Постанова № 54420393, 08.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2015 року 13:57 № 826/24258/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Шевчишин О.І., розглянувши адміністративну справу

за позовом Корпорації "Артеріум"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з

обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0000504030 від 06.08.2015.

за участю представників сторін:

від позивача: Задорожна Л.Г.

від відповідач: Руцька А.І.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.12.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Корпорації "Артеріум", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06 серпня 2015 року № 0000504030.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в діях Корпорації «Артеріум» відсутні ознаки порушення норм податкового законодавства, зокрема п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, алгоритм дій Корпорації «Артеріум» по заповненню податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року та додатку 2 до неї є законним, тому Відповідач неправомірно позбавив Корпорацію Артеріум» можливості використати від'ємне значення з ПДВ у рахунок погашення поточних податкових зобов'язань травня 2015 року, у зв'язку з чим протиправно нарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 06 серпня 2015 року № 0000504030.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, в яких зазначає про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних, задекларовану на додану вартість Корпорації "Артеріум" за травень 2015 року.

За результатом перевірки складено Акт від 17.07.2015 року №768/28-10-40-30/33406813 (надалі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки Позивачем подано заперечення на Акт перевірки до Податкового органу, за результатом розгляду заперечень, Листом від 04.08.2015 р №19275/10/28-10-40-3-09 повідомлено, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. №0000504030, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 064 862 грн., з них за основним платежем 709 908 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 354 954 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 15.10.2015 р. №21715/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням, звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Корпорація «Артеріум» подала декларацію з ПДВ з додатком 2 (Д2) за травень 2015 року, в якій у графі 7 додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року визначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному періоді збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (переноситься до рядка 27 декларації поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 051 573 грн., замість 341 665 грн., які Корпорація відобразила в додатку 2 «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року» - заяві за квітень 2015 р.

В рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумовою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення)" податкової декларації позивачем відображено суму у розмірі 1 051 573,00 грн.

В рядках 20 "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20.1+рядок 20.2+рядок 20.3))" та 20.2 "у сумі залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних" податкової декларації задекларовано суму у розмірі 1 051 573,00 грн.

В рядку 26 "Сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок "Усього, в т.ч.:" графи 6 таблиці 1 Д2)" податкової декларації задекларовано суму у розмірі 4 152 898 грн.

В рядку 27 "Сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу (рядок "Усього, в т.ч.:" графи 7 таблиці 1 Д2) (переноситься до рядка 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду)" податкової декларації задекларовано суму у розмірі 1 051 573 грн.

Разом із податковою декларацією подано додаток 2 "Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 травень 2015 року (Д2)", в якому позивач просить відповідно до підпункту "а" пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 1 051 573,00 грн. збільшити розмір суми податку, на яку матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену згідно з пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу.

Тобто, позивач фактично використав непогашений залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, невідшкодованої станом на 01 лютий 2015 року, включивши її року до складу податкового кредиту за травень 2015 року.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. N 71-VIII, що набрав законної сили з 01.01.2015 року, запроваджена система електронного адміністрування податку на додану вартість стаття 200.1 Податкового кодексу України.

Пунктом 2001.1 статті 200.1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючі положення пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16.10.2014 року № 569, система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період з 01.01.2015 року по 01.07.2015 року (або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі, а з 01.07.2015 року - на постійній основі. При цьому вказана система електронного адміністрування не вносить змін до загальних принципів справляння ПДВ, об'єкту оподаткування, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також права на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити сукупність підстав для отримання платником податку бюджетного відшкодування, до яких відносяться: фактична оплата податку отримувачем товарів послуг у попередніх та звітному податкових періодах, та наявність позитивного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Згідно з п. 2001.4 ст. 2001 ПКУ на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №966 від 23 вересня 2014 року було затверджено нову форму декларації з ПДВ, в якій для сум залишків від'ємного значення, непогашених станом на 01.02.2015 року, передбачено окремий розділ IV.

Як правильно встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, декларацію з ПДВ з додатком 2 за травень 2015 року Позивачем було подано до Податкового органу з дотриманням вищезазначених вимог. В декларації позивачем було зазначено в рядку 18 позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Належне до сплати ПДВ травень 2015 року було погашене від'ємним значенням з ПДВ попередніх податкових періодів, яке задеклароване позивачем рядком 20 та 20.2 декларації з ПДВ за травень 2015 року.

Згідно Порядку № 966 за рядком 20 декларації з ПДВ відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 20.1 + рядок 20.2 - рядок 20.3), за рядком 20.2 відображається сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 ПК України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За рядками 20 та 20.2 у декларації з ПДВ за травень 2015 року позивачем відображено від'ємне значення у сумі 1 051 573 гривень. Дана сума відповідає додатку 2 до декларації.

В декларації позивач прийняв рішення використати непогашені залишки ПДВ, тому був заповнений додаток 2 та одночасно відображено рішення в рядку 27 та 20.2 декларації .

В додатку 2 Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року підприємством у графі 7 збільшено розмір суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення, - тобто в травні 2015 року.

Відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу V Порядку рядок 20.2 передбачений для відображення суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рядок 20.2 заповнюється в звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено таке збільшення. Значення рядка 20.2 відповідає значенню рядка 27.

Пунктом 5 розділу ІХ Порядку передбачено, що значення рядка Усього, в т. ч.: графи 7 таблиці 1 (Д2) (додаток 2) переноситься до рядків 20.2 та 27 декларації поточного звітного (податкового) періоду. У графі 7 Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ позивача за травень 2015 року правомірно зазначено суму усього 1 051 573 грн., яка з дотриманням вимог Порядку та Податкового кодексу України переноситься до рядків 20.2 та 27 декларації поточного звітного (податкового) періоду травень 2015 року. Відповідно рядок 31 податкової декларації з ПДВ декларації складає 3 101 325 грн., так як його значення має становити різницю: рядків 26 (4 152 898) та 27 (1 051 573).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що саме заява платника податків є подією, з якою пов'язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації (починаючи з лютого 2015 року) є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків ПДВ до податкового кредиту в цій же декларації. Платник податків самостійно вирішує, коли (в складі якої декларації) подати заяву та відобразити непогашені залишки ПДВ, а також напрям їх використання. При цьому всі непогашені залишки ПДВ без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту. Так, якщо платник податків приймає рішення використати непогашені залишки ПДВ, він відображає таке рішення в декларації шляхом заповнення додатку 2. Відповідно, всі такі суми автоматично (без перевірок) мають збільшити реєстраційну суму в силу подання такої заяви (додатку 2 до декларації) та одночасно відображаються в рядку 20.2 декларації.

Посилання відповідача на лист Державної фіскальної служби України від 06 березня 2015 року №7796/7/99-99-19-03-02-17 "Про податок на додану вартість", як обґрунтування висновків акта перевірки є безпідставними, оскільки такого роду листи не мають правового значення для платника податків при виборі поведінки та носять виключно інформативний характер.

Належить також звернути увагу, що кваліфікація в акті перевірки дій позивача як порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, визначена помилково.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, жодних порушень щодо порядку визначення Позивачем суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню у податковій декларації за травень 2015 року в акті перевірки не виявлено.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 709 908 грн. є помилковими, а збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Крім того, суд не погоджується із розміром штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0000504030.

Як свідчить зміст оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розмір суми збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем становить 709 908 грн., розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій - 354 954,00 грн., тобто 50 відсотків від суми основного платежу.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, розмір накладеного штрафу розраховується від суми визначеної суми податкового зобов'язання та за загальним правилом становить 25 відсотків такої суми; штрафу же у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання може бути застосовано лише при повторному протягом 1095 днів визначенні суми податкового зобов'язання.

У той же час відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0000504030 було повторним протягом 1095 днів.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтування позовних вимог, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0000504030.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06 серпня 2015 року № 0000504030.

3. Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань на користь Корпорації "Артеріум" судові витрати в розмірі 15 972,93 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук