Ухвала суду № 54422850, 15.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4294/15-ц 15.12.2015 15.12.2015 15.12.2015

Провадження №22-ц/784/3003/15

Справа № 487/4294/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Щербина С.В.

Провадження № 22ц-783/3003/15 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

15 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Тищенком Л.С.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3,

- представників третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2015 року, постановлену у справі за заявою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про розяснення рішення суду, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Миколаївська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 10-О від 03 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» з 18 серпня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

21 жовтня 2015 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося із заявою про роз'яснення рішення суду.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» подало апеляційну скаргу, в якій просило змінити оскаржувану ухвалу та розяснити рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 до Міністерства інфраструктури України задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 10-О від 03 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» з 18 серпня 2015 року.

21 жовтня 2015 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало суду заяву про роз'яснення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року, посилаючись на те, що є незрозумілим яким чином ОСОБА_6 підлягає поновленню на роботі , якщо наказ про його звільнення судом не скасований, а рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу № 10-О від 03 лютого 2015 року не набрало законної сили.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для роз'яснення такого, оскільки висновок суду по суті позовних вимог сформульовано чітко та зрозуміло.

Колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Така позиція міститься у п. 21 названої вищепостанови Пленуму Верховного Суду України, де зазначено, що відповідно до ст..221 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Аналіз самого тексту рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року не дає підстав вважати, що його зміст є незрозумілим або таким, що може викликати труднощі при його виконанні.

Як вбачається із змісту заяви та апеляційної скарги, апелянту є не зрозумілим не зміст рішення суду по вищевказаній справі, а питання, пов'язані з його виконанням, які є чітко регламентованими діючим законодавством.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ДП «Адміністрація морських портів України» про розяснення рішення суду.

Доводи апеляційної скаргипро те, що ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_6 на роботі, суд не вирішив питання щодо скасування наказу про його звільнення, а тому в цій частині рішення суду є незрозумілим, не можуть бути підставою для розяснення судового рішення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України способом захисту порушеного права у разі звільнення працівника є саме поновлення працівника на роботі, а не скасування наказу про звільнення.

При цьому слід мати на увазі, що суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Тому, якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Також не є підставою для розяснення рішення суду твердження заявника щодо незрозумілості поновлення позивача на роботі, тоді як рішення суду в частині скасування наказу № 10-О від 03 лютого 2015 року не набрало законної сили, оскільки в разі скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення суду про поновлення працівника на роботі і ухвалення рішення про відмову в позові, не виключається можливість скасування й наказу, виданого на виконання скасованого рішення, з визначенням фактичної дати звільнення з урахуванням відпрацьованого працівником часу після поновлення на роботі.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального прав, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :