Вирок № 54411463, 16.12.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6077/14-к

Провадження № 1-кп/344/39/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Болюк І.І.

з участю: секретарів Макаранюк М.М., Шаріпової Я.С.; Андрусяк М.С.

прокурорів Косовця Р.М.; Мельника В.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого начальником управління земельних відносин в Івано-Франківській міській раді, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

Злочини вчинено за наступних обставин.

Так, у жовтні 2013 року приватний підприємець ОСОБА_3, маючи на меті здійснювати демонтаж недіючого водогону, що знаходиться на території с.Бовшів Галицького району, звернувся до ОСОБА_2 з метою зясування порядку зняття родючого шару ґрунту при проведенні вищевказаних робіт.

Під час розмови ОСОБА_2, діючи з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, повідомив його про те, що він, за умови надання йому коштів, нібито може вплинути на прийняття директором Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони грунтів України» ОСОБА_4, рішення про надання документів, необхідних ОСОБА_3 для зняття родючого шару ґрунту та здійснення в подальшому демонтажу недіючого водогону в с.Бовшів Галицького району. При цьому ОСОБА_2 наміру вчиняти будь-які дії спрямовані на вплив на прийняття рішення не мав і бажав присвоїти грошові кошти ОСОБА_3

У подальшому, на протязі жовтня 2013 - січня 2014 років між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулось декілька зустрічей, на яких ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3 в необхідності передачі йому коштів в сумі 2000 гривень нібито за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Реалізовуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодінням коштами шляхом обману та зловживаючи довірою, ОСОБА_2 31.01.2014 о 15 год. 20 хв, діючи умисно, перебуваючи в приміщенні кафе по вул.Тролейбусній в м.Івано-Франківську, одержав від ОСОБА_3 частину грошових коштів в сумі 1000 гривень за нібито вплив на прийняття директором Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» ОСОБА_4 рішення.

У подальшому, 07.02.2014 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_3 у м.Івано-Франківську на перехресті вулиць Довгої та Пулюя. Під час зустрічі ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 другу частину грошових коштів в сумі 1000 гривень за нібито вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - директором Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони грунтів України» ОСОБА_4

У такий спосіб ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, заволодів шляхом обману та зловживання довірою чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 2000 гривень за нібито здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженою особою, але насправді не збирався цього робити і бажав лише присвоїти гроші.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю, ствердив усе вищенаведене та пояснив, що в жовтні 2013 року приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до нього з метою зясування порядку зняття родючого шару ґрунту при проведенні демонтажу недіючого водогону. На протязі жовтня 2013 - січня 2014 років між ним та ОСОБА_3 відбулось декілька зустрічей, на яких він запевнив ОСОБА_3 в необхідності передачі йому коштів в сумі 2000 гривень нібито за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. 31.01.2014 року перебуваючи в приміщенні кафе по вул.Тролейбусній м.Івано-Франківську, одержав від ОСОБА_3 частину грошових коштів в сумі 1000 гривень за нібито вплив на прийняття директором Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» ОСОБА_4 рішення. У подальшому, 07.02.2014 року він зустрівся з ОСОБА_3 у м.Івано-Франківську на перехресті вулиць Довгої та Пулюя. Під час зустрічі він одержав від ОСОБА_3 другу частину грошових коштів в сумі 1000 гривень за нібито вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - директором Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони грунтів України» ОСОБА_4, але насправді не збирався цього робити і бажав лише присвоїти гроші.

На даний час усвідомлює свою поведінку, щиро розкаюється у вчиненому, критично оцінює свій вчинок, запевнив суд, що такого більше не повториться, просить суворо його не карати та застосувати до нього вимоги ЗУ "Про амністію в 2014 році".

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

Суд вважає дану кваліфікацію вірною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліках в Івано-Франківському ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обставиною, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Враховуючи всі наведені вище обставини, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України, у вигляді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним злочинів.

Відповідно до вимог п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України.

Згідно ч.2 ст.86 КК України, Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України Про амністію в 2014 році від 08.04.2014 року, та на момент набрання чинності вказаним Законом у засудженого на утриманні перебуває одна малолітня дитина: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якого він не позбавлений батьківських прав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році».

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити покарання штраф в розмірі 50 неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п'ядесят) гривень.

На підставі п.в ст.1 ЗУ Про амністію в 2014 році від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п'ядесят) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану у вигляді застави.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави з зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УК у місті Івано-Франківську/м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 Інші надходження процесуальні витрати за проведення судових експертиз №09/12-0191 від 17.02.2014 року, №09/12-0190 від 14.02.2014 року та №09/07-47 від 12.02.2014 року в сумі 1247 гривень 72 копійки.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя Болюк І.І.