Ухвала суду № 54415140, 14.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/967/15-ц 14.12.2015 14.12.2015

Провадження №22-ц/784/2794/15

Категорія 5 Єдиний унікальний номер 483/967/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/2794/15

Головуючий у І інстанції Шевиріна Т.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Маляренко І.Б., Темнікової В.І..

Із секретарем судового засідання Гавор В.Б.

За участю: позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Очаківської міської ради про визнання споруди житловою будівлею та визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати споруду, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, житловим будинком та визнати за нею право власності на вказаний будинок в порядку набувальної давності.

В позовній заяві зазначала, що з вересня 1975 року по травень 1982 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 За спільні кошти подружжя побудувало літню кухню, сарай, споруди, вбиральню та басейн, які розташовані АДРЕСА_1.

З 03.12.1979 року позивачка зареєструвалася у вказаному будинку та проживає в ньому до теперішнього часу. У 1982 році шлюб з ОСОБА_2 був розірваний. При поділі майна рішенням суду на користь позивачки стягнуто 5186 гривень вартості ? літньої кухні, сараю та туалету, а у власності ОСОБА_2 залишено господарські будівлі незакінченого будівництвом будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, компенсацію, стягнуту за рішенням суду, не сплатив. ОСОБА_3 проживає в спірному будинку понад тридцять років, проте її право не визнається, тому вона звернулась до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 2-4).

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_3 до Очаківської міської ради про визнання споруди житловою будівлею та визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності відмовлено (а.с. 161-162).

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, невірного застосування судом норм матеріального права (а.с. 165-172).

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача, належно повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 квітня 1971 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області № 147 про виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти, отримав у безстрокове користування земельну ділянку площею 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. 27.08.1971 року вказаний договір посвідчено нотаріально. Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради № 11 від 14 січня 1982 року «Про внесення змін до генплану земельної ділянки за заявою ОСОБА_2, який мешкає по АДРЕСА_1» останньому надано дозвіл на внесення змін до генплану забудови, розробленого технічним бюро, та затверджено розміри будівель: житловий будинок (7,98 х 10,38), веранда (2,70 х 6,22), літня кухня (4,00 х4,00), кладова (2,50 х 4,50), сарай (4,00 х 4,00), гараж №,50 х 6,00), сарай (3,00 х 6,50). Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради народних депутатів № 217 від 28 липня 1987 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво котельної 2,50 х 2,50. Рішенням того ж органу № 239 від 30 серпня 1988 року ОСОБА_2 відмовлено у визнанні житловими будівель літньої кухні та сараю через невідповідність вимогам до жилих приміщень. Рішенням того ж органу № 194 від 18 червня 1991 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво по АДРЕСА_1 літньої кухні (8,00 х 4,00), гаражу (3,60 х 7,10), котельної (3,10 х 4,30). 18 березня 1993 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю площею 583 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Очаків. Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради № 212 від 24 червня 1997 року надано дозвіл на переобладнання літньої кухні та господарських споруд у житловий будинок в існуючих розмірах житловою площею 30,00 кв.м. загальною площею 67,44 кв.м. замість старої хатини на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна подружжя та стягнення грошової компенсації за ? частку будівель та витрат на проведення водопроводу, залишеним без змін ухвалою Верховного суду України від 23 липня 2008 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 5186 грн. грошової компенсації вартості ? частини літньої кухні, сараю, уборної, розташованих по АДРЕСА_1 в м. Очаків, а вказані господарські споруди незакінченого будівництвом будинку залишено ОСОБА_2 Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з вересня 1975 року по травень 1982 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. За життя він своє майно, в тому числі і житловий будинок АДРЕСА_1, відповідно до заповіту від 12 квітня 2001 року заповідав ОСОБА_5 Останній спадщину прийняв і 13 липня 2006 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна - грошові внески на рахунках банку. 10 березня 2009 року позивачка зверталась з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину будинку та надвірних споруд. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 серпня 2009, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання права власності в порядку набувальної давності, суд виходив з того, що володіння позивачкою спірними будівлями не було добросовісним в розумінні ст. 344 ЦК України. Що стосується відмови у визнанні споруди житловою будівлею, то суд виходив з того, що це питання відноситься до компетенції державних органів, що здійснюють регулювання суспільних відносин в сфері будівництва об'єктів нерухомості, також зазначив, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв його онук ОСОБА_5

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як вірно зробив висновки суд першої інстанції, позивачці було відомо про те, що земельна ділянка під забудову за адресою м. Очаків АДРЕСА_1, була виділена ОСОБА_2 у 1971 році, в той час як вони перебували у зареєстрованому шлюбі з вересня 1975 року по травень 1982 року. У вересні 2003 року позивачка звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна подружжя та стягнення грошової компенсації за ? частку будівель (літня кухня, сарай, уборна), її позовні вимоги були задоволені шляхом стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації ? частини вартості спірного майна. Тобто позивачка вже реалізувала своє право на визнання права власності на спірне майне. Позивачці також відомо, що після смерті ОСОБА_2 відповідно до складеного ним за життя заповіту спадщину прийняв ОСОБА_5 і вона зверталась у 2009 році до останнього з позовом про визнання права власності на ? частину спірних будівель та споруд.

З огляду на наведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що володіння позивачкою спірними будівлями не є добросовісним, а тому підстав для визнання за нею права власності на спірне майно за набувальною давністю немає. А отже в неї і немає правових підстав визнавати спірну будівлю житловою. Крім того, як вбачається з технічного паспорту, виготовленого 14.07.2015 року Очаківською районною філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, за адресою АДРЕСА_1 в м. Очаків мається житловий будинок та допоміжні споруди, побудовані відповідно у 1979 та 1987 роках (а.с. 76-80). Тобто спірний будинок відповідним органом вже визнано житловим.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка 35 років проживає в спірному будинку, а тому придбала право власності на нього, є безпідставними, оскільки тільки сам факт проживання без дотримання умов, передбачених ч.1 ст. 344 ЦК України не породжує право власності на спірний будинок.

Та обставина, що ОСОБА_2 в заповіті від 12.04.2001 року заповідав ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1, в той час, як вони не були прийняті до експлуатації та за ним зареєстровані, також не може бути підставою для визнання права власності на вказаний будинок за позивачкою, оскільки особа, зазначена в заповіті, - ОСОБА_5, спадщину прийняв. Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, ОСОБА_5 як спадкоємцеві за заповітом належить право звертатися до відповідних органів з питання оформлення права власності на спірний будинок, в той час як позивачка такого право немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, є безпідставними, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України рішення суду як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: