Рішення № 54421399, 17.12.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/4400/2015

Номер справи 243/8433/15-ц

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

« 17 » грудня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Комунального лікувально- профілактичного закладу « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» - Дергільова О.М.

представника третьої особи - Станції швидкої медичної допомоги м. Слов»янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально- профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» - Федорова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ», ОСОБА_6, за участю третіх осіб: Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, Станції швидкої допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», ОСОБА_7 про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально- профілактичної установи « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов»язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська», ОСОБА_6, за участю третіх осіб: Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, Станції швидкої допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», ОСОБА_7 про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально- профілактичної установи « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов»язання вчинити дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що працювала лікарем на Станції швидкої медичної допомоги м. Слов'янська з 22 вересня 2003 року по 09 вересня 2008 року.

За Наказом головного лікаря підприємства і за направленням психіатра пройшла медичне обстеження в умовах стаціонару Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» під наглядом лікаря-психіатра ОСОБА_7 (вона ж і зав. Відділення стаціонару) в період з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року. Метою обстеження було з'ясування: наявність чи відсутність психічного розладу і придатності до виконання обов'язків лікаря Станції швидкої медичної допомоги.

За результатами обстеження їй було видано Довідку № 1975 від 18 жовтня 2007 року свавільній формі, де в графі «по стану здоров'я» відповідач не вказав результати обстеження.

Із Наказу про звільнення з роботи від 09 вересня 2008 року дізналася, що була звільнена з роботи за станом здоров'я. Підставою для такого звільнення став Висновок № 962 від 18 серпня 2008 року головного лікаря психіатричної лікарні ОСОБА_6, наданий за місцем її роботи.

На запит від 29 вересня 2008 року в лікарню, надати висновок, який став підставою для звільнення з роботи, отримала відповідь № 1138 і повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська».

На підставі Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року по цивільній справі № 2-219-2010 звільнення з роботи за станом здоров'я визнано законним.

Із відповіді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2015 року № 13537/15, і додаток до нього, на її запит від 28 квітня 2015 року дізналася, що в основу рішення суду від 09 грудня 2010 року фактично було покладено повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року головного лікаря ОСОБА_6, а не висновок, як це вказано в Наказі про звільнення з роботи.

Вважає, інформацію про стан її психічного здоров'я, викладену головним лікарем психіатричної лікарні ОСОБА_6 в своєму повідомлені № 962 від 18 серпня 2008 року, недостовірною, а саме повідомлення незаконним, за наступними підставами.

До 16 квітня 2015 року відповідачі надали їй і до судових інстанцій копію Медичної картки № 467/07 - титульний лист, зареєстрований суддею Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Мінаєвим І.М., «з оригіналом згідно» по цивільній справі № 2-3267-2008.

Згідно ст. 1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-Х11, законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається із теперішніх основ і інших законів, регулюючих суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Згідно ст. 39 теперішніх Основ, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за психіатричною допомогою, діагнозу, а також про відомості, отримані при медичному обстежені. Згідно ст. 39-1 Основ, пацієнт має право на отримання достовірної і повної інформації про стан здоров'я. Згідно ст. 40 Основ, лікарська таємниця - медичним працівникам, яким внаслідок виконання своїх професійних обов'язків стали відомі відомості про захворювання особи, медичне обстеження, огляд, їх результати забороняється розголошувати.

16 квітня із пунктів 14-16 Медичної картки № 467/07 стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_5 із історії хвороби за 2007 рік дізналася, що лікарем-психіатром ОСОБА_7 за результатами медичного обстеження в неї не було виявлено втрати працездатності, і вона повинна була приступити до праці на Станції швидкої допомоги 18 жовтня 2007 року, але всупереч цьому була звільнена з роботи за станом здоров'я на підставі повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року головного лікаря психіатричної лікарні. Таким чином, фактично відповідачі до 16 квітня 2015 року приховували від неї і судових інстанцій достовірну інформацію про стан її психічного здоров'я, що підтверджується і Рішенням суду від 09 грудня 2010 року, яке було винесено без урахування висновку лікаря психіатра ОСОБА_7

Вона, як лікар знає, що достовірна інформація про психічне здоров'я для осіб, які проходять лікування чи обстеження у психіатричній лікарні в умовах стаціонару відображається лікарем-психіатром в первинній обліковій медичній документації Форма № 003/о «Медична картка стаціонарного хворого», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 184 від 26 липня 1999 року і № 110 від 28 квітня 2012 року, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року № 661/20974. Даними наказами Міністерства охорони здоров'я України затверджена і інструкція відносно заповнення Форми № 003/о «Медичної картки стаціонарного хворого». Згідно ч. 2, 3 теперішньої Інструкції, Медичної картки № 467/07 стаціонарного хворого є основним медичним документом, в якому тримається уся об'єктивна інформація про стан психічного здоров'я для осіб, які пройшли лікування чи обстеження в умовах стаціонару. Згідно ч. 11 теперішньої Інструкції, в пунктах 14-16 Медичної картки вказуються дані відносно тимчасової непрацездатності. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення про заборону заняття певним видом трудової діяльності приймається комісією ЛКК (лікарсько-консультаційною комісією), а не головним лікарем лікарні. Згідно ч. 24 теперішньої Інструкції, Форма № 003/о «Медична картка стаціонарного хворого» підписується лікувальним лікарем і зав. відділення. Із вищевикладеного випливає, що повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року лікарні ні за формою, ні за своїм змістом не відповідає ні висновку лікаря-психіатра ОСОБА_7, викладеного в пунктах 14-16 Медичної картки № 467/07 на ім'я ОСОБА_5, ні Закону: наказом Міністерства охорони здоров'я України №№ 184 і 110 , ч. 3 ст. 9, ч. 9 ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу», ні ч.ч. 2, 3, 4, 6, 10-20, 24 теперішньої Інструкції, відносно заповнення Медичної картки № 467/07, ні ч. 2, п. 2.18. Інструкції про порядок видачі документів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13 листопада 2001 року. Таким чином, вона будучи працездатною незаконно була звільнена з роботи за станом здоров'я, і це звільнення на підставі повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року головного лікаря ОСОБА_6, Рішенням суду від 09 грудня 2010 року визнано законним. Вважає, що інформація, викладена в даному повідомлені, а значить і саме повідомлення порушує її особисті немайнові права, такі як право: на охорону здоров'я (ст. 238 ЦК України); право на інформацію про стан здоров'я (ст. 285 ЦК України, ст. 39-1 Основ); право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК України, ст. 39 Основ); право на повагу честі, гідності і ділової репутації (ст.ст. 297,299 ЦК України); право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України); право на вибір роду заняття (ст. 312 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги, які випливають із порушення особистих немайнових прав. Згідно ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, і право вимагати вилучення будь-якої інформації.

Позивач ОСОБА_5 до судового засідання не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. ОСОБА_5 звернулася до суду з Заявами, в яких просить суд розглядати справу без її участі. Позовні вимоги вона підтримує. Просить розглядати справу з участю її представника ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 який діє на підставі Довіреності від 21 лютого 2014 року (а.с.22) підтримав заявлені позовні вимоги ОСОБА_5, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві.

Просить суд визнати недостовірною інформацію про стан психічного здоров'я ОСОБА_5, викладену головним лікарем психіатричної лікарні ОСОБА_6, в повідомлені № 962 від 18 серпня 2008 року Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська». Визнати незаконним повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська».

Зобов'язати Комунальну лікувально-профілактичну установу «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» відкликати повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року із Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, як незаконне.

Зобов'язати Комунальну лікувально-профілактичну установу «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» відкликати повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року із Станції швидкої медичної допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», як незаконне.

Представник відповідача Комунального лікувально - профілактичного закладу « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» - Дергільова О.М., який діє на підставі Довіреності № 1095 від 23 вересня 2015 року ( а.с. 103) не визнав позовні вимоги ОСОБА_5 та суду пояснив, що 18 серпня 2008 року головний лікар психіатричної лікарні м. Слов»янська на адресу КЛПУ «Станція швидкої медичної допомоги м. Слов»янська» направив відповідь на запит від 12 серпня 2008 року №320. Відповідь на запит було зареєстровано в Журналі вихідної кореспонденції за № 962. В період розгляду спору дану відповідь за № 962 позивач називає повідомленням, висновком, відповіддю, тобто у всіх випадках мова йде про один і той же документ, а саме - про відповідь на запит. Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи № 2-219-2010, рішення по якому є в матеріалах справи.

09 червня 2010 року позивач звернулася до Слов»янського міськрайонного суду Донецької області про визнання незаконним Висновку № 962 від 18 серпня 2008 року. Суд відмовив в задоволенні вказаного позову, що підтверджується рішенням суду по справі № 2-219-2010, копія якого є в матеріалах справи.

27 серпня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконним повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року, тобто позивач повторно пред»явила позов про один і той же предмет і з тих же підстав.

Вважає, що суд має всі можливості закрити провадження по позовним вимогам, викладеним в п.3 позовної заяви, на підставі п.2 ст. 205 ЦПК України, ухваливши відповідну ухвалу.

У відповіді на запит, зареєстрованому за № 962 від 18 серпня 2008 року містяться свідчення:

а) про те, що позивач проходила обстеження в лікарні в жовтні 2007 року;

б) про те, що в процесі обстеження у неї встановлено психічний розлад;

в) про те, що згідно діючого законодавства позивач за станом здоров»я не може виконувати обов»язки лікаря швидкої медичної допомоги виїзної бригади.

Позивач ніколи не заперечувала факт обстеження в психіатричній лікарні в жовтні місяці 2007 року.

Позивач ніколи не заперечувала правильність встановленого діагнозу в жовтні місяці 2007 року. Більше того, в 2015 році позивач звернулася з позовом до адміністративного суду Донецької області, в якому просила лікарню видати їй «лікарняний лист»- (лист непрацездатності) у зв»язку з встановленим в жовтні місяці 2007 року психічним розладом. Рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача. Вказане рішення позивач оскаржила до Донецького Апеляційного адміністративного суду.

В 2003 році позивач проходила в психіатричній лікарні лікування у зв»язку з психічним захворюванням і встановлений діагноз нею не оскаржувався. З моменту закінчення лікування ( 2003 рік) до початку обстеження ( 2007 рік) не минуло п»ять років.

Згідно Переліку медичних психіатричних протипоказань…, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 п.11 всі форми психічних розладів ( в тому числі на стадії ремісії) є протипоказанням на зайняття посади в службі екстреної медичної допомоги.

Таким чином, ствердження позивача про те, що в повідомленні №962 від 18 серпня 2008 року міститься недостовірна інформація, є необгрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В жовтні місяці 2007 року позивач проходила медичне обстеження в умовах стаціонару в рамках проходження періодичного психіатричного огляду, що передбачено ст. 6 Порядку проведення обов»язкових… психіатричних оглядів, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 і п.11 Інструкції про проведення … психіатричних оглядів, затвердженої Наказом МОЗ України від 17 січня 2002 року №12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 лютого 2002 року № 94/ 6382.

Згідно п.п. 11,12,13,14, 18 Інструкції, п.6.7 Порядку… після додаткового психіатричного обстеження рішення про психіатричні протипоказання для виконання окремих видів діяльності приймаються ВКК, які видають особі довідку встановленого зразка, в якій вказується наявність або відсутність психіатричного протипоказання. Бланки довідок є документами суворої звітності. Після психіатричного обстеження в лікарні позивач в ВКК для отримання довідки не зверталася, а тому, довідка їй не видавалась, що підтверджується Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 2-3267-2008. Згідно п. 19 Інструкції результати періодичного психіатричного огляду, оформлені довідкою встановленого зразку, особою можуть бути оскаржені.

Таким чином, діюче законодавство передбачає оформлення психічних оглядів тільки довідкою встановленого зразку, яка має для особи правові наслідки.

Виходячи з викладеного, відповідь головного лікаря психіатричної лікарні від 18 серпня 2008 року не несе для позивача правових наслідків, що згідно ст. 3 ЦПК України не дає їй право на звернення до суду з вказаними в позовній заяві вимогами.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_6 до судового засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. 01 жовтня 2015 року направив до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі ( а.с. 101).

Представник третьої особи -Слов'янського міськрайонного суду Донецької області до судового засідання не з"явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. 22 вересня 2015 року направила до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника Слов»янського міськрайонного суду Донецької області та постановити рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи.( а.с. 43).

Представник третьої особи - Станції швидкої медичної допомоги м. Слов»янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» - Федоров І.В. в судовому засіданні вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Третя особа - ОСОБА_7 до судового засідання не з"явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. 01 жовтня 2015 року направила до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі ( а.с. 100).

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ», ОСОБА_6, за участю третіх осіб: Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, Станції швидкої допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», ОСОБА_7 про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально- профілактичної установи « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов»язання вчинити дії задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв ^і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб'єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов»язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб способами, встановленими гл. 3 ЦК, також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ч.2 ст. 16 ЦК України визначає способи судового захисту цивільних прав, наголошуючи на невичерпності даного переліку, зазначаючи, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Так само й стаття 275 ЦК України визначає, що захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення.

Згідно з ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Наказу № 87-к/24у від 22 вересня 2003 року по Комунальному лікувально- профілактичному закладу «Станція швидкої медичної допомоги» ОСОБА_5 була прийнята на роботу лікарем загально профільної виїзної бригади ( а.с. 6-7).

У відповідності до ст. 159 КЗпП України ОСОБА_5 була зобов»язана проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди. Контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган згідно ст. 160 КЗпП України.

Наказом головного лікаря КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» Зуйко В.Л. №105 від 10 вересня 2007 року зобов»язано усіх співробітників Станції швидкої медичної допомоги пройти щорічний медичний огляд в період до 30 вересня 2007 року ( а.с.4).

Постановою Кабінету Міністрів України №1465 від 27 вересня 2000 року «Про затвердження Порядку проведення обов»язкових попередніх та періодичних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності ( робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» медичні огляди повинні проводитись щорічно ( п.11).

Згідно ст. 9 ч.2 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року з наступними змінами та доповненнями, з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності з особливими вимогами до стану її психічного здоров»я вона підлягає обов»язковому попередньому ( перед початком діяльності) та періодичним ( у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року ОСОБА_5 проходила добровільне обстеження в КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» ( а.с. 5 зворот), що відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу», п.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1465 від 27 вересня 2000 року, згідно яких у разі виявлення у особи ознак психічного захворювання ( розладу), або якщо вона страждала на тяжкий психічний розлад в минулому, вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторне або в умовах стаціонару.

В судовому засіданні також встановлено, що на інформаційний запит адміністрації КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» від 12 серпня 2008 року №320, де працювала ОСОБА_5, про надання інформації про стан здоров»я ОСОБА_5 за результатами медичного огляду ( можливості працювати лікарем станції швидкої медичної допомоги виїзної бригади) було отримано офіційний документ ( ст.ст. 23, 27 Закону України «Про інформацію») - відповідь головного лікаря КЛПЗ « Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» ОСОБА_6 від 18 серпня 2008 року №962, яка містить інформацію про стан здоров»я ОСОБА_5 за результатами медичного огляду. В документі вказано, що внаслідок обстеження ОСОБА_5 в умовах КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» « у неї встановлено психічний розлад, який згідно з Наказом МОЗ України № 209 від 25 грудня 1990 року, п.1 Постанови КМУ № 827 від 11 липня 2001 року, п.9 постанови КМУ № 1465 від 27 вересня 2000 року, п.11 є протипоказанням для виконування обов»язків лікаря станції швидкої допомоги виїзної бригади , проте ця відповідь не містить ні діагностичного висновку, ні висновку про будь-яку ступінь втрати працездатності.( а.с. 9, 10). Таким чином до КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» були доведені результати медичного огляду.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та ( або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" „ При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" „ Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині".

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" „ відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов"язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред"явлений позов".

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" „ Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У відповіді Головного лікаря Комунальної лікувально - профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» ОСОБА_6 на запит КЛПЗ «Станція швидкої допомоги м. Слов»янська», зареєстрованій за № 962 від 18 серпня 2008 року містяться свідчення:

а) про те, що ОСОБА_5 проходила обстеження в лікарні в жовтні 2007 року;

б) про те, що в процесі обстеження у ОСОБА_5 встановлено психічний розлад;

в) про те, що згідно діючого законодавства ОСОБА_5 за станом здоров»я не може виконувати обов»язки лікаря швидкої медичної допомоги виїзної бригади.

ОСОБА_5 та її представник - ОСОБА_1 ніколи не заперечували факт обстеження ОСОБА_5 в КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» в жовтні місяці 2007 року.

В 2003 році ОСОБА_5 проходила в психіатричній лікарні лікування у зв»язку з психічним захворюванням і встановлений діагноз нею не оскаржувався. З моменту закінчення лікування ( 2003 рік) до початку обстеження ( 2007 рік) не минуло п»ять років.

Згідно Переліку медичних психіатричних протипоказань…, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 п.11 всі форми психічних розладів ( в тому числі на стадії ремісії) є протипоказанням на зайняття посади в службі екстреної медичної допомоги.

Таким чином, ствердження ОСОБА_5 та її представника - ОСОБА_1 про те, що в повідомленні №962 від 18 серпня 2008 року міститься недостовірна інформація, є необгрунтованим, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

В жовтні місяці 2007 року ОСОБА_5 проходила медичне обстеження в умовах стаціонару в рамках проходження періодичного психіатричного огляду, що передбачено ст. 6 Порядку проведення обов»язкових… психіатричних оглядів, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 і п.11 Інструкції про проведення … психіатричних оглядів, затвердженої Наказом МОЗ України від 17 січня 2002 року №12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 лютого 2002 року № 94/ 6382.

Згідно п.п. 11,12,13,14, 18 Інструкції, п.6.7 Порядку… після додаткового психіатричного обстеження рішення про психіатричні протипоказання для виконання окремих видів діяльності приймаються ВКК, які видають особі довідку встановленого зразка, в якій вказується наявність або відсутність психіатричного протипоказання. Бланки довідок є документами суворої звітності. Після психіатричного обстеження в лікарні позивач в ВКК для отримання довідки не зверталася, а тому, довідка ОСОБА_5 не видавалась. Згідно п. 19 Інструкції результати періодичного психіатричного огляду, оформлені довідкою встановленого зразку, особою можуть бути оскаржені.

Таким чином, діюче законодавство передбачає оформлення психічних оглядів тільки довідкою встановленого зразку, яка має для особи правові наслідки.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці факти

Як встановлено Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року, яке залишено без змін на підставі Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2011 року з Медичної карти за № 2882/03 вбачається, позивач ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» в період з 11 серпня 2003 року по 15 вересня 2003 року з діагнозом гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії.

ОСОБА_5 і її представник - ОСОБА_1 не заперечували у суді проти цього факту, за виключенням того, що дата закінчення лікування 15 вересня 2003 року. Але в судовому засіданні достовірно встановлено саме цей період лікування ОСОБА_5, який вказаний на медичній карті і в епікризі - виписці з цієї карти. Цей діагноз згідно з МКХ -10 (Міжнародної статистичної кваліфікації хвороб) відноситься до гострих психотичних розладів.

Крім того, в період з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року ОСОБА_5 пройшла обов»язковий психіатричний огляд в КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» і після цього їй був встановлений остаточний діагноз : інфантільний розлад особистості, що згідно з МКХ -10 теж відноситься до психічний розладів.

Вищевказані діагнози згідно з п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1465 від 27 вересня 2000 року являються протипоказанням для роботи працівників служби екстреної медичної допомоги, а саме лікарям станції швидкої допомоги виїзної бригади, в якості якого працювала ОСОБА_5 Періодичні психіатричні огляди повинні проводитися один раз на рік, а протипоказання щодо виконання окремих видів діяльності вказано « всі форми психічних розладів ( у тому числі на стадії ремісії).( а.с. 15-16).

Вимоги ОСОБА_5 в частині визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально - профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» №962 від 18 серпня 2008 року також не підлягають задоволенню, оскільки в цій відповіді вказано, що внаслідок обстеження ОСОБА_5 в умовах КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» у неї встановлений психічний розлад, який згідно з Наказом Міністерства охорони здоров»я України № 209 від 25 грудня 1990 року, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 11 липня 2001 року, п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1465 від 27 вересня 2000 року, п.11 є протипоказанням для виконування обов»язків лікаря станції швидкої допомоги виїзної бригади. Тобто вказана відповідь складена на підставі медичних документів про стан здоров»я ОСОБА_5 та з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертиз.

Таким чином, суд приходить до обгрунтованого переконання, що належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсною інформації про стан психічного здоров»я ОСОБА_5, яка викладена головним лікарем психіатричної лікарні м. Слов»янська ОСОБА_6 в повідомленні № 962 від 18 серпня 2008 року КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» та визнання незаконним повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» позивачем та її представником до суду не надано і на їх наявність вони не посилаються, тому позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно до вимог ч.5 ст.277 ЦК України « Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла ( видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний».

У відповідності до вимог ст. 277 ЦК України ст.ст. 10, 60 ЦПК України представником відповідача - КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» - адвокатом Дергільовим О.М. у передбачений законом спосіб доведено в судовому засіданні, що інформація, які міститься у відповіді Головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» № 962 від 18 серпня 2008 року є достовірною, грунтується на медичних документах про психічний стан здоровья позивача та нормах діючого законодавства, суд не задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання незаконним повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року і тому позовні вимоги ОСОБА_5 в частині : Зобов'язати Комунальну лікувально-профілактичну установу «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» відкликати повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року із Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, як незаконне; Зобов'язати Комунальну лікувально-профілактичну установу «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» відкликати повідомлення № 962 від 18 серпня 2008 року із Станції швидкої медичної допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», як незаконне задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, у відповідності ст.ст. 6, 9, 11, 32, Розділу 6 Прикінцевих положень ЗУ «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 1, 39, 39-1, 40 Основ № 2801 від 19 листопада 1992 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України №№ 184, 110 ч.ч. 2, 3, 4, 6, 10-20, 24 Інструкції про порядок заповнення Медичної картки № 467/07 стаціонарного хворого, ч. 2 п. 2.18. Інструкції про порядок видачі документів затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13 листопада 2001 року, ст.ст. 28, 32, 48, 49 Конституції України, ч. 1 ст. 268, ст.ст. 276, 277, 283, 285, 286, 297, 299, 300, 312 ЦК України, ст. ст. 3, 10,11, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ», ОСОБА_6, за участю третіх осіб: Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, Станції швидкої допомоги м. Слов'янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», ОСОБА_7 про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально- профілактичної установи « Обласна психіатрична лікарня м. Слов»янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов»язання вчинити дії - відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено до судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчий кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов"янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.