Рішення № 54416325, 01.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7200/15

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Книгиницькому О.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, третіх осіб - відділу реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, третіх осіб - відділу реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Ізмаїльська міська рада подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2015 року та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачі стали власниками житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 24.12.2008 року укладеного з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який було зареєстровано 26.12.2008 року.

12 листопада 2009 року на ім'я ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,0548 га за кадастровим номером НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

3 жовтня 2012 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду вищевказаний державний акт визнаний недійсним та скасовано його державна реєстрація.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі на підставі договору довічного утримання від 24.12.2008 року стали власниками житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, то до них перейшло і право власності на земельну ділянку відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України.

Однак, колегія не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Єдина норма законодавства, якою суд першої інстанції аргументує своє рішення, та яка стала підставою для задоволення позовних вимог, це ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а саме її 3 частина, якою визначено, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час видачі державного акту) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Отже, право власності на земельну ділянку у попереднього власника ОСОБА_5 виникло лише 12.11.2009 року, тобто після укладання договору довічного утримання, який мав місце 24.12.2008 року

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об;єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Таким чином, набуття права власності на земельну ділянку має вирішуватись виключно у позасудовому порядку.

На зазначені положення закону суд першої інстанції уваги не звернув і не прийняв до уваги, що приймати рішення про передачу землі у власність не належить до компетенції суду.

Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів звернення позивачів у встановленому законом порядку до компетентних органів для вирішення цього питання, що не заперечувалось представником позивачів в суді апеляційної інстанції.

Відповідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачам у позові про визнання права власності на земельну ділянку.

При цьому, позивачі, не позбавлені можливості звернутися із заявою до органів місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення питання щодо набуття права власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, третіх осіб - відділу реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

С.О. Погорєлова