Ухвала суду № 54424710, 14.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1939/15 Справа № 187/787/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Зайцев В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Зайцева В.В.,

суддів: Руських К.Г., Свідерської Т.А.,

при секретарі: Дьоміній А.А.,

за участю прокурора: Пістун М.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження №12013040520001079 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28 вересня 2013 року за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений: - за ч.2 ст.125 КК України до 4 (чотирьох) місяців арешту;

- за ч.1 ст.122 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного судом покарання.

Цим же вироком з обвинуваченого ОСОБА_2 стягнуто: - на користь КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» за лікування потерпілого ОСОБА_4 402,90 грн. та за лікування потерпілої ОСОБА_6 125,60 грн.; - на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5179,88 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн..

Згідно вироку ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів за таких обставин.

27.09.2013 року близько 09.30 години, ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, знаходячись на автобусній зупинці по вул. Челюскіна в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, під час сварки з ОСОБА_4, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, тримаючи в руці каміння, яке ОСОБА_2 підняв з поверхні ґрунту, умисно наніс один удар в область обличчя ОСОБА_4.

Крім того, 27.09.2013 року близько 15.00 години, ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_6, взяв ніж, який не є холодною зброєю та належить до категорії ножів господарсько-побутового призначення, виготовлений саморобним способом за типом кубинських мачете. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 прибув до двору домоволодіння № 54 по вул. Челюскіна в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, який належить ОСОБА_6 та де перебував ОСОБА_4.

Знаходячись на території прилеглій до вказаного домоволодіння, під час сварки з ОСОБА_4, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, в той час, коли ОСОБА_4 знаходився спиною до ОСОБА_2, останній принесеним із собою ножем, навмисно наніс один удар в область голови ОСОБА_4.

Продовжуючи, свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, ОСОБА_2 залишив ОСОБА_4 лежачого на поверхні ґрунту, зайшов на територію домоволодіння № 54 по вул. Челюскіна в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, де перебувала ОСОБА_6 з метою спричинення їй легких тілесних ушкоджень, повалив останню на землю та невстановленим слідством предметом, схожим на кухонну сокиру, умисно наніс 1 удар в область голови та 3 удари по правій кінцівці.

Продовжуючи свої злочинні дії та діючи на досягнення результату, ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, знаходячись на території домоволодіння № 54 по вул. Челюскіна в с. Єлизаветівка з метою нанесення тілесних ушкоджень останньому, взяв деревяний брус та підійшов до ОСОБА_4, який знаходився поблизу паркану, на території прилеглій до вказаного домоволодіння, і намагався піднятися з поверхні ґрунту. В цей час ОСОБА_2 умисно наніс вказаним деревяним брусом ОСОБА_4 приблизно 3 удари в область голови. Після чого злочинні дії ОСОБА_2 були припинені громадянами.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді однієї рубаної рани на голові справа, перелому верхнього та зовнішнього країв правої орбіти, переломів передньої і зовнішньої стінок правої верхньощелепної пазухи, двійного перелому правої величної кістки, правостороннього гемосинуса та забою головного мозку першого ступеню, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що за звичай зумовлюють тривалий розлад здоровя строком понад три тижні (більш як 21 день); та чотирьох забитих ран - лоба зліва, носу, верхньої губи зліва і лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що за звичайним своїм перебігом ведуть до короткочасного розладу здоровя тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Крім того, в результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лівої лобно-скроневої області голови, забитої рани правого передпліччя, двох забитих ран та гематом в області ран правого променево-запясткового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що за звичайні своїм перебігом ведуть до короткочасного розладу здоровя тривалістю понад 6 діб, але більше, як три тижні (21 день).

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікацій дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, в звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання в звязку з амністією. Вважає, що висказане обвинуваченим бажаня про застосування до нього амністії лише в судових дебатах є недостнім для звільнення його від відбування покарання. Просить вирок суду змінити та виключити з резолютивної частини вироку застосування до ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році».

- представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, в звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що в діях обвинуваченого є склад іншого злочину, а саме замах на вбивство потерпілого ОСОБА_4. Просить вирок місцевого суду скасувати і ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах даної статті. Вважає, що дії обвинуваченого були направлені на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4, який залишився живим тільки завдяки втручанню людей та своєчасно наданій медичній допомозі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 які підтримали свою апеляцію та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та заперечував проти задоволення апеляції представника потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 які заперечували проти задоволення апеляцій та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та представника потерпілого не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду першої інстанції, органами досудового слідства та судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми та достовірними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, оскільки його винність підтверджується як суб'єктивними, так і об'єктивними доказами по справі.

Доводи апеляції представника потерпілого ОСОБА_5 про скасування вироку в звязку з невірною кваліфікацією дій обвинуваченого, та перекваліфікації його дій на ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються висновками суду першої інстанції наведеними у вироку.

Крім того, до місцевого суду прокурором було направлено обвинувальний атк стосовно ОСОБА_2 по обвинуваченню його у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.125 КК України, а в ході судового слідства прокуоро підтримував саме це обвинувачення і не змінював його, тому підстав для задоволення апеляції потерпілого немає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя та за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, при цьому належним чином мотивував своє рішення виходячи з оцінки доказів у справі.

В ході судового слідства, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину не визнав, вказуючи на ту обставину, що у нього не було умислу на спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, і що він діяв з метою самозахисту. Колегія суддів вважає, що не визнання своєї вини обвинуваченим, суд першої інстанції обґрунтовано сприйняв як спробу уникнути відповідальності за вчинене та помякшити своє становище.

В ході судового слідства було достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 мав умисел на спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень і спричинив їй саме легкі тілесні ушкодження. Також ОСОБА_2 мав умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і фактично спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступню тяжкості. Про наявність в діях ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим свідчить узгодженість на направленість його дій, наявність та локалізація тілесних ушкоджень які були спричинені потерпілим.

Ці обставини підтверджуються показами самих потерпілих та свідків, які суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку, а саме покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про обставини події злочину, при цьому дав їм належну оцінку зазначивши, що дані покази відповідають фактичним обставинам справи, в повній мірі узгоджуються з іншими доказами та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

З показів потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що 27.09.2013 року він приїхав до своєї матері ОСОБА_6. На маршруті маршрутного таксі він зустрівся зі своєю матір'ю та разом зійшли на зупинці. Виходячи з автобусу він почув нецензурну лайку, яка лунала з боку ОСОБА_2, який стояв біля автобусу разом з ОСОБА_11. Він зробив зауваження ОСОБА_2, який почав замахуватися. Між ними виникла сутичка, в результаті якої ОСОБА_2 підняв із землі каменюку, наближуючись до нього, останній жбурнув камінь та поцілив в обличчя, розбивши верхню губу. Після цього ОСОБА_2 почав тікати та впав на землю, наздоганяючи його впав на нього та почав бити. Підбіг водій автобусу та ОСОБА_11 і їх розтягли. ОСОБА_2 умився і кудись подівся, а вони разом з матір'ю пішли до дому. Де почали займатися своїми справами. Близько третьої години дня біля двору показався ОСОБА_2 та знову почав ображати його матір. Вискочивши з двору намагаючись вдарити ОСОБА_2, останній почав тікати та біжучи впав, забившись головою. Лежачи на землі почав кричати "щоб його вбили". В цей час до них підійшов ОСОБА_7. Поговоривши з ним та розповівши про ситуацію, всі в трьох розійшлися по своїм справам. Через деякий час біля двору, знову з'явився ОСОБА_2 тримаючи в руках поліетиленовий пакет, та знову почав ображати матір. Спустившись з даху, ремонтом якого займався, підійшов до ОСОБА_2 та почав з ним розмовляти. Завершивши бесіду, повернувся від співрозмовника спиною та зробивши декілька кроків отримав удар мачетою. Від якого його повело та стало дурно. ОСОБА_2 почав ламати ворота, шляхом зламу перекладини, та ломитися у двір. Намагаючись звалити нападника на землю та відібрати мачете, його мати нанесла два удари молотком ОСОБА_2, від чого останній уронив мачете, а потім погнався за матір'ю, яка забрала мачете та побігла в хату. Що було біля хати не памятає, оскільки втратив свідомість, опинившись біля хвіртки, намагаючись покликати на допомогу, знову відчув удар по голові, який був нанесений можливо перекладеною з воріт. Закриваючись від ударів, отримав удар в руку. Скільки ОСОБА_2 наніс ударів не памятає. В цей час з'явився ОСОБА_7, відібрав палицю у обвинуваченого та відтягнув його в сторону.

Аналогічні покази надала потерпіла ОСОБА_6.

З показів свідка ОСОБА_7, даних ним в судовому засіданні вбачається, що 27.09.2013 року близько 14.40-14.50 годин йшов по вулиці до свого брата. В цей час почув крик, а потім побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який лежав на землі. Між ними була взаємна нецензурна лайка. Підійшовши, ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачений погрожує його матері ОСОБА_6. Під час розмови, ОСОБА_2 сказав: "Бог все бачить, і я тобі припомню". Поговоривши, всі розійшлися. Повертаючись, приблизно через хвилин 20, проходячи поблизу двору потерпілих, знову почув крик ОСОБА_6, яка кричала: допоможіть, вбивають. Та побачив, як ОСОБА_4 стоїть на колінах, а ОСОБА_2 наніс йому правою рукою три удари палицею в область виска голови. Підбігши, відібрав палицю та відвів ОСОБА_2 подалі, який пішов у поле та присів. Через деякий час ОСОБА_2 знову повернувся, та вступив у перепалку з ОСОБА_6. Щоб уникнути подальшого продовження конфлікту він перегородив шлях ОСОБА_2. Також точно памятає, як останній сказав ОСОБА_4 типу: слабак, і старики можуть показати молодим". Додав, на голові у ОСОБА_4 із рубаної рана від віска до затилку текла кров. Він був у поганому стані: марив, казав, що йому холодно і він вмирає. У ОСОБА_6 був забій на руці та гематома під оком. Бачив на території домоволодіння предмет типу мачете, тисак 50-60 см., металічна основа 10 см.

Відповідно до показів Свідка ОСОБА_8, наданих нею в судовому засіданні вбачається, що близько 15.30 годині приїхала додому. Біля двору ОСОБА_6 побачила, як її син ОСОБА_7 стоїть між ОСОБА_6 та ОСОБА_2. У потерпілої, точно вона не памятає, були порізи на руках та синець на обличчі. ОСОБА_4 лежав на землі, на голові у нього була рубана рана та багато крові. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сперечалися. Знаходячись біля ОСОБА_2 вона особисто відчувала страх від можливої агресії з його боку.

Згідно висновку експерта №134-Е від 12.12.2013 року, у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: однієї рубаної рани на голові справа, перелому верхнього та зовнішнього країв правої орбіти, переломів передньої і зовнішньої стінок правої верхньощелепної пазухи, двійного перелому правої величної кістки, правостороннього гемосинуса та забою головного мозку 1-го ступеню; чотирьох забитих ран - лоба зліва, носу, верхньої губи зліва і лівої кисті. Тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани на голові справа, перелому верхнього та зовнішнього країв правої орбіти, переломів передньої і зовнішньої стінок правої верхньощелепної пазухи, двійного перелому правої величної кістки, правостороннього гемосинуса та забою головного мозку 1-го ступеню могли утворитися від дії предмета, який мав рублячи властивості. Тілесні ушкодження у вигляді забитих ран лоба зліва, носу, верхньої губи зліва і лівої кисті могли утворитися від дії твердих тупих предметів (предмета) з обмеженою контактуючою поверхнею або об такий. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани на голові справа, перелому верхнього та зовнішнього країв правої орбіти, переломів передньої і зовнішньої стінок правої верхньощелепної пазухи, двійного перелому правої величної кістки, правостороннього гемосинуса та забою головного мозку 1-го ступеню відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що за звичай зумовлюють тривалий розлад здоровя, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитих ран лоба зліва, носу, верхньої губи зліва і лівої кисті відносяться до легких тілесних ушкоджень, що за звичайним своїм перебігом ведуть до короткочасного розладу здоровя тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день) (т.1 а.с. 131-133).

Згідно висновку експерта №135-Е від 12.12.2013, у ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді забитої ран лівої лобно-скроневої області голови, забитої рани правого передпліччя, двох забитих ран та гематом області ран правого променево-запясткового суглобу, які могли утворитися від дії твердого тупого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або об такі. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, на який вказано у медичній документації, даність їх виникнення може відповідати даті 27.09.2013 року (т.1 а.с. 207-208).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у обвинуваченого умислу, спрямованого на спричинення потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень та потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

З урахуванням вище вказаного, колегія суддів не вбачає причин для перекваліфікації дій ОСОБА_2 на ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України, а тому доводи апеляції представника потерпілого вважає не обґрунтованими.

Стосовно доводів апеляції прокурора про зміну вироку в частині призначення покарання, та виключення з резолютивної частини вироку застосування до ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році», то колегія суддів вважає їх безпідставними і такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році», питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

З журналу судового засідання та технічного запису судового провадження вбачається, що захисником обвинуваченого було надане письмове клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році», при цьому обвинувачений ОСОБА_2 підтримав дане клопотання заявлене його захисником.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 підпадає під дію ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив його на підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від відбування покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14