Ухвала суду № 544133, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-13763/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007 р.                                                                                     м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Рибченка А.О.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                               

                                Степашка О.І.               

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представників

позивача:      Буднік О.П.

відповідача: Головко А.І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Господарського суду Харківської області від 17.10.2005 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р.

у справі № А-42/327-05

за позовом Закритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Цукрове"

до  Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 17.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000092310/3 від 11.07.2005 р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що  висновки податкової інспекції про допущені позивачем порушення є такими, що не ґрунтуються на законі.

Красноградська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушенням судами норм матеріального права. У касаційній скарзі податкова інспекція посилається на ті ж обставини, які були встановлені актом перевірки.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач  у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та     його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.          

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

  Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.  

21.01.2005р. відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача, за результатами якої складено акт документальної перевірки від 21.01.05 №29/23-104/31633236 в якому вказано, що ЗАТ СГП "Цукрове" порушило п.4.2 ст.4, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занизило суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 388776,00 грн., а також завищило від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 1241537,99грн. за рахунок реалізації послуг з переробки цукрових буряків пов’язаній особі (ТОВ "Ресурс-Інвест") за ціною нижчою за звичайну та включило до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які видані з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2005р. №0000092310/0. За результатами апеляційного оскарження до ЗАТ СГП "Цукрове" направлено спірне податкове повідомлення-рішення №0000092310/3 від 11.07.2005р.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про помилковість позиції відповідача про те, що ЗАТ СГП "Цукрове" та ТОВ "Ресурс-Інвест" є пов’язаними особами, у розумінні п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому, суди правильно виходили з того, що відповідачем така позиція належним чином не обґрунтована. Лише одного факту перебування директора ТОВ "Ресурс-Інвест" та першого заступника директора ЗАТ СГП "Цукрове" у шлюбі недостатньо для такого висновку.

Судами було правильно встановлено, що юридичні особи ЗАТ "СГП "Цукрове" та ТОВ "Ресурс-Інвест" не мають у статутному капіталі один одного жодних часток та не перебувають під спільним контролем.

Протоколом засідання Спостережної Ради ЗАТ СГП "Цукрове" від 02.04.2003р., Швець Б.М., як заступник директора, обмежений у повноваженнях наданих дорученням від 07.09.2002р., шляхом заборони вчиняти дії, зазначені у дорученні від 07.09.2002р. у взаємовідносинах з ТОВ "Ресурс-Інвест". У зв’язку з цим, Швець Б.М. договір № 792 від 10.10.2003р. від імені ЗАТ СГП "Цукрове" з ТОВ "Ресурс-Інвест" не підписував.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Є правильною позиція судів попередніх інстанцій щодо неправомірності висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток з операцій з продажу товару за цінами, нижчими за звичайні.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в акті документальної перевірки відповідачем визначена звичайна ціна переробки цукру виходячи з договорів на переробку цукрових буряків на давальницьких умовах з сільськогосподарськими підприємствами, а саме: договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 451 від 15.09.03р. з фермерським господарством "Еліта"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 440 від 11.09.03р. з ПОСП "Відродження"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 559 від 24.09.03р. з СВК "Україна"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 571 від 25.09.03р. з СТОВ "Надія"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року №598 від 27.09.03р. із СТОВ "1 Мая"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 675 від 03.10.03р. з фермерським господарством "Лан"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 770 від 27.10.03р. з приватним підприємством "Агропрогрес"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № 400 від 08.09.03р. з МКП "Україна"; договір на переробку цукрових буряків врожаю 2003 року № від 15.09.03р. з фермерським господарством "Еліта".

Судами було досліджено, що за вищевказаними давальницькими договорами сільськогосподарські підприємства в оплату за переробку цукрових буряків передають ЗАТ СГП "Цукрове" давальницьку сировину (цукрові буряки) у кількості 35%-40% від поставлених на переробку цукрових буряків. Отже, грошові кошти за переробку цукрових буряків за вказаними договорами не сплачуються. При цьому давальницька сировина поставляється за рахунок ЗАТ СГП "Цукрове".

Згідно договору №792 від 10.10.2003р., укладеного між ЗАТ СГП "Цукрове" та ТОВ "Ресурс-Інвест", цукровий завод зобов’язався виконати роботи з переробки цукрового буряку, а ТОВ "Ресурс-Інвест" зобов’язалось в оплату за надані послуги сплатити грошові кошти. Вартість переробки 1 тони цукрових буряків становить 54,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%. Розрахунок за виконані роботи здійснюється грошовими коштами.

Суди дійшли правильного висновку, що вказаний договір не є давальницьким і переробка цукрових буряків за цим договором є тільки послугою з виконання певного виду робіт, як підряд, перевезення, тощо.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вищевказані давальницькі договори на переробку цукрових буряків і договір №792 від 10.10.2003р. є різними за своєю правовою природою, а тому у відповідача не було підстав для порівняння цих договорів, що зумовило незаконний висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судами попередніх інстанцій правильно враховано ту обставину, що ЗАТ СГП "Цукрове" було укладено з ТОВ "Укррос" договір №1509-03/Пр/641 від 15.09.2003р. саме про надання послуг з переробки цукрових буряків, але не на давальницьких умовах, а на тих самих умовах, що і з ТОВ "Ресурс-Інвест". При цьому ціна вартості переробки однієї тони цукрових буряків, згідно п.5.1 вказаного договору, становить 54,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%., тобто така сама як і в договорі з ТОВ "Ресурс-Інвест". Розрахунок за надання послуг з переробки цукрових буряків здійснюється грошовими коштами.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкової інспекції підстав для виключення з податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, в яких не зазначено певних реквізитів.

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", безспірно не позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

При цьому, суди правильно врахували, що оформлення податкових накладних відповідно до п.п. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є зобов’язанням продавця, а не покупця. Законом України не передбачені будь-які санкції за неправильне оформлення податкової накладної для покупця товарів. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" платник податку несе відповідальність лише в разі непідтвердження податковими накладними сум податку, що включені в склад податкового кредиту. Всі контрагенти позивача не є ні "фіктивними", ні "транзитними" підприємствами, зареєстровані платниками ПДВ в установленому порядку.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права. Судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджені всі встановлені обставини та надана  належна оцінка  доводам податкової інспекції.

 Посилання податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

  Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 17.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                              Н.Г. Пилипчук

судді                                                  А.О. Рибченко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко