Рішення № 54425940, 17.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1112/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3688/15Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В.,-

в с т а н о в и л а :

В вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. Вказував, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3, стягнуто з нього аліменти на дочку ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначив, що у нього змінився сімейний стан і матеріальне становище, оскільки на його утриманні перебувають два непрацездатні члени сім'ї - син та дружина, яка не працює, бо знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на 1/6 частину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що суд в порушення положень п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України, проігнорував ту істотну обставину, що його сімейний і матеріальний стан змінився, у зв'язку народженням у жовтні 2014 року сина, який разом з його матір'ю перебуває на утримання позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з підстав, визначених п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 березня 2013 року до повноліття дитини /а.с. 11-12/.

Згідно зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 травня 2014 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 уклали шлюб /а.с. 9/.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 народився син ОСОБА_8 /а.с. 8/.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що зменшення розміру аліментів порушить права і інтереси дочки позивача від першого шлюбу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 182 СК розмір аліментів визначається з урахуванням таких обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, даних у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року про стягнення аліментів, у позивача в жовтні 2014 року народився син, у зв'язку з чим сімейний стан платника аліментів змінився, оскільки у нього на утриманні з'явилась ще одна дитина.

Колегія суддів вважає, що зазначена обставина є самостійною умовою для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, оскільки поява ще однієї дитини тягне за собою додаткові матеріальні витрати і відповідну зміну матеріального стану.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, не враховано, що дитина позивача, народжена від другого шлюбу, також потребує належного рівня забезпечення, однак, з урахування матеріального становища ОСОБА_2 і розміру стягуваних з нього аліментів, він не є достатнім для фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що встановлений судовим рішенням розмір аліментів, стягуваних на користь ОСОБА_3 суттєво обмежує права на матеріальне забезпечення дитини відповідача ОСОБА_8. Так як, обоє його дітей мають право на рівне забезпечення з боку батька - то висновок місцевого суду про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, які утримуються з позивача на користь ОСОБА_3 є помилковим.

Отже, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. п.3,4, ч.1 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2015 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягується за рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття, з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) на 1/6 частину, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ П.М.Карнаух

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О.В.Чумак