На думку відповідача, судом першої інстанції порушено ст.ст. 1, 15-1 Закону України «Про електроенергетику», п. 3 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 року, та не враховано, що правовідносини, які випливають з виконання зобов'язань між позивачем та відповідачем за вказаним договором, - є особливими і не можуть вирішуватись лише на підставі норм Цивільного кодексу України.

На думку відповідача, кошти, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, є власністю усіх учасників оптового ринку електричної енергії, а тому позивач не мав довести, що відповідач користувався коштами, які належать ДП "Енергоринок" і які знецінювались внаслідок інфляційних процесів в державі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року у справі №911/410/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 17.06.2015 року.

26.05.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло заперечення на апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

15.06.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло клопотання про залучення судової практики до матеріалів справи.

16.06.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" надійшли фіскальні чеки на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року.

17.06.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника Кабінету Міністрів України розгляд апеляційних скарг відкладено на 08.07.2015 року.

22.06.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло клопотання про залучення судової практики до матеріалів справи.

08.07.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" надійшло клопотання про продовження розгляду та відкладення справи.

08.07.2015 року у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 15.07.2015 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі № 911/410/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Жук Г.А.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження.

15.07.2015 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача клопотання про зменшення розміру стягуваної неустойки у двадцять разів.

В судовому засіданні 15.07.15 року колегією суддів оголошено перерву до 29.07.2015 року.

21.07.2015 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача заперечення на клопотання Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" щодо зменшення штрафних санкцій.

27.07.2015 року до Київського апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України пояснення на клопотання Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" щодо зменшення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 29.07.15 року колегією суддів оголошено перерву до 09.09.2015 року.

12.08.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року прийнято апеляційні скарги Державного підприємства "Енергоринок" та Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі № 911/410/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

09.09.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання.

09.09.2015 року в судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 04.11.2015 року.

28.09.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення на клопотання Державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В., які не є головуючими суддями (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну складу колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Баранець О.М., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року прийнято апеляційні скарги Державного підприємства "Енергоринок" та Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі № 911/410/15 до провадження визначеним складом суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи-1, розгляд апеляційних скарг відкладено на 18.11.2015 року.

17.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у зв'язку з виходом суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. з відпустки, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року прийнято апеляційні скарги Державного підприємства "Енергоринок" та Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" у справі № 911/410/15 до провадження визначеним складом суддів.

18.11.2015 року у судовому засідання Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи-2, розгляд апеляційних скарг відкладено на 09.12.2015 року.

23.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому представник Державного підприємства "Енергоринок" зазначає, що строк розгляду справи затягнуто, а відкладення розгляду данної справи необґрунтовані.

Відповідно до п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.

Згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вказано, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки за вищезазначеними розпорядженнями Київського апеляційного господарського суду було змінено склад колегії суддів, з огляду на викладене судова колегія вважає безпідставною заяву сторони про необґрунтоване відкладення розгляду справи і недотримання судом строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України та затягуванням судового процесу.

23.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу.

23.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі, якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оголошення про порушення справи про банкрутство. Цей суд після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження.

Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України вказано, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим кодексом.

Таким чином, судова колегія вважає доводи необґрунтовані та відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 09.12.2015 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Енергоринок", просив суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 107480059,15 грн. пені, 564761,04 грн. штрафу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Енергоринок", просив задовольнити апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник третьої особи-1 просить суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача. Представник третьої особи-2 просить суд задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга Державного підприємства "Енергоринок" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

15.05.2008 року між Державним підприємством „Енергоринок" та Відкритим акціонерним товариством „Укренерговугілля", яке згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України за № 557 від 13.11.2008 року було реорганізовано в Державне підприємство „Регіональні електричні мережі", укладено договір за № 3/08-ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого Державне підприємство „Енергоринок" зобов'язалось продавати, а Державне підприємство „Регіональні електричні мережі" - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.п. 4.10., 4.13. Договору встановлено, що позивач надсилає відповідачу поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний з боку позивача та відповідача та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Пунктами 6.1, 6.4. Договору передбачено, що оплату за куплену електроенергію відповідач здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків відповідача. Остаточний розрахунок за куплену позивачем у відповідача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язан обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідно п. 11.6. Договору вказано,що договір укладено на термін з 01.06.2008 року до 31.12.2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не виявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін Договору не зверталася із заявами про розірвання договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року за один місяць до дати закінчення строку дії Договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час розгляду спору договір був чинним і визначав права та обов'язки сторін процесу № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року.

На виконання п. 2.1. Договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року позивач за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року передав Відповідачу електроенергію на загальну суму 5106859927,29 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2014 року на суму 481270488,94 грн., лютий 2014 року на суму 470191311,25 грн., березень 2014 року на суму 460406250,24 грн., квітень на суму 430309341,82 грн., травень на суму 431003881,97 грн., червень 2014 року на суму 425276935,86 грн., липень 2014 року на суму 423274199,76 грн., серпень 2014 року на суму 279199507,74 грн., вересень 2014 року на суму 323422679,38 грн., жовтень 2014 року на суму 394697902,04 грн., листопад 2014 року на суму 479842413,71 грн., грудень 2014 року на суму 507965014,58 грн., з врахуванням Акту корегування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2014 року.

Проте, всупереч вимог п.п. 6.1, 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року, відповідач не повністю розрахувався за отриману електроенергію, внаслідок чого у останнього перед Державним підприємством "Енергоринок" виникла заборгованість у сумі 2384448226,99 грн., що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії (т. а.с. ) та Актами звірки розрахунків (т. а.с. ).

Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 15 Законом України „Про електроенергетику" передбачено, що оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії.

Колегією суддів встановлено, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України, є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом: ДЧОРЕ).

Апеляційним судом встановлено, що Державне підприємство „Регіональні електричні мережі" є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та враховуючи вищевикладене, позивач та відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.

Постановою НКРЕ № 577 від 11.05.2006 року схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії Державним підприємством „Енергоринок" та постачальником електроенергії за регульованим тарифом".

Отже, на підставі вищевказаних правових актів між Державним підприємством "Енергоринок" та Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" було укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року.

Відтак, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України „Про електроенергетику", Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством „Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом", схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 року за № 577, та положення договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Згідно п.п. 6.1., 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року сторони погодили, що оплату за куплену електроенергію Державне підприємство "Регіональні електричні мережі здійснює відповідно до ІВКОР (Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі за текстом: ІВКОР) грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивачем з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідачем, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків відповідача. Остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язан обов'язково вказати призначення платежу.

Колегія суддів зазначає, що встановлений п.п. 6.1., 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року алгоритм розподілу коштів не звільняє Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" від обов'язку з оплати отриманої за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року електричної енергії.

Аналогічна позиція міститься у листі Національної комісії електроенергетика України № 1415/10/17-11 від 28.02.2011 року, де зазначено, що питання виконання зобов'язань державним підприємством „Енергоринок" з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Пунктами 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. ІВКОР, споживачі, яким електрична енергія постачається місцевим постачальником, зобов'язані оплачувати її коштами виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників. Оплата за продану виробниками ті іншими суб'єктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку. При проведенні розрахунків за куплену електричну енергію оптовий постачальник обов'язково вказує у призначенні платежу розрахунковий період, за який здійснюється оплата, обсяг та розмір ПДВ. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників на поточні рахунки оптового постачальника відповідно до алгоритму двічі на день. При цьому у призначенні платежу банкіром ринку зазначається: „За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ, в тому числі ПДВ".

Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 року, у п. 4 передбачає, що уповноважений банк до 12 години операційного дня здійснює перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕ, та на підставі розпорядження власника рахунку згідно з режимом, встановленим у договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Колегія суддів приходить до висновку, що перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання державного підприємства „Енергоринок" на рахунки його кредиторів здійснюється на підставі його розпорядження (вказівки), на відміну від державного підприємства „Регіональні електричні мережі", розрахунки якого з державним підприємством „Енергоринок" здійснюються автоматично обслуговуючим банком з його рахунків із спеціальним режимом використання без волі та впливу власника таких рахунків, відповідно до алгоритму встановленого НКРЕ України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" не бере до уваги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача 2384448226,99 грн. основного боргу за отриману електричну енергію за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Також позивачем розрахована пеня у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 126044851,68 грн. та штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.3.2. договору за порушення строків оплати за отриману електроенергію в сумі 1555260,45 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 126044851,68 грн. та штрафу у розмірі 1555260,45 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вказані суми нараховані необґрунтовано й невірно в зв'язку з наступним.

Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільний кодекс України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.3., 7.3.2. Договору сторони погодили, що Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати пеню відповідачу у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Колегія суддів зазначає, відповідач, який неоплатив вартість отриманої електроенергії вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування до нього встановленої Законом та Договором відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2013 року у справі № Б911/46/11/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", за заявою Державного підприємства "Енергоринок".

На підставі п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред., що набрала чинності з 19.01.2013 року), під час розгляду справи № Б911/46/11/13-г підлягають застосовуванню положення Закону в редакції, чинній станом на дату порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2014 року у справі № Б911/46/11/13-г залишено без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство відповідача у цій справі та припинено дію мораторію за задоволення вимог кредиторів.

Відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на 03.01.2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Частиною 7 цієї ж статті даного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Місцевий господарський суд, дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції відповідача. За змістом якої позивач в період з 01.01.2014 року по 17.10.2014 року не мав права нараховувати пеню та штраф в зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором через те, що у зазначений період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Судовою колегією встановлено, що розгляд справи № Б911/46/11/13-г закінчився ще до стадії подання оголошення про розгляд справи про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2014 року. Позивач пред'явив позовні вимоги до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» після закінчення справи про банкрутство і закінчення дії мораторію, в межах строків передбачених цивільним законодавством.

При цьому з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`зань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов 'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обо'язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на законі».

Аналогічних висновків Верховний Суд України дійшов у постановах № 21-706во06 від 06.01.2007 року, №21-298а12 від 01.10.2012 року, № 21-289а 11 від 07.05.2012 року.

Отже, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку дії положень ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ безвідносно визначених цим Законом строків дії мораторію та зобов'язань на які він розповсюджується.

Зазначена правова позиція викладена у висновках постанови Верховного Суду України № 21-179а12 від 11.06.2012 року.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на законі.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла до висновку, що нарахування позивачем пені 126044851,68 грн. та штрафу у розмірі 1555260,45 грн. на заборгованість за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року, що виникла після введення мораторію та пред'явлена після закінчення його дії є вірними та обґрунтованим в силу припинення до моменту розгляду справи № 911/410/15 мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 214722833,47 грн. та 20805419,61 грн. 3% річних.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної неустойки у двадцять разів, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання та зменшення розміру неустойки з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 3.17.4 постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевіривши правильність розрахунку позивача 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів зазначає їх правильність та обґрунтованість, а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, тому Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" не спростувало належними і допустимими доказами те, що перед позивачем наявна заборгованість за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року у вигляді інфляційних нарахувань в сумі 214722833,47 грн. та 20805419,61 грн. 3 % річних.

За таких обставин справи рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 107480059,15 грн. пені та 564716,04 грн. штрафу з прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині, а апеляційна скарга позивача по справі - задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" за розгляд справи у суді першої та другої інстанцій.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. у справі №911/410/15 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. у справі №911/410/15 в частині відмови у стягненні 107480059,15 грн. пені та 564716,04 грн. штрафу - скасувати і вимоги у цій частині позову - задовольнити.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позов державного підприємства „Енергоринок" до державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Регіональні електричні мережі", ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ПАТ "Укргідроенерго", на користь державного підприємства „Енергоринок", ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, заборгованість за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 у вигляді основного боргу у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.), пені в сумі 126 044 851,68 грн. (сто двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.), штрафу в сумі 1555260,45 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят гривень 45 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.), трьох процентів річних в сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.), судовий збір у сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.)".

4. У задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. у справі №911/410/15 - відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 36540,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

6. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

Матеріали справи №911/410/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна