Ухвала суду № 54428249, 07.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Рибака І.О., Сокуренка Д.М.

з участю секретаря Попової О.Ю.

прокурора Тищенка Я.І.

представників власника майна ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Зубцова О.О., погоджене заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Тищенком Я.І. та накладено арешт на свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського родовища, свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовища Полтавської області, на видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування» (ЄДРПОУ 32377038, ISINUA4000149496), податковий номер 32377038:

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260431569 (українська гривня);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26001000046811 (євро);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26002000046809 (українська гривня);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26002000046810 (долар США);

АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (МФО 300249) № 26043031529004 (українська гривня);

Київська філія ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», м. Київ (МФО 320876) № 26000023677001 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (євро);

АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» № 26009013018478 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (російський рубль);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (долар США);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260511874 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 261021923 (українська гривня);

Казначейство України (ел. адм. подат.) (МФО 899998) № 37517000075337 (українська гривня);

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» (МФО 380838) № 26006700321137 (українська гривня) заборонивши ПрАТ «Нафтогазвидобування» використовувати або будь-яким чином відчужувати видобуті на свердловинах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського родовища, свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовища Полтавської області вуглеводні, починаючи з 29 травня 2015 року.

Задовольняючи частково клопотання про накладення арешту, слідчий суддя в казав в ухвалі про те, що арешт на майно накладений з метою забезпечення відшкодування збитків, цивільного позову, конфіскації майна.

Також суд зазначив, що слідчим доведено необхідність арешту майна та розумність і співмірність обмеження права власності.

На ухвалу слідчого судді представник ПрАТ «Нафтогазвидобування» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування».

Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою, не повною та такою, що була постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що під час розгляду клопотання слідчого судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.

Також представник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що слідчому судді під час розгляду клопотання було заявлено відвід, однак, слідчим суддею, було проігноровано, що на думку апелянта, призвело до незаконного судового рішення по справі.

Так, посилається в апеляційній скарзі і на те, що суд не надав належної оцінки доказам, які були надані представниками власника майна.

Ну думку апелянта, у клопотання слідчого та в ухвалі слідчого судді здійснено посилання на факти, які не підтверджуються доказами. Слідчим суддею не доведено та не підтверджено доказами наявність цивільного позову, збитків та підстав для конфіскації майна.

Зазначає, що суд не визначив правових підстав для накладення арешту на майно, що свідчить про неможливість накладення арешту на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування».

Крім того, як стверджується в апеляційній скарзі, слідчим була здійснена не правильна кваліфікація. Кваліфікація кримінального провадження за п.п. 3. 6, 9, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України не відповідає фактичним обставинам справи.

Майно на яке накладено арешт, на думку представника власника майна, не відповідає критеріям ч.2 ст. 167 КПК України.

Разом з тим, апелянт зазначає, на відсутність правових підстав для накладення арешту на свердловини ПрАТ «Нафтогазвидобування». На даних свердловинах добувають вуглеводні, які не можуть бути предметом злочину. ПрАТ «Нафтогазвидобування» здійснює видобування вуглеводнів на законних підставах що підтверджується спеціальними дозволами на користування корисними копалинами.

Щодо накладення арешту на видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування», то суд зобов'язаний застосувати спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження підприємницької діяльності. Апелянт стверджує, що грошові кошти на рахунки ПрАТ «Нафтогазвидобування» надійшли в результаті здійснення господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_3 просили її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, слідчими п'ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2012000000000077 від 21 листопада 2012 року.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12012000000000077, яке внесено до ЄРДР за ст. 115, ч.2 п.3,6,9,11,12 КК України, а також за ст. 191 ч.1 КК України, з 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існував конфлікт щодо перерозподілу активів ПрАТ «Нафтогазвидобування», а саме передачі ОСОБА_6 за згодою ОСОБА_8, з частки ОСОБА_7 - 10% акцій компанії. У 2011 роках конфлікт загострився, оскільки, ОСОБА_6 одноосібно нараховував ОСОБА_7 20 %.

В ході досудового розслідування встановлено, що підконтрольний ОСОБА_7 - ОСОБА_9, наприкінці 2011 року на початку 2012 року, неодноразово мав телефонні розмови, а також зустрічі з ОСОБА_10, який в подальшому, на початку 2012 року звернувся до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 діями яких керували ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з пропозицією викрасти за винагороду голову правління ПрАТ «Нафтогазвидобування» - ОСОБА_6 з метою подальшого його вбивства та перерозподілу акції ПрАТ «Нафтогазвидобування», оскільки той був одним із акціонерів товариства. Далі, зазначена група осіб разом із ще трьома невстановленими на даний час особами, одну з яких звати ОСОБА_4, 03 лютого 2012 року близько 19 год. 30 хв., із застосуванням насильства, біля приватного будинку на АДРЕСА_1, вчинили викрадення ОСОБА_6, який виїхав з місця роботи на службовому автомобілі «ToyotaCamry» встановлено, що активну допомогу ОСОБА_7 надав ОСОБА_17 - представник за дорученням Кіпрських компаній, володільців ПрАТ «Нафтогазвидобування». Водночас, станом на вересень-грудень 2014 року, довірені особи ОСОБА_8 - ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які а момент викрадення ОСОБА_6 були представниками за довіреністю Кіпрських компаній зі сторони ОСОБА_8 організували схему виведення готівкових коштів з товариства, що стало можливим лише за відсутності ОСОБА_6 при цьому, одразу після зникнення ОСОБА_6, ОСОБА_8 звернувся за допомогою до ОСОБА_20, який захопив підприємство, після чого ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_20, схилили заступника голови правління ОСОБА_6 - ОСОБА_21 до підписання низки документів, щодо подальшої діяльності товариства, а також назначили його тимчасово виконуючим обов'язки голови правління. На цій зустрічі був присутній ОСОБА_22 крім того, відомо, що 29 січня 2012 року та 31 січня 2012 року на телефон дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_23, з метою встановлення її адреси, співробітниками ДОТЗ МВС України надсилалися «хаш-смс», вказівки яким давали їх колишні керівники ОСОБА_24 та ОСОБА_25 також у ОСОБА_6 склалась конфліктна ситуація з приводу придбання ним ВАТ «Красносільського цукрового заводу», с Красносілка, Вінницької області, з ОСОБА_26 з метою вирішення конфлікту ОСОБА_6 звернувся за допомогою до кримінальних авторитетів ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29, які з листопада по кінець 2011 року вирішавали конфліктну ситуацію з ОСОБА_26, за що тримали - 1 млн. доларів США.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 на момент викрадення ОСОБА_6 пітримували тісний зв'язок з ОСОБА_15, а тому є достатні підстави вважати, що вони спільно ОСОБА_26 мають причетність до його викрадення. Також до викрадення ОСОБА_6 може мати причетність ОСОБА_30 - колишній працівник ПрАТ «Нафтогазвидобування» такі обставини органами досудового розслідування кваліфіковані за ст. 115, ч.2 п.3,6,9,11,12 КК України.

Працівники ПрАТ «Нафтогазвидобування», упродовж 2010-2014 років, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами в сумі понад 160 млн. гривень, дані дії кваліфіковані за ст. 191 ч.5 КК України.

Слідчий суддя вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, надані матеріали в його обґрунтування, заперечення представників власника майна, долучені до клопотання документи, враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме: з метою забезпечення відшкодування завданих злочином збитків, можливої конфіскації майна або забезпечення цивільного позову, повернення іншій особі майна яким незаконно заволоділи, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що особою, яка подала клопотання, доведено необхідність такого арешту, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Таким чином, доводи представника власника майна про відсутність правових підстав для накладення арешту є безпідставними. Наявність дозволів на користування корисними копалинами не є перешкодою для накладення арешту на свердловини.

Будь-яких правових підстав та доводів, які були б перешкодою для накладення арешту представник власника майна не зазначила в апеляційній скарзі та не встановлені зазначені дані при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Послання представника власника майна в апеляційній скарзі на необґрунтованість накладення арешту на видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування» спростовуються наявними в матеріалах справи даними.

Так, апелянт стверджує, що накладення арешту на рахунки призведе до зупинення та обмеження підприємницької діяльності. З матеріалів справи вбачається, що слідчий за погодженням з прокурором неодноразово заверталися до районного суду із клопотаннями про накладення арешту, які в подальшому задовольнялись.

Разом з тим, дані про зупинення або надмірне обмеження підприємницької діяльності представниками власника майна не надані суду першої інстанції та колегії суддів, тому апеляційний суд приходить до висновку про голослівність таких тверджень.

Посилання представників, на те, що накладення арешту на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування», порушує нормальний порядок роботи товариства є безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильність кваліфікації за ст. 115 КК України, то на думку колегії суддів, на етапі застосування заходів забезпечення кримінального провадження не може стояти питання про правильну кваліфікацію дій, а стоїть питання лише про наявність правових підстав для накладення арешту на майно. Врахувавши те, що стан доказів, які вказують на вчинення кримінальних правопорушень, є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зазначені докази були предметом належної перевірки слідчого судді.

За таких обставин доводи апеляційної скаргипредставника ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_3 та представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 з цього приводу, не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, арештовуючи майно ПрАТ «Нафтогазвидобування», діяв у спосіб та у межах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги з цього приводу їх не спростовують.

Підстав вважати, що майно не відповідає критеріям ст. 167 КПК України у колегії суддів немає, тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України на зазначене в ухвалі слідчого судді майно може бути накладено арешт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що накладення арешту на майно сприяє досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобіганню настанню будь-яких негативних наслідків.

Посилання представників власника майна на те, що слідчий суддя не вправі був накладати арешт на майно ПрАТ «Нафтогазвидобування», оскільки службові особи даного товариства не є учасниками кримінального провадження, не заслуговують на увагу. Майно, яке стало предметом злочину може арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання), що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Обставини, на які посилаються представники власника майна, на думку колегії суддів, не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог закону та обґрунтованим, так як ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, з викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Зубцова О.О., погоджене заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Тищенком Я.І. та накладено арешт на свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського родовища, свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовища Полтавської області, на видаткову частину рахунків ПрАТ «Нафтогазвидобування» (ЄДРПОУ 32377038, ISIN UA4000149496), податковий номер 32377038:

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260431569 (українська гривня);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26001000046811 (євро);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26002000046809 (українська гривня);

ПАТ «УКРСОЦБАНК» (МФО 30023) № 26002000046810 (долар США);

АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (МФО 300249) № 26043031529004 (українська гривня);

Київська філія ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», м. Київ (МФО 320876) № 26000023677001 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (євро);

АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» № 26009013018478 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (російський рубль);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260011280 (долар США);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 260511874 (українська гривня);

ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) № 261021923 (українська гривня);

Казначейство України (ел. адм. подат.) (МФО 899998) № 37517000075337 (українська гривня);

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» (МФО 380838) № 26006700321137 (українська гривня) заборонивши ПрАТ «Нафтогазвидобування» використовувати або будь-яким чином відчужувати видобуті на свердловинах №№ 1, 2, 3, 4, 5, 51, 52 Мачухського родовища, свердловини №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 16, 17, 51, 60, 62, 63, 64, 70 Семиренківського родовища Полтавської області вуглеводні, починаючи з 29 травня 2015 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ПрАТ «Нафтогазвидобування» ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ ___ ___

Приндюк М.В. РибакІ.О. Сокуренко Д.М.

Справа № 11-сс/796/1541/2015 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції.: Волкова С.Я.

Доповідач в суді апеляційної інстанції.: Приндюк М.В.