Ухвала суду № 54418662, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 12985 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Притула Н.Г.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника ПАТ «Експрес-Банк» Андрієнко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Підприємства «Фінансова Консалтингова Група» до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Експрес-Банк», третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном;

за апеляційною скаргою Підприємства «Фінансова Консалтингова Група», поданою представником Масюком ВіталіємОлександровичем

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20 серпня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.08.2015 року позовні вимоги Підприємства «Фінансова Консалтингова Група» до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_2, ПАТ «Експрес-Банк», третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном відхилено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Масюк В.О., діючи в інтересах Підприємства «Фінансова КонсалтинговаГрупа», подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підприємство «Фінансова Консалтингова Група» зазначає, що суд, ухвалюючи рішення не врахував, що в Конституції України та ратифікованій Верховною Радою України Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантовані фундаментальні права і свободи людини, серед яких: право на життя, на свободу і особисту недоторканність, право на власність, право на справедливий суд та інші. Також судом невірно застосовано такі норми матеріального права, як Конституція України, Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Крім цього, суд не врахував правову позицію Верховного суду України від 15.04.2015 року викладену при розгляді справи № 6-55цс15 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди.

Власником Предмету оренди на момент укладення Договору був ОСОБА_10, а підприємство «Фінансова Консалтингова Група» користувалося вказаною квартирою на підставі договору оренди. Згідно акту передачі арештованого майна стягувачу, в рахунок погашення боргу від 04.07.2005 року, Постанови ДВС Печерського РУЮ м. Києва від 04.07.2005 року та реєстраційного посвідчення № 007196 від 17.10.2005 року орендована квартира перейшла у власність ТзОВ «Компанія Трансенерго». 27.10.2005 року між ТзОВ «Компаня Трансенерго» та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна. 02.08.2006 року був укладений договір купівлі - продажу між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 На сьогоднішній день законним власником орендованої квартири Позивачем є ОСОБА_8

Суд безпідставно взяв до уваги заперечення ПАТ «Експрес-Банк», що договір оренди не був узгоджений з Іпотекодержателем. Суд не дослідив обставини укладання самого договору іпотеки і договору купівлі-продажу майна між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 І ОСОБА_11 і ОСОБА_8 узгодили перебування Позивача в орендованому приміщенні. Суд не в повній мірі це питання дослідив і тому дійшов неправильних висновків, що договір іпотеки не був узгоджений з Іпотекодержателем.

До матеріалів справи додано докази, які вказують як на протиправні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які виразились в тому, що арештоване майно (Об'єкт оренди) передано не представнику Орендаря, а сторонній особі ОСОБА_2. Суд не дав належну оцінку цим обставинам, які чітко вказують на те, що права Орендаря порушено як самим фактом передачі арештованого майна ОСОБА_2 так і користування цим майном не встановленими і не відомими особами без відома і згоди як власника так і Орендаря. Отже, дії Відповідачів є протиправними та порушують основи конституційного та цивільного права України, заважають Позивачу реалізувати свої законні права та обов'язки. Зважаючи на те, що права позивача у здійсненні ним права користування орендованою квартирою АДРЕСА_1 порушуються відповідачами, то це право підлягає захисту судом.

Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, упереджено ставився до розгляду даної справи, яка розглядалась 4 місяці.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник ПАТ «Експрес-Банк» Андрієнко С.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представник позивача Підприємства «Фінансова КонсалтинговаГрупа», представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відповідач ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

В матеріалах справи міститься належним чином не посвідчена фотокопія договору оренди, відповідно до якої 01.07.2003 року між ОСОБА_10 та підприємством «Фінансова Консалтингова Група» був укладений Договір оренди.

За умовами Договору, Орендодавець надав в оренду Орендарю приміщення квартири АДРЕСА_1, загальною площею 291 кв.м., строком оренди на 25 років з дати початку оренди.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження передачі йому орендованої квартири, як зазначено в п.5.1.1 Договору - акт прийняття-передачі, який повинен був бути підписаний обома сторонами. Не надав позивач суду доказів і того, що зазначений договір був зареєстрований у встановленому законом порядку (ч.2 ст.158 ЖК України в редакції станом на 2003 рік) у відповідному органі виконавчої влади.

12.10.2005 року ТОВ Компанія «Трансенерго» зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке виникло у нього на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, посвідченого ОСОБА_12 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.07.2005 року.

За договором купівлі-продажу від 27.10.2005 року ТОВ Компанія «Трансенерго» продала ОСОБА_11 зазначену квартиру. ОСОБА_11 зареєстрував право власності 31.10.2005 року.

За договором купівлі-продажу від 02.08.2006 року ОСОБА_8 придбав зазначену квартиру у ОСОБА_11 Право власності ОСОБА_8 на зазначену квартиру було зареєстроване 08.08.2006 року.

31.03.2008 року між АБ «Експрес-Банк» та ОСОБА_8 був укладений Іпотечний договір за яким ОСОБА_8 передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_3 для забезпечення виконання зобов'язань ПП «Лекс» за Договором про відкриття кредитної лінії №10-07/кл від 13.07.2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18.07.2012 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення заборгованості за зазначеним договором про відкриття кредитної лінії на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та видано виконавчий лист.

15.02.2013 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України ОСОБА_13 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа.

Постановою від 31.07.2014 року головного державного виконавця ВПВР ДВС України Рагімової A.C. накладено арешт на вказану квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Кмєва від 17.11.2014 року надано дозвіл державному виконавцю ВПВР ДВС України на примусове проникнення до житлового приміщення ОСОБА_8, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09.02.2015 року державним виконавцем ВПВР ДВС України Рагімовою А.Н. був складений акт опису й арешту майна при примусовому виконанні виконавчого листа №2- 1614/11, виданого 31.01.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ АБ «Експрес-Банк».

Як вбачається з акту, описано квартиру АДРЕСА_1, що складається з шести жилих кімнат загальною площею 308,70 кв.м. При складанні акту були присутні представники ОСОБА_8 Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_16, який є представником ПАТ АБ «Експрес-Банк», що відповідало вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Також в акті зазначено, що на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним, зокрема заборонено відчужувати, пошкоджувати, руйнувати, здійснювати інші незаконні дії.

Так, стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він є орендарем зазначеної квартири. Крім того, аналізуючи викладене в заявах суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування суперечностей у висвітленні обставин. Так, ОСОБА_8 в заяві зазначає, що в квартирі знаходяться особисті речі сім'ї ОСОБА_8 (дорогоцінний антикваріат, картини, скульптури, старовинні речі, речі власника та орендаря), так і паперові (бухгалтерська звітність та документи, що містять адвокатську таємницю орендаря та власника помешкання). При складанні акту опису та арешту квартири, представником ОСОБА_8 візуально було помічено відсутність багатьох цінних речей, а також відсутність сейфу в якому зберігалися особисті кошти ОСОБА_8 в розмірі 120 000 доларів США та 30 000 Євро, які були зароблені ним раніше та зберігались для його лікування. Водночас представник підприємства «Фінансова консалтингова група» в заяві зазначає, що в орендованому приміщенні були лише цінні речі заявника на значну суму, знаходяться речі, які містять адвокатську таємницю, про будь-які речі ОСОБА_8 мова не ведеться.

Судом не було встановлено, що квартири АДРЕСА_1 знаходились речі позивача.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що будь-хто із сторонніх осіб проникав до приміщення квартири АДРЕСА_1 без відповідної правової підстави. А тому суд обґрунтовано не вбачав підстав для визнання неправомірними дій по проникненню до квартири.

Отже, так як в судовому засіданні не було встановлено, що за актом приймання передачі позивачу було передано квартиру АДРЕСА_1, не надано належних та допустимих доказів того, що в кватирі знаходяться речи позивача, проведення виконавчий дій спрямованих на примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд обґрунтовано не розцінив як перешкоди в користуванні предметом оренди, також суду не було надано доказів, щодо наявності в приміщенні квартири документів, які місять адвокатську таємницю, тому суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вони не обґрунтовані на вимогах Закону.

Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Підприємства «Фінансова Консалтингова Група» до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_2, ПАТ «Експрес-Банк», третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном є необґрунтованими та не підлягають задоволенню є вірним та таким, що відповідає вимогам закону та наявним в матеріалах справи доказам.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Підприємства «Фінансова Консалтингова Група», подану представником Масюком ВіталіємОлександровичем відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: