Ухвала суду № 54425661, 14.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/981/15-к Головуючий у І інстанції Рудик Ю. В.Провадження № 11-кп/780/1464/15 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 34 14.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді -Свінціцької О.П.

суддів - Рудніченко О.М., Сливи Ю.М.

при секретарі - Казьміній А.В.

за участю прокурора - Баклагова Є.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника потерпілих - Ткаченка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №10214110220000585 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілих - адвоката Ткаченка С.О. на вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року, яким,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Світле Миронівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта базова середня, одруженого, працюючого помічником оперативного чергового чергової частини штабу Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області, проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю про вчинення ним правопорушення.

Цивільні позови прокурора в інтересах комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», та потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він наказом начальника ГУ МВС України в Київській області № 306 від 29 квітня 2013 року призначений на посаду помічника оперативного чергового чергової частини штабу Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання - старший прапорщик міліції та він здійснював правозастосовні і правоохоронні функції, згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_3, виданого 17 червня 2000 року Миронівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 мав право керувати транспортними засобами категорії «А», «В» , «С».

21 листопада 2014 року біля 22 години 15 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 11 серпня 1998 року, виданого Миронівським РЕВ, рухаючись у напрямку від м. Київ до м. Миронівка Київської області на 102 + 585 кілометрі автодороги Н 01 Київ - Знамянка у с. Росава Миронівського р-ну Київської обл.., біля перехрестя з вул. Комсомольська, будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, змінюючи напрямок руху, виконуючи поворот ліворуч у напрямку вул. Комсомольська с. Росава Миронівського р-ну Київської обл., та не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, у порушення п. п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких водій транспортного засобу зобов'язаний перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі у напрямку головної дороги , або розворотом повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині, призначеній для руху у цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленою конфігурацією проїжджої частини, дорожніми знаками чи розміткою, крім того водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїжджій частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїжджій частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, здійснив поворот ліворуч з головної на другорядну дорогу, в результаті чого допустив зіткнення з передньою частиною автомобіля марки DAEWОO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_5 ОСОБА_8 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному відносно руху автомобіля АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1 напрямку.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля марки DAEWОO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку судово - медичної експертизи № 4 від 15 лютого 2015 року отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої таранної кістки зі зміщенням, забій правого гомілкоступневого суглобу, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом латерального відростка правої таранної кістки, що в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 19.10.2015р. ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю про вчинення ним правопорушення.Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_2, а саме, протоколи огляду транспортних засобів з ілюстрованими таблицями (а.с.106-113, 114-122), висновок експерта за результатами проведення транспортно - трасологічної експертизи №17285/14-52 від 12.02.2015р., висновок експертів за результатами проведення авто технічної експертизи №5254/15-52 від 29.04.2015р., висновок авто технічної експертизи №5253/15-52 від 29.04.2015р. свідчать про сам факт ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобілі, а висновок судово - медичної експертизи №4 від 15.02.2015р. щодо ОСОБА_5 свідчить про наявність тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості у потерпілої, проте, ніяким чином не вказують на винність ОСОБА_2 За таких обставин суд прийшов до висновку про необхідність визнання вказаних доказів недопустимими та виправдання ОСОБА_2 у зв»язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення саме ним.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 19.10.2015р. щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвали новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки, а також покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також прокурора в інтересах держави в особі КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» задовольнити. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у розмірі 18460 грн..

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом, в порушення вимог ст. 374 КПК України у вироку не вмотивовано належним чином підстави, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Так, при прийнятті судом рішення було зазначено, що досудове слідство у якості доказу вини ОСОБА_2 посилається на протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.11.2014, схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновок експерта за результатами проведення транспортно- трасологічної та автотехнічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015р., які, на думку суду, містять суперечливі відомості. Однак, з метою пояснення обставин дорожньо-транспортної пригоди, та збагачення змісту протоколу, до протоколу були додані схема та фото-таблиці, що є невід'ємною частиною протоколу і не можуть суперечити змісту протоколу.

Також, у відповідності до відомостей, викладених у дослідницькій частині висновку транспортно - трасо логічної експертизи №17285/14-52 від 12.02.2015р., які в подальшому були викладені також у дослідницькій частині висновку експерта №5246/7693/15-52 від 29.04.15, огляд автомобілів проводився 28.01.2015р. на території штраф майданчика в смт. Миронівка. Під час огляду зафіксовано відокремлений передній бампер автомобіля «Москвич». Тобто наявність відокремленого бампера встановлена не під час проведення огляду місця ДТП 21.11.2014р., а під час огляду експертом автомобілів 28.01.2015р. в рамках проведення вказаної експертизи. За таких обставин висновок суду щодо суперечливості відомостей у протоколі огляду місця ДТП від 21.11.2014р. та у висновку експерта не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Посилання суду на порушення п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорону», а саме те, що слідчий не залучив до огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2014 представника дорожньо-експлуатаційної організації є помилковим, адже відповідно до ч.3 ст.237 КПК України закріплює лише право слідчого залучити представника дорожньо-технічної служби, а не обов'язок.

Також в апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що судом з невідомих причин невірно були взяті до уваги покази свідка ОСОБА_9 Крім того, на думку прокурора, свідки сторони захисту ОСОБА_10 та ОСОБА_11 можуть бути зацікавлені у результатах розгляду кримінального провадження, так як вони самі підтвердили в судовому засіданні, що знайомі з ОСОБА_2 на протязі тривалого часу до ДТП. Також покази вказаних свідків щодо обставин ДТП спростовуються висновком експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.15, сумнівів щодо належності та допустимості якого у суду не виникло.

За таких обставин вважає, що судом дана невірна оцінка доказам обвинувачення, які узгоджуються між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають і якими доводиться вина ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

На вирок суду представник потерпілих - адвокат Ткаченко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним в інкримінованому йому діянні за ч.1 ст.286 КК України та призначити йому відповідне покарання, а також повністю задовольнити цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків про необхідність виправдання ОСОБА_2 Також на думку апелянта суд однобічно оцінив та безпідставно визнав недопустимими докази, досліджені в судовому засіданні. Вказує на те, що вина ОСОБА_2 повністю доведена як письмовими доказами так і показами свідків.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити вирок Миронівського районного суду Київської області від 19.10.2015 без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Вказує на те, що при проведенні транспортно-трасологічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015 року експертом було проведено моделювання обставин дорожньо-траспортної пригоди, а саме, експерт склав схему ДТП, в якій указав слід гуми правого колеса автомобіля АЗЛК, ритвини на покритті, подряпини на покритті, яке і лягло у висновок, але при огляді місця події будь- яка слідова інформація слідчим не була зафіксована. В апеляційній скарзі прокурор посилається на складену фото таблицю, яка долучена до протоколу, але, на думку ОСОБА_2, дана фото таблиця не пояснює зміст протоколу, а суперечить йому.

Наявність відокремленої частини бампера автомобіля виявлена експертом більш як через два місяці після дорожьо-транспортної пригоди. При цьому, за цей час автомобілі неодноразово транспортувались з місця пригоди до різних майданчиків зберігання, тому неможливо визначити, за яких обставин був відокремлений бампер автомобіля АЗЛК.

Також вказує на те, що покази свідка ОСОБА_9 є об'єктивними та вірними, адже він не був присутній на місці дорожньо-транспортної пригоди в той момент, коли проводилися всі заміри, так як був викликаний на робоче місце, яке знаходиться неподалік від місця аварії. Покази свідка повністю підтверджуються показами ОСОБА_2 та показами свідка ОСОБА_10

Крім того, вказує, що прохання прокурора про повторний допит свідка ОСОБА_9 є необґрунтованими, адже всі свідки були допитані судом першої інстанції, всі учасники судового процесу мали право задати запитання та вияснити всі обставини, тому немає потреби викликати їх в апеляційну інстанцію.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, також підтримав апеляційну скаргу представника потерпілих, думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та їх представника, які подану представником потерпілих апеляційну скаргу підтримали, також підтримали апеляційну скаргу прокурора, захисника обвинуваченого, який подані прокурором та представником потерпілих апеляційні скарги просив залишити без задоволення, а вирок суду без змін, думку обвинуваченого, який заперечив проти апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 1,2, 3 ч.1 ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що під час судового розгляду була допущена така його неповнота, внаслідок якої залишилися не дослідженими такі обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Як вбачається з вироку, суд визнав ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та виправдав його в зв»язку з недоведеністю про вчинення правопорушення ним. Вказаний висновок суд першої інстанції обгрунтовував тим, що докази, на які посилається обвинувачення як на підтвердження винуватості ОСОБА_2, а саме протокол огляду місця ДТП від 21.11.2014р., схему до протоколу огляду місця ДТП, висновок транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015р. слід визнати недопустимими, оскільки вони містять суперечливі відомості. Так, протокол огляду місця ДТП не містить зазначення наявності будь - яких слідів на місці події на час його складання. На схемі до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано наявність осипу скла, а у дослідницькій частині висновку експерта №5246/7693/15-52 від 29.04.2015р. зазначено про наявність відокремленого бамперу автомобіля «Москвич». Крім того, у дослідницькій частині вказаного висновку експертом проведено моделювання місця зіткнення автомобілів, складена масштабна схема ДТП та розташування автомобілів в момент зіткнення відносно елементів проїзної частини, на якій вказано наявність подряпин та ритвин на покритті, сліди гуми правого колеса автомобіля АЗЛК.

При цьому, як обґрунтування недопустимості висновку експертизи як доказу суд вказував, що залишилось не з»ясованим, звідки у експерта з»явились дані про наявність таких слідів на покритті дороги, оскільки інші докази відомостей про наявність слідів на покритті не містять.

Однак із таким висновком безспірно погодитись не можливо, оскільки він зроблений на неповно з»ясованих обставинах кримінального провадження внаслідок неповноти судового розгляду. Так, у ході з»ясування обставин злочину та перевірки їх доказами судом першої інстанції не було з»ясовано, яким чином експертом були отримані дані, на яких ґрунтувався його висновок.

Також висновок суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України саме ОСОБА_2 ґрунтується на показах самого ОСОБА_2 та показах свідка ОСОБА_10 щодо обставин ДТП. Разом з тим покази свідка ОСОБА_10 у вироку не викладені та оцінка вказаним показам в сукупності з іншими доказами по справі не надана.

Крім того, суд у вироку зазначив про те, що він критично оцінює покази потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про обставини ДТП, оскільки вбачається їх зацікавленість у результаті розгляду кримінального провадження, при цьому покази потерпілих у вироку суду не викладені, та вирок не містить обґрунтування та мотивів неврахування їх судом.

Той факт, що вирок суду першої інстанції не містить викладення показів потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показів свідка ОСОБА_10, даних про те, яким чином експертом були отримані відомості, на яких ґрунтувався висновок транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015р., позбавляє суд апеляційної інстанції дати їм належну оцінку.

За наявності зазначеної вище неповноти судового розгляду вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 не може визнаватися законним і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню. Оскільки ні в апеляційні скарзі, ні в ході розгляду провадження у суді апеляційної інстанції не було заявлено клопотання про допит потерпілих та свідка ОСОБА_10 для усунення зазначеної вище неповноти судового розгляду, а суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги ст. 404 КПК України позбавлений можливості досліджувати будь-які докази за власною ініціативою, без усунення зазначеної вище неповноти, яка викликає необхідність дослідження доказів, неможливе встановлення істини у даному кримінальному провадженні, доведення винності чи встановлення невинуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, то у цьому кримінальному провадженні є необхідним призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого необхідно дослідити докази, усунути зазначену неповноту судового розгляду, встановленим обставинам надати належну юридичну оцінку, ухвалити у даному провадженні законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред»явлене особі і визнане судом не доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені аналіз та оцінка доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві та подані в судовому засіданні, так і висновок суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення.

При цьому, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Цих вимог закону при розгляді даного провадження судом в повній мірі дотримано не було.

Так, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 374 КПК України, не зазначив у виправдувальному вироку, чому відкидає докази обвинувачення.

Так, зазначивши у вироку про те, що він критично оцінює покази потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про обставини ДТП, суд покази вказаних потерпілих у вироку не виклав, належної оцінки даним показам в сукупності з іншими обставинами справи, у тому числі з показаннями свідка ОСОБА_9, не дав та не навів мотивів, з яких відкинув цей доказ.

Також суд залишив не з»ясованим питання про джерело походження відомостей, на яких ґрунтувався висновок транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015р. та в зв»язку з цим дійшов передчасного висновку про необхідність визнання вказаного доказу недопустимим.

Оскільки вказані порушення вимог кримінально- процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне і обґрунтоване рішення, колегія суддів визнає їх істотними та такими, що також тягнуть за собою необхідність скасування вироку суду.

Отже, при розгляді даного кримінального провадження була допущена така неповнота судового розгляду та істотне порушення кримінального процесуального закону, у зв'язку з якими колегія суддів позбавлена можливості постановити свій вирок.

При новому судовому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно вжити заходів до всебічного, повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, ретельно дослідити надані учасниками провадження та наявні у справі докази, дати їм належну оцінку та постановити законний і обґрунтований вирок.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілих - адвоката Ткаченка С.О. задовольнити частково.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2- скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

Судді:

_____ _______ ______

Свінціцька О.П. Слива Ю.М. Рудніченко О.М.