Рішення № 54416378, 16.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/621/15

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Черевко П.М.

- Артеменко І.А.

при секретарі -Фабіжевській Т.С.

за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, представників ОСОБА_6-ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9, правонаступником якої є ОСОБА_6 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішення сільради та державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі - продажу, -

встановила:

05 листопада 2013 року позивачка звернулась з вказаним позовом, який уточнила 10 лютого 2014 р.(а.с.117). Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на недійсність рішення Прилиманської сільської ради № 598-XVI від 29 квітня 2005 р. «Про безкоштовну передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_10 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель» та просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1380 га за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 10 листопада 2005 р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_10 Позивачка зазначає, що оскарженим рішенням була надана земельна ділянка ОСОБА_10, частина якої фактично знаходилася в її користуванні, яка їй була надана рішенням виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області для обслуговування домоволодіння, чим порушені її права. Спірна частина земельної ділянки не вилучалася з її користування.

ОСОБА_10 отримавши державний акт на земельну ділянку, відповідно до договору купівлі-продажу від 30 червня 2006 року продав спірну земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Позивачка вважає, що вказана угода відбулася з порушенням закону, оскільки частина земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні, була передана ОСОБА_10 без її вилучення, а потім продана ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв'язку з смертю ОСОБА_9 до участі по справі був залучений її правонаступник ОСОБА_11

ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, вказуючи, що спірна земельна ділянка була надана у власність ОСОБА_10 в відповідності до закону.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеної 30 червня 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (реєстр №5052)- закрито .

Рішенням суду першої інстанції від 18 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішення Прилиманської сільради та державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити її позов у повному обсязі, у тому числі про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції розглядаючи справу виходив з того, що у зв'язку з тим, що у позивачки відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку, нема підстав для захисту її прав. Але судова колегія не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно з п. 18 п. «ґ» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Судовою колегією встановлено, що позивачка знаходилася у шлюбі з ОСОБА_12

Відповідно до наказів по радгоспу «Авангард» №27 від 23 березня 1976 року та №28 від 24 березня 1988 року надано в користування ОСОБА_12 земельні ділянки по АДРЕСА_2 розміром 0,06 га. та 0,10 га з правом побудови житлового будинку.

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 13 грудня 1993 року, виданого Прилиманською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_12 належав житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення виконкому Прилиманської сільської ради № 120 від 17 серпня 1993р.

ОСОБА_12 у 1996 р. звернувся до Прилиманської сільської ради з заявою про передачу у власність земельної ділянки, на якій знаходиться домоволодіння та знаходиться у його та членів його сім'ї у фактичному користуванні.

Землевпорядник Прилиманської сільської ради після обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_12, склав план земельної ділянки, по АДРЕСА_1, відповідно до якого розмір земельної ділянки складає 41м. х 38м., а площа - 0,155 га., встановив її межи. Вказаний план затверджений сільрадою.

На підставі рішення виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №66 від 07 червня 1996 року земельна ділянка розміром 41,5 м. х 37,8м. площею 0,155 га, за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд була передана у приватну власність ОСОБА_12 ( а.с. 17). Вказане рішення не скасоване, є діючим і у відповідності до ст. 144 Конституції України є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до схематичного ситуаційного плану убачається, що земельна ділянка розміром 38м. на 41 м., що була виділена чоловіку позивачки, з одного боку примикає до АДРЕСА_1 та до захисної зони, що межує з АДРЕСА_3 (а.с.14).

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що відповідно до ст.ст. 22 ЗК України в редакції 1990 р. у ОСОБА_12 виникло право користування земельною ділянкою в межах та розмірах, які встановлені планом.

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с. 22). До його смерті у відповідності до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року за ОСОБА_12 зберіглося право на користування земельною ділянкою .

27 червня 2006 року ОСОБА_9 оформила свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, цілком складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1600 кв. м., що належить померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності , виданого Виконкомом Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 13 грудня 1993 року, зареєстрованого у Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації Одеської області в книзі 1, номер запис 193.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що до ОСОБА_9 перейшло право власності в порядку спадкування на житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 1600 кв. м. Зазначене Свідоцтво про право на спадщину за законом є діючим.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 1963 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

В відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, до позивачки, як особи, яка набула право власності в порядку спадкування на будинок, перейшло право користування спірною земельною ділянкою в межах та розмірах встановлених рішенням виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №66 від 7 червня 1996 року, а також отримання її у власність при зверненні позивачки з такою заявою.

Також судовою колегією встановлено, що зазначена земельна ділянка на час ухвалення оскарженого рішення Прилиманської сільської ради №598-ХVІ від 29.04.2005 р. огороджена забором - металевою сіткою розмірами 41.5м. х 37.8м., що підтверджується матеріалами інвентаризації БТІ Овідіопольського району. Відповідно до технічного паспорту від 13 грудня 1993р. земельна ділянка в зазначених розмірах та межах постійно знаходилась у користуванні сім'ї ОСОБА_12 Вказаний факт доведений в відповідності до ст. 61 ч.2 ЦПК України на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 листопада 2012 р. Крім того, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №4404 від 27 лютого 2015 року огорожа зберіглася до теперішнього часу, а її знос свідчить про тривалий час її експлуатації.

Таким чином, судова колегія встановила, що починаючи з 1993 року земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в зазначених розмірах знаходилася у користуванні позивачки та її померлого чоловіка, на підставі рішення виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №66 від 7 червня 1996 року, на земельній ділянці розташоване домоволодіння позивачки, земельна ділянка була огороджена парканом, використовується для обслуговування домоволодіння та позивачка при її зверненні мала право на отримання її у власність.

На підставі викладеного судова колегія також вважає, що за позивачкою, як власником будинку та спадкоємницею ОСОБА_12, збереглося право на користування земельною ділянкою в розмірах, встановлених рішенням та за нею зберігається право отримання у власність земельної ділянки за умови її звернення.

Рішенням Прилиманської сільської ради №598-ХVІ від 29 квітня 2005 р. ОСОБА_10, який проживає в АДРЕСА_4 передана земельна ділянка площею 0,1380 га. (у тому числі - 0,1380 га. - рілля) у приватну власність за адресою : АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.18).

10 листопада 2005 року Прилиманською сільською радою ОСОБА_10 виданий державний акт на земельну ділянку площею 0,1380 га., що розташована по АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 19).

При цьому судова колегія звертає увагу, що відповідно листа Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів від 07 травня 2007 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 на території Прилиманської сільської ради по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд-відсутній (а.с.16).

Рішенням Прилиманської сільської ради №275 від 15 червня 2007 р. розглянутий протест прокурора, змінений розмір земельної ділянки з АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, встановлені межи земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, зобов'язано ОСОБА_9 демонтувати самовільно побудовану огорожу .

Відповідно до договору від 13 червня 2006 року ОСОБА_10 подарував належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.20).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №4404 від 27 лютого 2015 року (мовою оригіналу): «В результате проведенного исследования установлено, что имеется наложение земельного участка площадью 0,155 га., находящийся в фактичном пользовании ОСОБА_9, выделенный решением исполкома Прилиманского сельского Совета №66 от 07 июня 1996 г. ее супругу гр. ОСОБА_12 в постоянное пользование для строительства жилого дома, хозпостроек и сооружений и земельного участка площадью 0,1380 га., который передан в частную собственность ОСОБА_10, решением Прилиманского сельского совета Овидиопольского района Одесской области №598 от 29 апреля 2005 г. Площадь наложения земельных участков составляет 0,0417 га.

Границы и координаты земельного участка площадью 0,1380 га, переданного в частную собственность ОСОБА_10 согласно решения Прилиманского сельского совета Овидиопольского района Одесской области №598 от 20 апреля 2005 г. (кадастровый номер участка НОМЕР_2) , соответствуют границам и координатам земельного участка площадью 0,1380 га., предоставленного в собственность ОСОБА_16 и ОСОБА_17 (кадастровый номер НОМЕР_3) согласно договору купли-продажи земельного участка от 30 июня 2006 г.

На основании того, что границы и координаты земельного участка площадью 0,1380 га. внесенного в кадастровую базу данных не менялись после оформления права собственности на ОСОБА_16 и ОСОБА_18 согласно договору купли - продажи земельного участка от 30 июня 2006 р., наложения земельных участков площадью 0,155 и 01380 га. также сохранилось. »

В зв'язку з тим, що рішення Прилиманської сільської ради №598-ХVІ від 29 квітня 2005 р. та державний акт, який було видано ОСОБА_10, позбавляють позивачку права користування частиною земельної ділянки у розмірі 0,0417 га, яка була виділена її чоловіку рішенням виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №66 від 7 червня 1996 року для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та якою вона має право користуватися, а також що відповідачу була передана у власність частина земельної ділянки, яка не є вільною, та у позивачки у відповідності до Закону спірна частина земельної ділянки не вилучалася, судова колегія вважає, що оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування та державним актом порушені права позивачки, які підлягають поновленню шляхом визнання недійсним рішення Прилиманської сільської ради від 29 квітня 2005 року та державного акту , виданого на ім'я ОСОБА_10

Також судова колегія вважає, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування та державний акт про право власності не відповідають вимогам закону, оскільки:

у власність відповідача була передана земельна ділянка, яка не є вільною;

рішення виконкому, відповідно до якого чоловіку позивачки була передана у власність земельна ділянка, є чинним;

свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_9 , відповідно до якого до позивачки перейшло право власності на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 1600 кв. м., не визнаний недійсним,

земельна ділянка у позивачки, яка знаходиться в її користуванні, не вилучалася ;

відсутня землевпорядна документація про виділення у власність земельної ділянки ОСОБА_10

Крім того , судова колегія звертає увагу, що при виготовленні технічної документації щодо землеустрою земельної ділянки, яка передавалася відповідачам у власність, був виготовлений акт встановлення в натурі меж земельної ділянки в 2005 році. Відповідно до вказаного акту ОСОБА_12, як суміжний землекористувач , погодив межи земельних ділянок. Судова колегія приходить до висновку, що вказаний акт не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 помер (а.с.17).

При винесенні вищевказаного рішення Прилиманською сільською радою порушено вимоги норм земельного законодавства України, які регламентують надання земельних ділянок у власність громадянам, а також обмежені земельні права позивачки, гарантовані ст. 14 Конституції України.

Відповідачі стверджують, що позивачка захопила частину належної їм земельної ділянки площею 439 кв. м., оскільки вийшла за межи земельної ділянки, яка була надана рішенням виконкому Прилиманської сільської Ради №66 від 07 червня 1996 г.

Судова колегія не бере до уваги вказані заперечення з наступних підстав.

Експертом було встановлено, що існуючі межі земельної ділянки позивачки співпадають з площею наданої у власність земельної ділянки ОСОБА_12 Але існує самовільне користування позивачкою частиною земель сільради з АДРЕСА_1, яка не межує з земельною ділянкою, яка була придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказане спростовує доводи відповідачів.

Також відповідачі вказують, що позивні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачка та її правонаступник не є власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки відсутній держ. акт на її ім'я, та в земельному кадастрі не значиться земельна ділянка позивачки. Судова колегія не бере до уваги зазначені зауваження, оскільки земельна ділянка була виділена чоловіку позивачки рішенням виконкому Прилиманської сільської Ради №66 від 07 червня 1996 г. Згідно з п.7 Перехідних положень ЗК України , громадяни, які отримали у власність земельні ділянки у розмірах, що не були передбачені раніше діючим законодавством ,зберігають права на ці ділянки.

Відповідачі також зазначають, що 22 листопада 2006 року районним Управлінням по контролю за використанням і охороною земель було встановлено самочинний захват позивачкою земель, що належить відповідачам, зобов'язано її звільнити земельну ділянку, що знаходиться у власності відповідачів. Але судова колегія звертає увагу, що державний акт був виданий на частину земельної ділянки, що знаходилася у законному користуванні ОСОБА_9

Відповідачі як на преюдицію посилаються на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2009 року, яким на їх думку було встановлено, що позивачка має право користуватися лише тією частиною земельної ділянки, на якій розташований її будинок. Судова колегія не бере до уваги зазначені заперечення з наступних підстав. Дійсно, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 червня 2006 р ухвалено рішення 02 березня 2006 р., яким в позові було відмовлено. Суд відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачка не є стороною в договорі купівлі-продажу земельної ділянки, у неї відсутнє право власності на земельну ділянку, а тому суд прийшов до висновку, що договором купівлі-продажу не порушено її право. Але в теперішній час розглядається спір про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту, які послугували підставою для визнання за відповідачами права власності не земельну ділянку. У зв'язку з тим, що відповідно до рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом у позивачки є право на користування земельною ділянкою в розмірах та межах, які визначені зазначеними документами, судова колегія приходить до висновку, що зазначене рішення не регулює питань, що розглядаються, і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Також відповідачі вказують, що судова колегія без законних на то підстав залучила правонаступника до участі у справі, оскільки він не прийняв спадщину та померла не мала права власності чи користування на земельну ділянку, а провадження по справі необхідно було закрити у зв'язку зі смертю позивачки. Судова колегія вважає вказану позицію помилковою, оскільки як було встановлено у судовому засідання правонаступник є сином померлої. Він звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але її не прийняв у зв'язку з тим, що майно знаходиться під арештом. Позивачка мала право на користування спірною земельною ділянкою, а тому у відповідності до ст. 1216 ЦК України до правонаступника переходить це право.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що порушені права позивачки підлягають відновленню шляхом задоволення позивних вимог про визнання недійсним рішення Прилиманської сільської ради від 29 квітня 2005 року та державного акту на право власності.

Довід апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, повинен бути визнаний недійсним, судова колегія не бере до уваги, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 18 лютого 2014 року провадження по вказаним позивним вимогам було закрито і зазначені позивні вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції і з вказаного приводу не ухвалювалося рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, правонаступником якої є ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_9 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №598-ХМІ від 29 квітня 2005 року «Про безкоштовну передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_10 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель» за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт (реєстраційний НОМЕР_1) від 10 листопада 2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_10 на право власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1, та скасувати його державну реєстрацію.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді

В.О.Суворов

І.А. Артеменко

П.М.Черевко