Ухвала суду № 54422218, 14.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/2372/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1755/15

Єдиний унікальний № 320/2372/15-к Головуючий в 1-й інстанції - Ніколова І.С.

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Жовніренко В.П., Фоміна В.А.,

при секретарі Хомяк К.В.,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілих адвоката Тишковського С.А.,

обвинуваченої ОСОБА_4,

захисника адвоката Тимчася Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015080140000406, за апеляційними скаргами прокурора у провадженні та потерпілих (цивільних позивачів) з урахуванням доповнення ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 липня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Мелітополя Запорізької області, громадянку України, з повною середньою освітою, розлучену, працюючу продавцем в магазині «Марина» м. Мелітополя, маючу на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму;

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 8 962 грн. 88 коп. і 80 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 3 054 грн. 10 коп. і відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. 00 коп.; Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи витрати в сумі 2 444 грн. 06 коп.: за проведення судово - гістологічного дослідження 419, 45 грн., судово - токсикологічного дослідження 381, 33 грн. та судово - імунологічного дослідження 1 643, 28 грн.; держави процесуальні витрати в сумі 1 179 грн. 36 коп.: за проведення судової експертизи технічного стану автомобіля № 6/15 - 589, 68 грн. та судової автотехнічної експертизи № 16/15 - 589, 68 грн.

Знято арешт, накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 26.05.2015 року на депозитну картку банку «Forward Bank» НОМЕР_2, пін-код НОМЕР_3, виданої на ім'я ОСОБА_4, дійсної до 04.2020 р. і картку повернуто останній. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом судового рішення, 29.01.2015 р. о 18.05 год. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухалася по вул. Кірова в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Байбулатова в напрямку пр. Б. Хмельницького.

На шляху прямування водій ОСОБА_4 на регульованому перехресті з пр. Б.Хмельницького при повороті праворуч в напрямку вул. Шмідта не надала дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку вона повертала, внаслідок чого на пішохідному переході скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_9, які перетинали проїзну частину на дозвільне світло світлофору. В результаті наїзду ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2. о 18.30 год. помер в лікарні.

Своїми діями ОСОБА_10 порушила вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України. Зазначені порушення вимог ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 66 від 30.01.2015 року причиною смерті ОСОБА_9 з'явилася відкрита черепно-мозкова травма, що була виражена переломами кісток склепіння і, переважно, основи черепа з крововиливами під м'які оболонки мозку, що ускладнилася його набряком і дислокацією. При експертизі трупа ОСОБА_9 були виявлені пошкодження:

- відкрита черепно-мозкова травма - відкритий перелом кісток склепіння і, переважно, основи черепа з центром на кордоні лускатої частини лівої скроневої і потиличної кістки зліва, який переходить на середні черепні ямки справа і зліва, включаючи пірамідки скроневих кісток; субарахноїдальні крововиливи: на правій тім'яній ділянці з переходом на базальну та конвексітальну поверхні правої скроневої частки; на кордоні конвексітальної поверхності лівої скроневої і лівої тім'яної часток; на базальної поверхні лівих потиличної та скроневої часток; на верхній поверхні мозочка; садна, синці, крововиливи в м'які тканини голови, крововилив під слизову оболонку верхньої губи;

- закрита тупа травма грудної клітки: перелом ості лівої лопатки з крововиливом в оточуючі м'які тканини, множинні осередки ударів передньої і задньої поверхні обох легень з розривом плеври передній поверхні нижньої частки правої легені і розвитком правостороннього пневмотораксу;

- синці рук, тазу; садна правого передпліччя, тазу; крововилив у товщі правої великого сідничного м'яза.

Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_9 є небезпечною для життя, призвела до смерті внаслідок набряку, дислокації головного мозку та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження;

- закрита тупа травма грудної клітки з переломом ості лівої лопатки з крововиливом в оточуючі м'які тканини, множинними вогнищами ударів передньої і задньої поверхні обох легень з розривом плеври передній поверхні нижньої частки правої легені і розвитком правостороннього пневмотораксу у живих осіб має ознаки тілесного ушкодження не менше ніж середньої тяжкості;

- синці рук, тазу; садна правого передпліччя, тазу; крововилив у товщі правої великого сідничного м'яза мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 130 від 28.02.2015 року, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом зовнішнього виростка стегнової кістки із зоною трабекулярного набряку в проекції метадіафіза і часткове пошкодження внутрішньої коллатеральной зв'язки у верхній третині; садна правого колінного суглоба.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 кваліфікуються наступним чином:

- в області лівої нижньої кінцівки - середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий (більш ніж 21 день) розлад здоров'я;

- в області правого колінного суглоба - легкі.

В апеляційних скаргах:

- прокурор у провадженні вказує на незаконність оскаржуваного вироку внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченої через м'якість.

Зазначає, що застосовуючи до обвинуваченої ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України, суд не в повній мірі врахував усі обставини вчиненого останньою кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність та наслідки, а саме що обвинувачена вчинила тяжкий злочин, наближаючись до пішохідного переходу своїми недбалими злочинними діями грубо порушила вимоги ПДР України, не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, через що скоїла наїзд на потерпілу ОСОБА_6 та її дитину, внаслідок чого були спричинені наслідки у вигляді настання смерті малолітньої дитини 2010 року народження та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_6 Крім того, на підставі повного визнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення та активного сприяння його розкриттю, дійшов необґрунтованого висновку про можливість звільнення останньої від відбування основного покарання, хоча наведені обставини є лише підставами для призначення ОСОБА_4 мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок чого, та з урахуванням позиції потерпілої сторони, вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі.

На підставі викладеного, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- потерпілі (цивільні позивачі) ОСОБА_2 і ОСОБА_6 посилаються на незаконність судового рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі в частині вирішення цивільного позову і процесуальних витрат, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченої.

При цьому зазначають, що призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України та звільняючи від його відбування згідно до положень ст. 75 КК України, суд не врахував, що остання вчинила тяжке кримінальне правопорушення, яке спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті малолітньої дитини та середньої тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6, а також обставини дорожньо-транспортної пригоди - здійснення наїзду на пішохідному переході, а за таких обставин, необґрунтовано не визнав в якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої вчинення злочину з особливою жорстокістю та щодо малолітнього.

Крім того, проігнорував їх клопотання та всупереч ст. ст. 170-172 КПК України з метою забезпечення позовних вимог не наклав арешт на автомобіль обвинуваченої. У порушення ст. ст. 118, 124 КПК України відмовив у відшкодуванні обвинуваченою понесених ними документально підтверджених процесуальних витрат, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. Безпідставно задовольнив їх позовні вимоги лише частково, що не відповідає характеру завданої ним моральної шкоди, пов'язаною зі смертю сина. Окрім цього, необгрунтовано відмовив у залученні в якості відповідача Страхової компанії «ЮНІВЕС», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність обвинуваченої ОСОБА_4

Тому просять, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 понесені процесуальні витрати у вигляді правової допомоги в розмірі 9 000 грн. Солідарно стягнути з ОСОБА_4 та Страхової компанії «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_2 - 9 067 грн. 88 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Солідарно стягнути з ОСОБА_4 та Страхової компанії «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_6 - 3 054 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. З метою забезпечення позовних вимог, накласти арешт на автомобіль «ВАЗ 111830» державний номер НОМЕР_1 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_4

В доповненні до апеляційної скарги потерпілі (цивільні позивачі) ОСОБА_2 і ОСОБА_6 також вказують, що суд безпідставно врахував в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки остання в своїх показаннях вказувала, що нічого не пам'ятає. Крім того, безпідставно послався у вироку на обов'язковість дотримання пішоходами вимог п.п. 4.4 ПДР України стосовно наявності на зовнішньому одязі світлоповертальних елементів, відмовивши в цій частині у задоволенні їх клопотання про огляд речей померлого ОСОБА_9 На підставі чого, просять оглянути в судовому засіданні суду апеляційної інстанції речі померлого ОСОБА_9 на наявність світлоповертальних елементів.

У запереченнях обвинувачена ОСОБА_4 просить вирок залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілих і прокурора без задоволення.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: прокурора, потерпілого, представника потерпілих, які підтримали апеляційні скарги, захисника та обвинувачену, зокрема в останньому слові, яка просила вирок залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора у провадженні задоволенню не підлягає, апеляційна скарга потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з урахуванням доповнення підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, оскільки в апеляційній скарзі не порушується питання щодо оскарження висновків суду першої інстанції стосовно доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення і правильності кваліфікації її дій, колегія суддів вирок в зазначеній частині не перевіряє і не досліджує.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4, суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України прийняв до уваги ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченої, а також обставини, що пом'якшують покарання. З урахуванням того, що ОСОБА_4 щиро розкаялася та активно сприяла слідству в розкритті злочину, що обґрунтовано визнано обставинами, які пом'якшують покарання, суд першої інстанції обрав покарання в межах санкції статті обвинувачення, яке на розсуд колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і справедливим. Враховуючи наявність на утриманні у обвинуваченої малолітньої дитини, вживання заходів щодо відшкодування завданої злочином шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, є обґрунтованим і відповідає особі обвинуваченої. Колегія суддів також зазначає, що в апеляційних скаргах наведені посилання на обставини, які передбачені диспозицією статті обвинувачення і вони враховані судом при призначенні покарання.

В той же час, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо цивільних позовів потерпілих. Зокрема, висновки про відмову у стягненні витрат на правову допомогу необхідно обґрунтовувати положеннями ст. 124 КПК України, яка передбачає стягнення процесуальних витрат, які визначені ст.118 КПК України з обвинуваченого, щодо якого постановлений обвинувальний вирок. Колегія суддів змінює вирок в цій частині і стягує з ОСОБА_4 витрати потерпілих на правову допомогу в сумі 9 000 грн.

Окрім того, колегія суддів вважає, що стягнутий з обвинуваченої розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає обсягу моральних і фізичних страждань, завданих смертю дитини потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_6, а також наслідкам, які настали зі здоров'ям останньої. Колегія суддів доходить висновку про необхідність збільшення розміру стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 120 000 (сто двадцяти тисяч) грн. і на користь ОСОБА_6 до 200 000 (двохсот тисяч) грн.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду цивільний позов потерпілих до ПрАТ СК «ЮНІВЕС», оскільки в матеріалах провадження відсутні буд-які заперечення відповідача щодо заявлених вимог, хоча у вироку є посилання на такі заперечення, провадження розглянуто за відсутності представника страхової компанії. За таких умов позов в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні залишити без задоволення, а апеляційну скаргу потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з урахуванням доповнення задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 липня 2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 змінити в частині вирішення позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування витрат на правову допомогу і моральної шкоди, а також вирішення цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 9 000 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 200 000 (двісті тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПрАТ СК «ЮНІВЕС» залишити без розгляду.

Зазначена ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її проголошення.

Судді:

Гріпас Ю.О. Жовніренко В.П. Фомін В.А.