Ухвала суду № 54418394, 16.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №579/1080/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Моргун О. В.Номер провадження 22-ц/788/2258/15 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року відмовлено у позові ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до вимог позовної заяви. Також вказує, що судом першої інстанції не взяті до уваги показання свідка, якими підтверджуються позовні вимоги. Наявність у ОСОБА_3 боргового документа підтверджує невиконання ОСОБА_4 боргового зобов'язання (погашення боргу) у повному обсязі до цього часу.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4 заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що 10 жовтня 2013 року сторони уклали договір позики на суму 6000 грн. з строком повернення боргу до 10 листопада 2013 року про що відповідач надав позивачу письмову розписку, засвідчену власним підписом. Сторони визнають, що відповідач ОСОБА_4 повернув 6000 грн. за вказаним договором позики позивачу ОСОБА_3 у листопаді 2013 року.

Позивачем не доведено, що він, відповідно до вищевказаного договору позики, передавав відповідачеві, крім 6000 грн. (які повернуті) ще й 5300 доларів США, а відповідач повернув йому лише 1300 доларів США.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_4, тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 6000 грн. з строком повернення до 10 листопада 2013 року. На підтвердження укладення цього договору позики ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 письмову розписку, засвідчену власним підписом.

З вказаної розписки, оригінал якої був досліджений колегією суддів у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_4 отримав позику від ОСОБА_3 6000 грн., що складає 5300 доларів США по курсу НБУ. Сума позики має бути повернута в гривнях по курсу НБУ (на день повернення) до 10 листопада 2013 року (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторони визнають, що відповідач на виконання вказаного договору позики повернув позивачу 6000 грн., зазначене підтверджується їх поясненнями у судових засіданнях та доводами позовної заяви (а.с. 3-4) та апеляційної скарги (а.с. 68-69).

Таким чином, обставини щодо повернення відповідачем 6000 грн. позивачу за договором позики не підлягають доказуванню, а посилання в апеляційній скарзі, за таких обставин, на ст. 545 ЦК України є безпідставними.

Позивачем не надано належних, достовірних та допустимих письмових доказів того, що за цим договором позики відповідачу, крім 6000 грн. також передавались і 5300 доларів США та, що відповідач визнаючи цей борг повернув йому 1300 доларів США.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України, зокрема, передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, показання свідка ОСОБА_6 не доводить факт укладення договору позики на тих умовах, що вказує позивач.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

.