Ухвала суду № 54424436, 18.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/2599/15-к Провадження № 11-сс/773/332/15 Головуючий у 1 інстанції:Галушка О.Г. Категорія:запобіжний захід Доповідач: Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Міліщука С.Л.,

суддів Денісова В.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Власюк О.С.,

прокурора Романишина В.В.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, подану в інтересах його підзахисного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого,ранішесудимого вироком Нововолинського міського суду від11.11.2010 року за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 70 КК Українина 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, звільненого ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19.06.2014 року від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 19.04.2014 року, на ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду від 11 грудня 2015 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2015 року старший слідчий Нововолинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Нововолинського міського суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 11 грудня 2015 року клопотання було задоволено, змінено підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів до 07 лютого 2015 року, із визначенням розміру застави в сумі 45000 грн., та з покладенням на останнього у випадку внесення застави обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таке рішення було мотивоване тим, що ОСОБА_2 не виконував належним чином покладені на нього обовязки згідно раніше обраного до нього запобіжного заходу ухвалою слідчого судді від 30.10.2015 року у вигляді домашнього арешту, а також те, що як в ході досудового розслідування, так і під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу останньому на тримання під вартою і неможливість застосування більш мякого запобіжного заходу.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати останню та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_2 більш мякий запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою. В обґрунтування зазначають, що прокурор у судовому засіданні не навів необхідних обставин для зміни щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на тримання під вартою та не довів, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, захисник ОСОБА_1 вказує на відсутність обставин, передбачених ст. 200 КПК України, для зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою його підзахисному, а також те, що в матеріалах провадження відсутні достатні дані, які б вказували на невиконання його підзахисним покладених на нього обовязків згідно раніше обраного ухвалою слідчого судді від 30.10.2015 до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а підозрюваний ОСОБА_2 також зазначає, що він є наркозалежним і потребує лікування, а не арешту.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційних скарг, підозрюваного та його захисника, які підтримали останні і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечив апеляційні скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що останні підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш мякого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Даних вимог закону дотримано не було, оскільки ні в клопотанні слідчого про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 на тримання під вартою, ні в ухвалі слідчого судді не вмотивовано, на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що для належної поведінки підозрюваного до останнього слід застосувати такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Так, 30 жовтня 2015 року ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду було задоволено клопотання слідчого, застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому залишати житло за місцем свого проживання цілодобово, та з покладенням на нього обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

11 грудня 2015 року слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу на взяття під варту, як на підставу такого рішення послався на умисне свідоме не дотриманням підозрюваним умов застосованого до нього раніше обраного ухвалою слідчого судді від 30.10.2015 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема, що його відсутність під час перевірок 07, 10, 11 та 13 листопада 2015 року по місцю проживання, не зявлення 26 листопада та 4 грудня 2015 року на виклик до слідчого, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшились.

Разом з тим, слідчим суддею залишено поза увагою, що повідомлення ТВО начальника Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області (а. к.п. 17-20) про відсутність підозрюваного ОСОБА_2 під час перевірок 7, 10, 11 та 13 листопада 2015 року у нічний час по місцю свого проживання, не зареєстровані у встановленому порядку, не містять дати їх складання, та в них не зазначено взагалі ким і коли саме проводилась така перевірка, що ставить їх під сумнів, як доказ на підтвердження відсутності підозрюваного у нічний час за місцем свого проживання.

Згідно ж повісток про виклик від 24.11.2015 року та 01.12.2015 року (а. к.п. 22, 23), ОСОБА_2 дійсно був зобовязаний зявитись відповідно на 9 год. 26.11.2015 року та 04.12.2015 року до слідчого для забезпечення його участі у наркологічній експертизі.

Однак, як пояснив в ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 він умови домашнього арешту не порушував, 26 листопада та 04 грудня 2015 року зявлявся на виклик слідчого, однак тільки із запізненням.

Крім того, будь які реальні дані, які б свідчили про намагання ОСОБА_2 переховуватись від органів досудового розслідування, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, чинити тиск на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення відсутні й не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Окрім цього слідчим суддею залишено також поза увагою, що жодних нових обставин, передбачених ч. 2 ст. 200 КПК України, які б стали відомі слідчому після обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у клопотанні не наведено.

Приймаючи до уваги вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором як під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду не доведено, що підозрюваний порушував умови запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а також, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин ухвала слідчого судді Нововолинського міського суду від 11 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою слід відмовити в задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою щодо останнього.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 179, 194, 200, 202, 404, 407, 412, 422 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 подану в інтересах свого підзахисного задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду від 11 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та прийняти нову.

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого Нововолинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою щодо ОСОБА_2

Оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду від 30 жовтня 2015 року щодо підозрюваного був запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому залишати житло за місцем свого проживання цілодобово, то затриманого ОСОБА_2 негайно доставити до місця його проживання та звільнити з-під варти.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: