Ухвала суду № 54416419, 14.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9044/15

Головуючий у першій інстанції Дорош В. В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11.09.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про дотримання правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні проїздом загального користування,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 2-4), в якому просила зобов'язати відповідача усунути створені ним перешкоди в користуванні проїздом загального користування між їхніми будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, для чого зобов'язати його зняти металеву сітку, котра перегороджує проїзд, привести в належний стан територію проїзду до стінки його сараю та зобов'язати його перевести свою живність, курей і кіз в інший бік, з таким розрахунком, щоб вони знаходились на необхідній санітарно-епідемічній відстані від вікон її житлового будинку, а також просила стягнути з відповідача понесені нею витрати по оплаті судового збору та юридично-правової допомоги згідно доданих квитанцій, угоди та розрахунку. Свої позовні вимоги позивачка, як зазначено в рішенні суду та вбачається з позовної заяви, обґрунтовувала тим, що відповідач металевою сіткою перегородив проїзд загального користування між їхніми домоволодіннями та влаштував сіточну огорожу для вигулу своїх птиці та кіз, чим перешкоджає їй користуватися проїздом загального користування.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивачка та її представник в повному обсязі підтримали вимоги викладені у позовній заяві і дали відповідні пояснення викладені у позовній заяві з урахуваннями письмових заперечень проти позовної заяви відповідача та його представника, просили суд задовольнити позов. Відповідач та його представник не визнали вимоги позивача та в своїх поясненнях посилалися на письмові заперечення.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 11.09.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11.09.2015 року, в якій просить рішення суду від 11.09.2015 року скасувати і винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та стягнути понесені нею витрати по справі, посилаючись на те, що рахує оскаржуване судове рішення незаконним і таким, яке підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що висновки суду, покладені в основу даного рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, воно є необ'єктивним та упередженим.

Відповідачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Позивачка та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтвердили в судовому засіданні також їхні представники, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, а саме перегородження проїзду загального користування металевою сіткою відповідачем, утримання домашніх тварин (живності), птиці відповідачем під будинком і вікнами позивача. Такими безспірними доказами суд першої інстанції вважав не можуть бути лише пояснення позивача (представника) та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є близькими родичами позивачу, а тому зацікавленими особами.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 373, 377, ЦК України, ст. ст. 103,104 ЗК України, ст. ст. 60, 79, 88, 209, 213 215 ЦПК України, відмовив в задоволенні позовних вимог позивачки.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивачки.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, що відповідачемперегороджено проїзд загального користування металевою сіткою та утримання відповідачем домашньої живності (птиці, кіз) під будинком позивачки. Такі докази позивачкою не представлені і суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема державним актом на право власності на земельну ділянку відповідача та планом меж земельної ділянки до нього, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а. с. 38), та оригінал досліджено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що після набуття сторонами права власності на свої земельні ділянки (згідно державних актів а. с. 9, 38), які є суміжними, проїзд загального користування між земельними ділянками позивачки АДРЕСА_1 та відповідача АДРЕСА_2 складає 3,20 м. х 2,99 м., а не 3,2 м. шириною та 24,6 м. довжиною, як вказувала позивачка посилаючись на лист міського голови ще від 2007 року (а. с. 16).

Те, що проїзд загального користування між суміжними ділянками сторін після отримання ними державних актів на право власності на земельні ділянки складає 3,20 м. х 2,99 м. підтверджується також листом міського голови м. Ананьїва від 2015 року, дослідженого в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та приєднаного до матеріалів справи.

За таких обставин, металева сітка встановлена відповідачем не перегороджує проїзд загального користування, враховуючи його розміри після набуття сторонами права власності на суміжні земельні ділянки згідно державних актів.

Доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, враховуючи вище наведене та розмір проїзду загального користування між суміжними ділянками сторін (3,20 м. х 2,99 м.) після набуття ними права власності на суміжні земельні ділянки згідно державних актів, що не позбавляє права позивачки в разі незгоди з розміром земельної ділянки набутої відповідачем у власність згідно державного акту, за наявності підстав, звернутися з відповідним позовом до суду щодо законності набуття відповідачем у власність земельної ділянки в розмірі відповідно до його державного акту.

Таким чином, враховуючи вище викладене, надані докази, обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11.09.2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11.09.2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

О.А. Ступаков