Рішення № 54414765, 18.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7453/15-ц Провадження № 22-ц/772/3330/2015Головуючий в суді першої інстанції Гриневич В. С.Категорія 20 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарях: Франчук О.П.,

Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу адвоката Сніцаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, -

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 05 квітня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31 березня 2006 року, укладений між нею та ОСОБА_4, а також визнано за нею право власності на цю квартиру. Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу, продаж вчинено за 114 750 грн., які одержано відповідачем в момент підписання договору. У цю квартиру вона заселилася і проживала в ній до 10 квітня 2014 року.

За час проживання у цій квартирі їй стало відомо, що квартира є спірною, оскільки її продаж від імені власника вчинений незаконно, на підставі підроблених документів.

Судовим слідством у кримінальній справі було встановлено, що ОСОБА_6, діючи від імені ОСОБА_7, за дорученням від 01 вересня 2003 року, уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_8

Через деякий час ОСОБА_7 було знайдено мертвим. Згідно з даними судово-медичної експертизи від 29 квітня 2004 року давність настання смерті - в межах 7-8 місяців. Таким чином, припущено, що датою смерті ОСОБА_7 слід вважати серпень 2003 року.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року визнано недійсним доручення, видане від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений за дорученням від імені ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з ОСОБА_8

Про усі ці обставини їй стало відомо майже через чотири роки після купівлі квартири, коли вона отримала позовну заяву матері загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 про визнання права власності на цю квартиру в порядку спадкування за законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2012 року, визнано за ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та скасовано запис про державну реєстрацію квартири за попереднім власником ОСОБА_5

Усунуто перешкоди, які чиняться ОСОБА_11 у користуванні її власністю, шляхом виселення ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Посилаючись на те, що у неї вилучили квартиру на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, ОСОБА_5, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 446 270 грн. завданих збитків та судові витрати у справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 446 270 грн. завданих збитків, 5 512 грн. витрат на правову допомогу, а також 121, 80 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 4 462, 70 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Сніцаренко А.А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

У судовому засіданні адвокат Сніцаренко А.А. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач була позбавлена житла, а тому продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, які полягають у необхідності придбання рівнозначного житла.

Також судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5 512 грн.

Проте з висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу повністю погодитися не можна.

Судом установлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 05 квітня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також визнано за позивачкою право власності на цю квартиру. Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу, продаж вчинено за 114 750 грн., які одержано відповідачем в момент підписання договору. У цю квартиру позивачка заселилася і проживала в ній до 10 квітня 2014 року.

За час проживання у цій квартирі ОСОБА_5 стало відомо, що квартира є спірною, оскільки її продаж від імені власника вчинений незаконно, на підставі підроблених документів.

Судовим слідством у кримінальній справі було встановлено, що ОСОБА_6, діючи від імені ОСОБА_7, за дорученням від 01 вересня 2003 року, уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_8

Через деякий час ОСОБА_7 було знайдено мертвим. Згідно з даними судово-медичної експертизи від 29 квітня 2004 року давність настання смерті - в межах 7-8 місяців. Таким чином, припущено, що датою смерті слід вважати серпень 2003 року.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2010 року визнано недійсним доручення, видане від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений за дорученням від імені ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з ОСОБА_8

Про усі ці обставини ОСОБА_5 стало відомо майже через чотири роки після купівлі квартири, коли вона отримала позовну заяву матері загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 про визнання права власності на цю квартиру в порядку спадкування за законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2012 року, визнано за ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та скасовано запис про державну реєстрацію квартири за попереднім власником ОСОБА_5

Усунуто перешкоди, які чиняться ОСОБА_11 у користуванні її власністю, шляхом виселення ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи встановлено, що квартиру у відповідача вилучено на користь третьої особи ОСОБА_11 відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року, а відтак саме з цієї дати почався перебіг позовної давності. При цьому ОСОБА_5 звернулася до суду з цією позовною заявою 06 квітня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився у питанні безпідставності вимоги відповідачки ОСОБА_4 та її представника щодо застосування строків позовної давності у даному спорі.

За нормами ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Законодавець надає перевагу захисту прав та інтересів саме покупця при укладенні договору, а не продавця, який несе певну частку обов'язків, основним з яких є попередження покупця про наявність обмежень щодо предмета купівлі та застереження від настання негативних наслідків для покупця.

За таких обставин, права та інтереси позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Відповідно до ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно трактував норми вказаної статті та обґрунтовано прийняв до уваги, що продавець, в даному випадку відповідач ОСОБА_4 зобов'язана відшкодувати покупцеві заподіяні збитки, оскільки за рішенням суду продана нею квартира ОСОБА_5 вилучена в останньої. Покупець ОСОБА_5 не знала і не могла знати про наявність підстав, які виникли до продажу квартири відповідно до договору купівлі-продажу.

За нормами ст. 660 ЦК України, відповідальність продавця перед покупцем настає у тому разі, якщо покупець доведе, що його участь у справі не могла запобігти відчуженню у нього речі, він вправі притягти продавця до відповідальності перед ним за відсудження речі. Питання відповідальності продавця перед покупцем у разі відібрання речі вирішується в межах іншого позовного провадження - за позовом покупця до продавця.

Таким чином, позов правомірно пред'явлений до продавця ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування збитків є наявність протиправності поведінки відповідача, заподіяння шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди, вини відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при відшкодуванні збитків за правилами статті 661 ЦК України наявність указаних складових не вимагається.

Разом з тим позивач була позбавлена житла, а тому продавець має відшкодувати покупцеві завдані їй збитки, які полягають у купівлі рівнозначного житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦПК України експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № ОС-222 від 23 вересня 2015 року ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, станом на 23 вересня 2015 року складає 446 270 грн.

Зазначена експертиза була проведена відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2015 року, за клопотанням позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги зазначений висновок судової оціночно-будівельної експертизи та дослідив його за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, однак відповідачем таке клопотання не заявлялося, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи зі змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Граничний розмір компенсації витрат на правовому допомогу встановлюється законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 48 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріалами справи встановлено, що Шикунова А.О. у статусі адвоката позивача приймав участь у вчиненні дій поза судовим засідання, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у цій справі (ознайомлення з документами, складання позовної заяви та клопотань, надання консультацій позивачу), а також приймала участь у судових засіданнях з 27 квітня по 12 жовтня 2015 року. Отже, витрати позивача на правову допомогу у розумінні укладеної угоди - є такими, що пов'язані з наданням правової допомоги та участю у судових засіданнях при розгляді справи та підтверджені розрахунком, а відтак мають компенсуватися в силу ст. 85 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як установлено матеріалами справи, поза судовим засіданням адвокатом Шикуновою А.О. були вчиненні дії, безпосередньо пов'язані з наданням правової допомоги у цій справі (ознайомлення з документами 4 год.; складання позовної заяви та клопотань 2 год.; надання консультацій позивачеві 2 год., всього: 8 год.). У судових засіданнях адвокат Шикунова А.О. приймала участь 2 год. (а.с.165).

За надання правової допомоги ОСОБА_5 сплатила адвокату Шикуновій А.О. кошти в сумі 5 512 грн. (а.с.166).

Зважаючи на вказані обставини, в рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат, суд першої інстанції помилково визначив розмір у сумі 5 512 грн., виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати на час вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у цій справі та основний час розгляду справи (з 27 квітня по 09 червня 2015 року) складав 1 218 грн., а розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу необхідно змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 872 грн. (1 218 х 10 год. х 40%) за надання такої допомоги.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу адвоката Сніцаренка Анатолія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4 872 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві грн.) витрат на правову допомогу.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: