Ухвала суду № 54424481, 17.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2960/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1816/15 Категорія: 44 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнка А.А.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

державного виконавця Левчук І.О.,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 міського управління юстиції ОСОБА_5 про розяснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів служба у справах дітей ОСОБА_4 міської ради, про визнання рішення та ордеру недійсним, виселення з приміщення, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2015 року заяву головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 міського управління юстиції ОСОБА_5 про розяснення рішення суду задоволено.

Судом розяснено, що резолютивну частину рішення Луцького міськрайонного суду від 30.01.2015 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Служба у справах дітей ОСОБА_4 міської ради про визнання рішення та ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення слід розуміти таким чином, що виселення ОСОБА_8 з сімєю дружиною ОСОБА_9 та малолітньою дочкою ОСОБА_10 із займаного жилого приміщення кімнати № 6 по вул.Нестора Бурчака,5 в м. Луцьку можливе лише з наданням іншого жилого приміщення.

Вселення ОСОБА_1, ОСОБА_6,ОСОБА_7 в жиле приміщення кімнату № 6 по вул.Нестора Бурчака,5 в м.Луцьку можливе лише після виселення ОСОБА_8 з сімєю дружиною ОСОБА_9 та малолітньою дочкою ОСОБА_10

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, покликаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просять її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувавши ухвалу суду з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі або для державного виконавця, суд за їхньою заявою, постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до роз'яснення пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, роз'яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які стосуються недотримання його ясності та визначеності, а тому судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час його виконання.

Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, які не чітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.01.2015 року позов в даній справі задоволено частково.

Визнано недійсним рішення адміністрації ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області про виділення житла сімї ОСОБА_8 та ордер від 30.07.2010 року на зайняття кімнати №6 по вул.Нестора Бурчака,5 в м.Луцьку.

Виселено ОСОБА_8 з сімєю дружиною ОСОБА_9 та малолітньою дочкою ОСОБА_10 із займаного жилого приміщення кімнати №6 по вул.Нестора Бурчака,5 в м.Луцьку з наданням іншого жилого приміщення.

Вселено ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в жиле приміщення кімнату №6 по вул.Нестора Бурчака,5 в м.Луцьку.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.04.2015 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області відхилено, доповнено абзац третій резолютивної частини рішення новим реченням слідуючого змісту: «Зобовязати відповідача ОСОБА_4 слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області надати ОСОБА_8 з сімєю дружиною ОСОБА_9, дочкою ОСОБА_11 інше рівноцінне жиле приміщення тому, з якого їх виселено». В решті рішення залишено без змін.

Отже, зміст рішення суду першої інстанції, доповнене ухвалою апеляційного суду, містить усі висновки по суті позовних вимог, які були заявлені в суді, є чітким і зрозумілим для виконання, і не потребує його розяснення відповідно до положень ст.221 ЦПК України.

Звертаючись до суду з заявою про розяснення рішення, державний виконавець фактично просив визначити послідовність вчинення виконавчих дій в процесі виконання судового рішення та ухвалою суду від 02.10.2015 року фактично встановлено порядок і спосіб виконання рішення.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали про розяснення рішення суду фактично встановлено спосіб та порядок виконання рішення, тому це питання мало вирішуватися не в порядку визначеному ст.221 ЦПК України, а в порядку передбаченому ст.373 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 02.10.2015 року постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 373 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2015 року в даній справі скасувати.

В заяві Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 міського управління юстиції про розяснення рішення суду відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: