Постанова № 54421021, 18.12.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14409/15-а

Провадження № 2-а/263/347/2015

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шатілова Л.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій відповідача щодо невиплати йому пенсії за віком з 01.04.2015 року незаконними з тих підстав, що з 24.07.2014 року йому було призначено пенсію за віком як державному службовцю, згідно Закону України «Про державну службу», але з 01.04.2015 року вказана пенсія йому не виплачується, чим порушено його права на пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією України.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю та надіслав свої заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що виплата пенсії позивачу припинена відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з яким пенсія працюючим державним службовцям у тому числі суддям не виплачується. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про місце та час розгляду справи, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неявки розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ч. 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що обидві сторони не з'явилися у судове засідання, від позивача є клопотання про розгляд справи у його відсутності, представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких висловив свою думку стосовно позовних вимог, суд розглянув справу у відсутність сторін у письмовому провадженні, на підставі наявних по справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з липня 2012 року, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, отримував пенсію за віком, а з 24.07.2014 року пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Відповідно до довідки № 3155/15-вих. (М) від 17.12.2015 року ОСОБА_1 працює в Апеляційному суді Донецької області на посаді судді з 2010 року по теперішній час.

Тому станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, давала право на отримання ним пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», але з 01.04.2015р. відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено.

09.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відновлення виплати пенсії державного службовця, але йому було відмовлено на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року. При цьому відповідач посилається на те, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Таку відмову суд вважає незаконною, оскільки відповідно до ст. ст.1 та 3 Конституції, Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Тому суд вважає, що позбавлення позивача з 01.04.2015року по 31.12.2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії державного службовця є звуженням його конституційного права на соціальний захист і порушує його конституційні права на соціальний захист.

Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та суддів, прийнятий через 4 роки після призначення позивачу вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати йому пенсії, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу вищевказаного закону про прийняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, до 01.06.2015р.

З 01.06.2015р. особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що пенсія державного службовця позивачу призначена та виплачувалася з 2012р. та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії державного службовця незаконними. При цьому поновити права позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо, але зважаючи на те, що позивачем порушено строк на звернення до суду, позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності за період з 09.06.2015 року.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, які виразились в зупиненні виплати пенсії за віком державного службовця ОСОБА_1 з 09 червня 2015 року та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області відновити з 09 червня 2015 року виплату ОСОБА_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Л.Г. Шатілова