Постанова № 54412236, 11.12.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/195/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М. В.

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 року суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Ткаченко Л.Я., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його представника - адвоката Павленка В.І., розглянувши в залі суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2015 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого черговим по переїзду у Шевченківській дистанції колії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400грн. та стягнено судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400грн. та стягнено судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Згідно постанови суду, ОСОБА_3 11.06.2015 року о 22 год. 30 хв. в смт. Олександрівка по вулиці Шевченка, 91 керував автомобілем Форд, д.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від продуття алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду в закладах охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2,5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

На вказану постанову ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2015 року, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження по справі закрити, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції не проаналізовано зібрані по справі та не перевірені у суді письмові докази, показання свідків, не викликані до суду працівник ВДАІ Кіровоградської області, який склав протокол про адміністративне правопорушення та свідки, пояснення яких є в матеріалах справи. Також суд першої інстанції, в постанові вказав, що він був присутній в судовому засіданні, що не відповідає дійсності, оскільки він не отримував виклик до суду та не міг бути присутнім в судовому засіданні.

Заслухавши ОСОБА_3 та його представника - адвоката Павленка В.І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зваживши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що 11 червня 2015 року о 22 годині 30 хвилин він в смт. Олександівка по вулиці Шевченка не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і з цього приводу на нього не складали протокол. Протокол про адміністративне правопорушення він не підписував. 11 червня 2015 року він приїхав з роботи біля 20 години та лагодив дах над своїм помешканням разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На нього дійсно було складено протокол , як він пам'ятає це було 21.06.2015 року у зв'язку із тим, що він керував автомобілем без посвідчення водія. За вказане правопорушення він сплатив штраф у розмірі 425 грн., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 27.07.2015 року. Вважає, що суддя незаконно та необґрунтовано, без законних на те підстав, постановив рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, так як він транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не керував. Стверджує, що матеріали справи ґрунтуються виключно на фальсифікованих працівниками ДАІ доказах, здобутих з грубим порушенням закону. Про вказаний протокол він дізнався в суді, коли знайомився з матеріалами справи. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, суддя порушив його права, не викликавши його в судове засідання та не давши змогу дати пояснення в суді та надати відповідні докази.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції показали, що 21 червня 2015 року ОСОБА_3 приїхав з роботи додому біля 20 години і вони разом лагодили дах над його помешканням. Він на автомобілі нікуди з дому не відлучався.

Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Згідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Насамперед, слід зауважити, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_3 був здійснений з порушеннями положень статті 268 КУпАП, тобто у його відсутність, що свідчить про незабезпечення останнього правом на захист.

Посилання судді суду першої інстанції у постанові про присутність правопорушника в судовому засіданні не відповідає дійсності, оскільки це заперечує ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції. Крім того, в матеріалах справи відсутнє належне повідомлення правопорушника про час і місце розгляду справи. Окрім того, в матеріалах справи є постанова від 17.08.2015 року про привід правопорушника ОСОБА_3, в судове засідання на 04 вересня 2015 року на 8 год. 30 хв. та матеріали про неможливість його виконання ( а.с.24, 31-33).

Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи в районному суді не були виконані, внаслідок чого поза увагою судді залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи, а тому не погоджуєтьсяз висновками судді суду першої інстанції, до яких він дійшов за результатами судового розгляду справи.

З оскаржуваної постанови вбачається, що до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, суддя районного суду дійшов на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №067117 від 11.06.2015 року. При цьому, відповідно до оскаржуваної постанови, в судовому засіданні не були допитані ОСОБА_3 та свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того,суддя суду першої інстанції у постанові не врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність, визнав правопорушника ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Проте, на підставі яких документів суддя врахував особу правопорушника у постанові не зазначено, як не зазначено і посилання на докази та Закон, які підтверджують вину правопорушника у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Крім того, суддя не виклав у постанові своїх висновків стосовно доведеності вини правопорушника, а також не навів свої судження з приводу правильності кваліфікації його дій.

Також, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення , який є в матеріалах справи - серії АП1 №065804 від 11.06.2015 року, проте в постанові судді суду першої інстанції вказано протокол АП1 №067117 від 11.06.2015 року.

Як встановлено апеляційним судом, вказана неповнота судового розгляду в суді першої інстанції привела до передчасного висновку судді районного суду щодо достовірності та допустимості доказів, які наведені в оскаржуваній постанові в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно, протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №065804 від 11.06.2015 року ОСОБА_3 11.06.2015 року о 22 год. 30 хв. в смт. Олександрівка по вулиці Шевченка, 91 керував автомобілем Форд, д.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від продуття алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду в закладах охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2,5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.2).

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог чинного законодавства, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є виключно водії.

Як вбачається з ксерокопії письмового пояснення ОСОБА_3 від 11.06.2015 року, яке долучено до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 065804, останній зазначив, що він 11.06.2015 року о 22 год. 30 хв. керував автомобілем НОМЕР_1 по вулиці Шевченка без водійського посвідчення та реєстраційного талону, так як забув їх вдома (а.с.3).

Як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.4-6), які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення вони були свідками того, що ОСОБА_3 відмовився від продуття алкотестеру «Драгер» та проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що водій ОСОБА_3 находився с ознаками алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні належні, об'єктивні та допустимі докази тих обставин, що ОСОБА_3 у вечірню пору 11.06.2015 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, був зупинений працівниками ВДАІ.Отже факт керування автомобілем ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння є не доведеним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Всі перераховані вище обставини, у своїй сукупності, не дають апеляційному суду достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3, у зазначені в протоколі час та місці, дійсно керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та не дають суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_3 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки посилання в протоколі на порушення ОСОБА_3 вимог п.2.5. Правил Дорожнього руху України не підтверджуються достовірними та допустимими доказами, а тому постанова судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04.09.2015 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.

Покази ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в суді апеляційної інстанції пояснили, що на нього ( ОСОБА_3 ) було складено протокол 21.06.2015 року у зв'язку із тим, що він керував автомобілем без посвідчення водія, а не 11.06.2015 року, що 21 червня 2015 року ОСОБА_3 приїхав з роботи додому біля 20 години і вони разом лагодили дах над його помешканням, і він на автомобілі нікуди з дому не відлучався, суд не приймає до уваги при винесені даної постанови, оскільки спростовуються постановою про закінчення виконавчого провадження від 27.07.2015 року та не стосуються даної справи, а з приводу складання протоколу за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння по обставинам події, свідки нічого пояснити не змогли, оскільки учасниками події не були.

Керуючись ст.ст. 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04.09.2015 року , якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень та стягнуто судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Л.Я. Ткаченко