Рішення № 5441428, 06.07.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.09р.Справа № 7/82-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького", с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області

До Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Про стягнення 697 792, 39 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Самсонова Н.В., дов. № б/н від 07.04.2009р.;

від відповідача: представник ОСОБА_3, дов. ВМЕ № 366084 від 26.05.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького" (с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 16.06.2009р., просить стягнути з Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) на свою користь основний борг за непоставлену продукцію у розмірі 599858, 60 грн., пеню за прострочення виконання зобовязання з поставки продукції за період прострочення з 31.12.2008р. по 22.05.2009р. у розмірі 67940, 87 грн. та штраф за прострочення виконання зобовязання з поставки продукції (5% від суми непоставленої продукції) у розмірі 29992, 92 грн., а всього: 697792, 39 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобовязань за договором поставки нафтопродуктів від 17.11.2008р. № 17/11-4 щодо поставки нафтопродуктів в повному обсязі у встановлений договором строк на суму здійсненої попередньої оплати, відмовою позивача від прийняття простроченої поставки, обумовленою договором відповідальністю відповідача за прострочення поставки.

Згідно ухвали господарського суду від 22.04.2009р. за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у сумі 680 043, 01 грн.

Відповідач відзив на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив борг відповідача перед позивачем у сумі 597 674, 20 грн., а не у сумі, заявленій до стягнення.

Розгляд справи відкладався з 12.05.2009р. на 02.06.2009р.

В судовому засіданні 02.06.2009р. оголошено перерву на 16.06.2009р.

Розгляд справи відкладався з 16.06.2009р. на 23.06.2009р.

Згідно ухвали господарського суду від 16.06.2009р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору по справі продовжено терміном на один місяць.

В судовому засіданні 23.06.2009р. за погодженням представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького" (с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області), як покупець, та Підприємець фізична особа ОСОБА_1 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області), як постачальник, уклали договір поставки нафтопродуктів № 17/11-4 (надалі Договір), за умовами якого Підприємець фізична особа ОСОБА_1 в порядку та на умовах Договору зобов'язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького" у строки, визначені Договором, нафтопродукти (надалі нафтопродукти, продукція), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького" прийняти нафтопродукти та оплатити за них визначену Договором грошову суму.

Згідно п. 1.2. Договору поставка продукції здійснюється протягом строку дії Договору.

За умовами Договору поставці підлягають наступні нафтопродукти: бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо у кількості згідно заявок (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 4.1.2. Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями.

Сторони зобов'язані узгоджувати між собою можливість поставки кожної партії продукції (п. 4.1.3. Договору).

Згідно п. 4.1.6. Договору поставка продукції вважається узгодженою, а заявка покупця вважається прийнятою постачальником до виконання з моменту надання постачальником покупцю рахунку-фактури на оплату продукції або накладної на продукцію. Кількість продукції, що поставляється, вказується постачальником у зазначеному рахунку-фактурі.

24.12.2008р., вих. № 24/1-12-08, позивач звернувся до відповідача з проханням поставити за Договором дизельне паливо у кількості 250 000 л по ціні 4,30 грн. за 1 л, в тому числі ПДВ, на загальну суму 1 075 000, 00 грн.

25.12.2008р. шляхом виставлення рахунку-фактури № СФ-0000262 на оплату дизельного палива у кількості 250 000 л на загальну суму 1 075 000, 00 грн. відповідач прийняв заявку позивача на поставку.

Згідно п. 4.2.1. Договору поставка продукції здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підтвердження постачальником заявки покупця.

Оскільки 25.12.2008р. відповідач підтвердив заявку позивача на поставку, поставка за умовами Договору мала відбутися до 30.12.2008р. включно.

30.12.2008р. позивач оплатив відповідачу 1 075 000, 00 грн. з посиланням як на підставу оплати на рахунок-фактуру від 25.12.2008р. № СФ-0000262, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку.

В установлений Договором строк поставка продукції не відбулася.

В подальшому, за видатковими накладними № РН-0000013 від 08.01.2009р., № РН-0000016 від 16.01.2009р., № РН-0000026 від 21.01.2009р., № РН-0000044 від 04.02.2009р., № РН-0000046 від 12.02.2009р., № РН-0000050 від 17.02.2009р., № РН-0000052 від 24.02.2009р., № РН-0000054 від 25.02.2009р. відповідач поставив позивачу, а позивач отримав продукцію у загальній кількості 111 006 літрів та на загальну суму 477 325, 80 грн.

Сума недопоставки склала 597 674, 20 грн.

Між тим, позивач вважає, що сума недопоставки становить 599 858, 60 грн., посилаючись на ті обставини, що фактично за видатковою накладною № РН-0000050 від 17.02.2009р. поставлено дизельного палива не 14 858 літрів та на суму 63 889, 40 грн., як вказано у видатковій накладній, а 14 602 літри на суму 62 788, 60 грн., тобто недопоставка становить 256 літрів, що підтверджується актом приймання дизельного палива від 17.02.2009р., а за видатковою накладною № РН-0000054 від 25.02.2009р. поставлено дизельного палива не 14 578 літрів та на суму 62 685, 40 грн., як вказано у видатковій накладній, а 14 326 літрів на суму 61 601, 80 грн., тобто недопоставка становить 252 літри, що підтверджується актом контрольного зважування вантажу від 25.02.2009р. Відповідно, за доводами позивача відповідач поставив нафтопродукти на суму 475 141, 40 грн., а сума недопоставки - 599 858, 60 грн.

18.02.2009р., вих. 18/1-02-09, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання відповідачем зобовязання по поставці нафтопродуктів в повному обсязі до 25.02.2009р. Також, позивач в якості можливої альтернативи просив повернути сплачені позивачем авансом грошові кошти за непоставлену продукцію.

Після звернення позивача відповідач додатково поставку не здійснював, грошові кошти позивачу на суму непоставленої продукції не повертав.

20.05.2009р., вих. № 20/1, посилаючись на ст. ст. 612, 615 ЦК України та п. 6.5. Договору, позивач відмовився від прийняття продукції за Договором, строк поставки якої прострочений, та виклав вимогу до відповідача про повернення сплачених позивачем коштів, на суму яких не відбулася поставка, встановив строк для повернення грошових коштів протягом двох календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Лист від 20.05.2009р., вих. № 20/1, направлений відповідачу 22.05.2009р.

Позивач посилається на обставини не повернення відповідачем отриманих від позивача коштів у сумі 599 858, 60 грн. (сума недопоставки продукції за розрахунком позивача), що і є причиною спору.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З огляду на умови Договору, строк поставки продукції, обумовленої Договором, є таким, що настав 30.12.2008р., з 31.12.2008р. має місце прострочення поставки.

Доказів поставки товару в повному обсязі, тобто на всю суму отриманих від позивача коштів, відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, щодо недопоставки продукції на суму 597 674, 20 грн., не спростував.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобовязання.

Згідно ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, за умовами Договору (п.6.5.), у разі затримки поставки продукції понад два місяці, покупець має право відмовитися від Договору та вимагати повернення сплачених за Договором сум платежів, письмово попередивши про це постачальника. Постачальник повинен повернути покупцю сплачені за Договором суми платежів протягом двох календарних днів з моменту отримання постачальником письмового повідомлення.

Отже, як на підставі закону, так і на підставі Договору, у відповідача виник обовязок повернути грошові кошти у сумі 597 674, 20 грн., який відповідач не виконав.

Саме як борг за непоставлену продукцію позивач просить стягнути з відповідача 599 858, 60 грн.

Станом на 16.06.2009р. відповідач з свого боку підписав акт звірки взаємних розрахунків за Договором, яким підтвердив свою заборгованість перед позивачем у сумі 597 674, 20 грн.

За викладеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 597 674, 20 грн.

Не підлягає задоволенню решта вимог позивача щодо стягнення основного боргу з огляду на наступне.

Порядок прийняття продукції за кількістю врегульований сторонами безпосередньо Договором.

Так, згідно п. 4.2.6. Договору, якщо при прийманні продукції буде виявлена невідповідність кількості та/або якості продукції, що надійшла, даним, зазначеним у супровідних документах постачальника або заводу-виготовлювача, покупець зобовязаний викликати телеграмою представника постачальника (заводу-виготовлювача) для участі в прийманні отриманої продукції. Згідно п. 4.2.7. Договору при одержанні телеграми про виявлення невідповідності кількості та/або якості поставленої продукції супровідним документам, постачальник зобовязаний протягом двох днів забезпечити прибуття уповноваженого представника або проінформувати покупця щодо здійснення ним приймання продукції в односторонньому порядку.

Як вбачається зі змісту акту контрольного зважування вантажу від 25.02.2009р. та акту прийомки дизельного палива від 17.02.2009р., позивач при прийнятті продукції за видатковими накладними № РН-0000050 та № РН-0000054, виявивши невідповідність кількості продукції, що надійшла, даним, зазначеним у супровідних документах, не дотримався вимог Договору щодо повідомлення про це відповідача, за відсутності уповноваженого представника відповідача прийняв продукцію та склав акти про недостачу.

Відповідно, складені без дотримання умов Договору щодо прийняття продукції за кількістю акти не можуть бути належними доказами недостачі продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

П. 6.3. Договору встановлює відповідальність відповідача за затримку передачі продукції позивачу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

Оскільки порушення строків поставки продукції має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення поставки з 31.12.2008р. по 22.05.2009р. (дата відмови позивача від поставки та вимоги повернути грошові кошти) у сумі 63 264, 97 грн.

В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач при розрахунку пені неправомірно зменшив вартість поставленого товару за видатковими накладними № РН-0000050 та № РН-0000054, а також неправомірно день поставки частини продукції враховував як день прострочення.

Згідно п. 6.4. Договору, у разі затримки постачальником поставки покупцю понад два календарних місяці, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої продукції.

Оскільки затримка поставки продукції на загальну суму 597 674, 20 грн. (сума до відмови позивача від поставки) перевищила два календарні місяці, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 29 883, 71 грн. (5% від 597 674, 20 грн.).

В решті вимог щодо стягнення штрафу позов задоволенню не підлягає, оскільки штраф розрахований не від суми недопоставленої продукції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця фізичної особи ОСОБА_1 (51200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Горького" (51254, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миколаївка, вул. Коцюби, буд. 1, ідентифікаційний код 30094098) основний борг у сумі 597 674 (пятсот девяносто сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп., пеню у сумі 63 264 (шістдесят три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 97 коп., штраф у розмірі 29 883 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 71 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 6 908 (шість тисяч девятсот вісім) грн. 23 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 82 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Л.А. Коваль