Рішення № 54415427, 11.12.2015, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/8088/15-ц

Провадження № 2/520/3867/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру № 98 по вул. Авдєєва Чорноморського, будинок 2-Б в м. Одеса, яка належить на праві спільної часткової власності по ? частини ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2005 року, справа № 2-712/2005, яке набрало законної сили 12.03.2005 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» у книзі 169 доп. на стор. 30 номер запису № 3359, реєстраційний № 69578229 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 98, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2003 року (бланк № 027819), зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» у книзі 160 доп. на стор. 12 номер запису № 3359 за Договором іпотеки № PML-500/099/2005 від 24.10.2005 року, за Договором іпотеки № PML-500/029/2007 від 22.03.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № ML -500/099/2005 року від 21.10.2005 року у розмірі 310542, 39 доларів США, за Кредитним договором № ML 500/113/2007 від 03.08.2007 року, у розмірі 102840, 22 дол. США та 175 гривень та за Кредитним договором № ML -500/029/2007 від 22.03.2007 року у розмірі 104399, 98 дол. США та 175 гривень із визначенням суми заборгованості в гривні в еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день Ухвалення рішення, шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено ряд Кредитних договорів, в забезпечення яких було укладено Договори іпотеки.

Позивач стверджує, що на теперішній час відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість за кредитом. Вищевказане і стало підставою, для звернення до суду з даним позовом.

13.10.2015року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив прийняти зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки.

Як вбачається з позовних вимог, позивачі просять суд визнати недійсним договір іпотеки від 24.10.2005 року, укладений між АКБ «РайфайзенбанкУкраїна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 15423; Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 15424 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/099/2005 від 24.10.2005 року; Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/099/2005 від 24.10.2005 року; Визнати недійсним договір іпотеки № РМЬ-500/113/2007 від 03.08.2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 13763; Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 13764 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/113/2007 від 03.08.2007 року; Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/113/2007 від 03.08.2007 року; Визнати недійсним договір іпотеки № РМЬ-500/029/2007 від 22.03.2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4092; Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/029/2007 від 22.03.2007 року; Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМЬ-500/029/2007 від 22.03.2007 року.

В обґрунтування свого позову посилаються на те, що спірні договори іпотеки є такими, що не відповідають вимогам статті 203 ЦК України, а таму вважають, що на підставі ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, як такі, що порушують майнові права малолітньої дитини.

Позивачі стверджують, що на момент укладення та нотаріального посвідчення договорів іпотеки останні, в порушення вимог, встановлених чинним законодавством, не були узгоджені у встановленому порядку з органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють або користуються, що є підставою для визнання укладених договорів іпотеки недійсним. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.10.2015 року вказані позови були обєднанні в одне провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «ОТП Банк» - ОСОБА_5 позовні вимоги Банку підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні у задоволенні позову банку просив відмовити, зустрічний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала, просила задовольнити, вказуючи на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 з 2004 року вона постійно проживала разом донькою по спірній адресі.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування КРА ОМР у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом слід задовольнити, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Цивільним Кодексом України, зобовязаннями щодо кредитного договору.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 11.06.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі, реєстрація якого відбулась Таганським відділом РАЦС м. Москви, ОСОБА_6 Федерація, актовий запис №621.

У даному шлюбі 08.10.1999 року народилась донька ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії ІІ- МЮ № 775697, виданим Таганським відділом РАЦС м. Москви, ОСОБА_6 Федерація, актовий запис № 1177.

10 листопада 2003 року на підставі договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 22 жовтня 2002 року, з додатковою угодою від 03 листопада 2003 року та акту прийому передачі квартири, Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на квартиру № 98, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б, яка складається з пяти житлових кімнат жилою площею 109,8 кв.м., загальною площею 256,6 кв.м., яка відображена у технічному паспорті від 05.05.2003 року.

Подружні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не склались, у звязку з чим 27.06.2003 року їх шлюб було розірвано, про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу серії ІІ - МЮ № 593320, видане 03 грудня 2004 року Таганським відділом РАЦС управління РАЦС м. Москви, ОСОБА_6 Федерація, актовий запис № 538.

Як пояснила ОСОБА_2 у судовому засіданні, після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 вона з донькою переїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_5 і з 16.08.2004 року зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2005 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Розділено майно, що є загальною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири № 98, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Авдєєва-Чорноморського, 2-Б.

21 жовтня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - Банк) та громадянином ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № МL-500/099/2005 (надалі - Кредитний договір - 1), відповідно до умов якого Позичальникові було надано Кредит в розмірі 300 000,00 доларів США.

24.10.2005 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором № МL-500/099/2005 від 21.10.2005 року між Банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки №РМL-500/099/2005 (надалі - «Договір іпотеки 1»), згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3.

Згодом, 22 березня 2007 року між Банком та громадянином ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № МL-500/029/2007 (надалі - Кредитний договір -2), відповідно до умов якого Позичальникові було надано Кредит в розмірі 100 000,00 доларів США

22.03.2007 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором № МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року між Банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки №РМL-500/029/2007 (надалі - «Договір іпотеки 3»), згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 (надалі - «Предмет іпотеки»).

Крім того 03 серпня 2007 року між Банком та громадянином ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № МL-500/113/2007 (надалі - Кредитний договір - 3), відповідно до умов якого Позичальникові було надано Кредит в розмірі 100 000,00 доларів США.

03.08.2007 року в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором № МL-500/113/2007 від 03.08.2007 року, між Банкам та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки №РМL-500/113/2007 (надалі - «Договір іпотеки 2»), згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3.

З матеріалів справи вбачається, що квартира № 98 по вул. Авдєєва-Чорноморського в м.Одеса, належить на праві власності співвідповідачам: ? частина - ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2005 року, справа № 2-712/2005, яке набуло законної сили 12.03.2005 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 169 доп. на стор.30 номер запису №3359, реєстраційний № 6957829; ? частина - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 98, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2003 року (бланк №027819), зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 160 доп. на стор. 12 номер запису № 3359.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Кредитними договорами 1,2 та 3, Банк у червні 2011 року та серпні 2011 року звернувся до суду з позовом до Позичальника про стягнення заборгованості за Кредитним договором № МL-500/099/2005 від 21.10.2005 року, за Кредитним договором № МL-500/029/2007 від 22.03.2007 року та за Кредитним договором № МL- 500/113/2007 від 03.08.2007 року.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2011 року було задоволено позов ПАТ «ОТП Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML 500/029/2007 від 22.03.2007 року у розмірі 104399 доларів 98 центів США та 175 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом 90992 долара США79 центів; суми несплачених відсотків за користування кредитом 11962 долара США 85 центів; суму пені за прострочення виконання зобовязань 1444 долара США 34 цента, штрафні санкції 175 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ML - 500/221/2007 від 07.12.2007 року у розмірі 558564.20 швейцарських франки та 200 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом 486783.26 швейцарських франка, несплачених відсотків за користування кредитом 62219.11 швейцарських франка, пені за прострочення виконання зобовязань 9561.83 швейцарських франка та штрафні санкції 200 грн..

А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Крім того, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 січня 2013 року було задоволено позов ПАТ «ОТП Банк», стягнуто з громадянина ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № ML-500/099/2005 від 21.10.2005 року у розмірі 310 542,39 дол. США, що за курсом НБУ на 30.08.2011 року становить 2 475 240, 23 грн., а саме:залишок заборгованості за кредитом 272 636,46 дол. США (2 173 103,43 грн.); сума відсотків несплачені відсотки за користування кредитом 35 290,27 дол. США (281 288, 16 грн.); сума пені за прострочення виконання зобовязань за період з 23.12.2009 року по 28.10.2010 року-2615,66 дол. США (20848,64 грн); загальна заборгованість 310 542,39 дол. США (2 475 240,23 грн.)

Стягнуто з громадянина ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № ML-500/113/2007 від 03.08.2007 року у розмірі 102 840,22 дол. США та 175.00 грн., що за курсом НБУ на 30.08.2011 року становить 819 883,54 грн., а саме: залишок заборгованості за кредитом 89 744,80 дол. США (715 328,88 грн.); сума відсотків несплачені відсотки за користування кредитом 11 295,55 дол. США (90 033,44 грн.); сума пені за прострочення виконання зобовязань за період з 22.07.2009 року по 28.10.2010 року 1799,87 дол. США (14346,22 грн.); штрафні санкції 175.00 грн.; загальна сума простроченої заборгованості 102 840,22 дол. США (819 708,54 грн.) та 175.00 грн.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_6 Федерації ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму судових витрат а саме: державне мито у сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Відповідно до п 2.1. ст. 2 Договорів іпотеки 1,2 та 3 останній забезпечують вимоги іпотекодержателя щодо сплати Позичальником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, зокрема: повернення кредиту (п. 2.1.1.); сплата відсотків за користування кредитом (п.2,1.2.); сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів (п.2.1.3); відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитного договору (п. 2.1.4).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 4.2. ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.І ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не менш, ніж у тридцятиденний строк та попередження про стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3ст. 215 ЦК України,якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсни

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, позивачі посилаються на ст.203,215 ЦК Українита підставою своїх вимог зазначає укладання договору іпотеки за відсутності попередньої згоди чи дозволу органу опіки та піклування на вчинення такого правочину, що передбачено ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей».

Відповідно до ч. 1-2ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може протирічити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недоодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюст. 203 цього Кодексу.

Відповідно дост. 32 ЦК України,ст. 177 СК України таст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент вчинення оспорюваного правочину - договорів іпотеки, право власності на квартиру, яка передавалася в іпотеку, належало ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 98, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2003 року та ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2005 року, їх малолітня донька ОСОБА_7 - право власності на предмет іпотеки не мала, однак згідно довідки виписки з домової книги про склад сімї та реєстрацію від 01.07.2015 року вих. № 76 та довідки ОСББ «Лари» від 04.09.2015 року вих. № 36 вбачається, що неповнолітня ОСОБА_7 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 Чорноморського в м. Одесі з 2005 року, а зареєстрована з 11.07.2011 року.

В пункті 8Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним»роз'яснено, що відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст. 203 ЦК Українисаме на момент вчинення правочину.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи охорони здоровя, в якому вона проживає.

Згідно поспорта гр. України серії КЕ 298974 ОСОБА_2 з 16 серпня 2004 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 Чорноморського буд. 2 корп. Б кВ. 98.

Згідно наданої ОСОБА_1 анкети заяви на отримання кредиту від 10.10.2005 року, останній зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, а фактичне місце проживання є АДРЕСА_4.

У вищевказаній заяві ОСОБА_1 зазначив про наявність у нього дітей, у тому числі й неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Крім того із закордонного паспорту ОСОБА_2, відмітка про видау якого є у паспорті громадянина України, вбачається відмітка про наявність неповнолітньої дитини ОСОБА_7.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

Пунктом 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " передбачено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

У звязку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діє з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати, не поширюються (стаття 58 Конституції України).

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй Постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-396цс15, яка в силу положеньст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою до застосування.

За таких обставин передача нерухомості в іпотеку відбулася всупереч вимогам статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» без передньої згоди органу опіки та піклування, спірний договір іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому на підставі статті 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним як такий, що порушує майнові права малолітньої дитини.

Згідно до ст.. 17 Закону України «Про Іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсними.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2-12 року, № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсними) договору застави (іпотеки).

За приписами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення вищевказаних норм закону, позивачем за первісним позовом не надано суду доказів того, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1, окрім іпотечного майна наявне будь-яке інше нерухоме.

При вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України суд захищає порушене право особи у спосіб, встановлений законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає, натомість як зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні первісного позову, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 203, 215, 224, 546, 572, 575, 627, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 6 Закону України «Про іпотеку», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства, ст. 12 Закону Україна «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», постанови Верховного суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-396цс15, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 121-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 24.10.2005 року, укладений між АКБ «РайфайзенбанкУкраїна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 15423.

Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 15424 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/099/2005 від 24.10.2005 року.

Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/099/2005 від 24.10.2005 року.

Визнати недійсним договір іпотеки № РМЬ-500/113/2007 від 03.08.2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 13763.

Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 13764 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/113/2007 від 03.08.2007 року.

Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/113/2007 від 03.08.2007 року.

Визнати недійсним договір іпотеки № РМЬ-500/029/2007 від 22.03.2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4092.

Зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження заборону накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/029/2007 від 22.03.2007 року.

Вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири АДРЕСА_2 - Чорноморського в м. Одеса внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 4093 на підставі укладеного договору іпотеки № РМL-500/029/2007 від 22.03.2007 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.