Рішення № 54407184, 01.12.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.12.2015

Справа № 337/7779/ 14-ц

Провадження № 2/337/161/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Жевакіній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ЖБК № 355 «Запоріжсталь-30», ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, стягнення судових витрат; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири, стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя.

У позові вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 08.02.1986 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу виданого бюро РАЦС Вільногірського міськвиконкому Дніпропетровської області, актовий запис 28.

13.08.2014 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

У період шлюбу, нею та відповідачем за рахунок спільних коштів було сплачено паєнакопичення в ЖБК № 355 «Запоріжсталь-30» за квартиру АДРЕСА_1, яка була оформлена на імя відповідача, що підтверджується довідкою № 88 від 10.02.1994 року виданою ЖБК № 355 «Запоріжсталь-30». Квартира було отримана ними на підставі ордеру № 897, виданого Запорізьким виконкомом 15.08.1991 року та складається з трьох житлових кімнат площами: 14,1 кв.м, 9,3 кв. м та 15,9 кв. м., загальною площею 67,48 кв.м. Оскільки спірна квартира є спільною сумісною власністю її та відповідача, вважає, що вона має право на ? частину квартири.

Також, у період шлюбу, а саме у травні 2014 року ними за спільні кошти був придбаний автомобіль «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, блакитного кольору за 10000 доларів США , який було зареєстровано на імя відповідача. 18.02.2015 року відповідач здійснив відчуження автомобілю шляхом зняття з обліку та постановки на облік транспортного засобу новим власником, яким є ОСОБА_3 Оскільки право власності на автомобіль більше не належить ані їй, ані відповідачу та є власністю третьої особи, автомобіль було відчужено без її згоди та відома, вважає, що вона має право на стягнення із відповідача грошової компенсації вартості ? частини автомобілю, яка складає 84207 грн.50 коп., що було визначено субєктом оціночної діяльності 20.08.2015 року. За час подружнього життя будь-яких договорів між нею та відповідачем ОСОБА_2 щодо розподілу майна не укладалося, також не укладався і шлюбний договір. Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила суд визнати квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, поділити майно, визначивши за нею право власності на 1/2 частину квартири, стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «HYUNDAI ACCENT«, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску в розмірі 84207,50 грн., стягнути з відповідача сплачену суму судового збору.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. У позові вказав, що з ОСОБА_1 він перебував у шлюбі з 08.02.1986 року, який розірвано рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2014 року. За період шлюбу вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, яку просить визнати спільною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири. Після припинення сімейних стосунків у березні 2014 року, він за кошти, які отримав за договором позики, у травні місяці 2014 року придбав для себе автомобіль «HYUNDAI ACCENT «, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. За договором позики гроші повертав особисто він. Оскільки автомобіль придбано ним у період окремого проживання з ОСОБА_1, за власні кошти, отримані за договором позики, вважає, що автомобіль не може бути поділений між ним та ОСОБА_1, тому просив визнати автомобіль таким, що набутий у період фактичного припинення шлюбних відносин, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

У судовому засіданні ОСОБА_1М підтримала у повному обсязі свої позовні вимоги за останньою уточненою позовною заявою, зустрічний позов ОСОБА_2 визнала частково. Суду пояснила, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08.02.1986 року по 13.08.2014 року. Фактично шлюбні відносини було припинено 13.08.2014 року. Вона працює бухгалтером, отримує мінімальну заробітну плату по Україні, чоловік має зарплату приблизно 25000 грн. За період шлюбу вони придбали у власність квартиру і у травні 2014 року автомобіль. На час придбання автомобілю вони проживали разом, вона безпосередньо приймала участь у виборі марки автомобіля, який було куплено за сумісні кошти- її та чоловікову зарплату, які були накопичені до часу придбання автомобіля, але доказів у цій частині вона не має, бо заробітна плата чоловіка знаходилася на картковому рахунку у чоловіка. Вона не була присутня в момент купівлі автомобіля, їй нічого не було відомо про договір позики, хто віддавав гроші за цим договором, також не знає. Просила задовольнити її позов у повному обсязі, позов відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Представник ОСОБА_1- ОСОБА_4 підтримала її позов, з позовними вимогами ОСОБА_2 згодна частково.

У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, свій зустрічний позов просить задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що він дійсно перебував у шлюбі з ОСОБА_1 У період шлюбу вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, проти розподілу якої заперечень не має, також не заперечує проти визнання за ним та ОСОБА_1 право власності за кожним по 1/2 частині вказаної вище квартири. Відносини з ОСОБА_1 погіршилися з грудня 2013 року, з цього часу вони жили в одній квартирі, але у різних кімнатах до 03.03.2014 року, а з 03.03.2014 року, через неможливість сумісного проживання, він виїхав із спірної квартири, зняв собі житло і проживав окремо за адресою: м.Запоріжжя, пл..Профсоюзів, 4, кВ. 60. Спільний бюджет вони не вели з грудня 2013 року. У цей час він закінчив курси для водіїв, отримав 06.05.2014 року посвідчення водія і разом з дітьми- дочками вони оговорювали який саме автомобіль треба купити, бо йому необхідно було його використовувати у роботі. ОСОБА_1 участі у цьому обговоренні не приймала і раніше, до цього, вони ніколи не мали наміру купити автомобіль. Грошей для придбання авто він не мав, тому за договором позики взяв у ОСОБА_5, з яким разом працює. Віддавав гроші також він сам. У червні 2014 року помер його батько і після цього він повернувся проживати у спірну квартиру, але з ОСОБА_1 вони сумісно не проживали, не підтримували шлюбні стосунки, не вели спільного господарства, їжу для нього готувала менша дочка, а 13.08.2014 року їх шлюб було розірвано за рішенням суду. У теперішній час він разом із старшою дочкою та її чоловіком знімають собі житло, бо проживати в одній квартирі з ОСОБА_1 неможливо. Оскільки спірний автомобіль він придбав за особисті кошти, які позичив, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у частині стягнення з нього вартості 1/2 частини автомобілю.

Представник ОСОБА_2- ОСОБА_6 підтримала зустрічний позов ОСОБА_2, з позовними вимогами ОСОБА_1 згодна частково.

Представник ЖБК № 355 «Запоріжсталь-30» у судове засідання не зявився, суду надав письмову заяву у якій просить розглянути справу у його відсутності ( а.с. 135 т.1).

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала зустрічний позов ОСОБА_2 Суду пояснила, що її батько ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі разом з матірю та молодшою сестрою, з листопада 2013 року батьки вже проживали у різних кімнатах. Саме від сестри вона дізналася, що 03.03.21014 року батько зібрав свої речі та виїхав з квартири, зняв собі житло. У телефонній розмові мати підтвердила що батько виїхав з квартири. У квартирі яку знімав, батько проживав до 07.06.2014 року, повернувся у спірну квартиру після смерті свого батька, але з матірю так і не проживав, проживали вони в окремих кімнатах, на дверях у всіх кімнатах стоять замки, сумісного господарства вони не вели, їжу батькові готувала молодша сестра. Автомобіль батько купив лише за свої гроші, про те що батько хоче купити авто, матері повідомили саме вона, але матір не приймали ніякої участі у його придбанні, підборі моделі, огляду авто, оскільки оглядали вони не один автомобіль перш ніж придбати. Оскільки автомобіль батько купив за свої особисті кошти, у період коли з матірю не жив, просить залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вартості 1/2 частини автомобіля, позовні вимоги про поділ квартири задовольнити, бо квартиру батьки придбали разом.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і живе в одному будинку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Приблизно у квітні 2014 року вона зустріла ОСОБА_1, яка повідомила, що вони з ОСОБА_2 розводяться і він вже два місяці не живе у квартирі. Також їй відомо, що ОСОБА_2 через якийсь проміжок часу повертався у квартиру, але зараз ОСОБА_2 проживає з дочкою, а не з ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що вона мала у власності квартиру № 60 по пл.. Профсоюзів, 4 у м.Запоріжжі. 03.03.2014 року разом з ріелтором у квартиру прийшов ОСОБА_2, якому на підставі договору оренди вона здала квартиру строком на три місяці. Вона попередила ОСОБА_2 про те, що квартиру буде продавати, на що ОСОБА_2 казав, що йому буде достатньо три місяці. Вона передала йому ключі від квартири і він заселився у квартиру вже 03.03.2014 року. На протязі трьох місяців вона постійно приходила у квартиру, знімала показники з лічильників, перевіряла квартиру, ОСОБА_2 завжди був вдома, у квартирі був його одяг, на балконі сохла білизна, він користувався посудом. Також сусіди казали, що він живе постійно у квартирі. Виїхав ОСОБА_2 з квартири приблизно 06.06.2014 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, пояснення свідків, суд вважає, що позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню у звязку з наступним.

Правовий режим спільної власності визначається Главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Згідно зі ст.. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають Із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України,, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність і допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 08.02.1986 року, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 і копією рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2014 року ( а.с. 7, 8).

13.08.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя, справа № 2-337/1672/2014 року ( а.с.8).

Під час шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок спільних коштів було сплачено паєнакопичення в ЖБК № 355 «Запоріжсталь-30» за квартиру АДРЕСА_5, яка була оформлена на відповідача, що підтверджується копією довідки № 88 від 10.02.1994 року, копією реєстраційного посвідчення, копією технічного паспорту на квартиру ( а.с.9, 10-11). Квартира складається з трьох житлових кімнат, площами: 14,1 кв.м, 9,3 кв. м, 15,9 кв. м., загальною житловою площею 39,3 кв.м, загальна площа квартири 67,48 кв.м.

Оскількиправовідносинивиниклина часдіїКодексу про шлюб та сімю України, топривирішеннісправисудкерується нормами самецього закону.

Відповідно до діючого законодавства на той час, а саме ст.ст.15, 16 Закону України „Про власність, 1991 року, член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває право власності на цю квартиру; майно, придбане подружжям в період шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 повністю виплатив пайовий внесок за квартиру, він набув право власності на цю квартиру, але, враховуючи, що пайовий внесок сплачений в період шлюбу з ОСОБА_1, то квартира належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 63 СК України, чоловік та дружина мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві загальної сумісної власності.

В даний час сторони мешкають окремо, внаслідок чого виникло питання щодо розподілу спільно нажитого майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 і зустрічним позовом ОСОБА_2 просили поділити спільно придбану квартиру, визнавши за кожним з них право власності на 1/ 2 частину вказаної квартири, а тому їх позовні вимоги щодо визнання квартири спільною сумісною власністю, поділу її та визнання за кожним з них права власності на 1/2 частину квартири, підлягають задоволенню.

Щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 вартості ? частини автомобіля «HYUNDAI ACCENT«, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску в розмірі 84207 грн. 50 коп., суд вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Допитана у судовому засіданні третя особа ОСОБА_3, пояснила суду, що її батько ОСОБА_2 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матірю та молодшою сестрою, а з листопада 2013 року батьки вже проживали у різних кімнатах. Саме від сестри вона дізналася, що 03.03.21014 року батько зібрав свої речі та виїхав з квартири, зняв собі житло. У телефонній розмові мати підтвердила що батько виїхав з квартири. У квартирі яку знімав, батько проживав до 07.06.2014 року, повернувся у спірну квартиру після смерті свого батька, але з матірю так і не проживав, проживали вони у окремих кімнатах, на дверях у всіх кімнатах стоять замки, сумісного господарства батьки не вели, їжу батькові готувала молодша сестра.

Факт не проживання у спірній квартирі ОСОБА_2 з березня 2014 року підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і живе в одному будинку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Приблизно у квітні 2014 року вона зустріла ОСОБА_1, яка повідомила, що вони з ОСОБА_2 розводяться і він вже два місяці не живе у квартирі.

Свідок ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, суду пояснила, що вона мала у власності квартиру № 60 по пл.. Профсоюзів, 4 у м.Запоріжжі. 03.03.2014 року разом з ріелтором у квартиру прийшов ОСОБА_2, якому на підставі договору оренди вона здала квартиру строком на три місяці. Вона передала ОСОБА_2 ключі від квартири і він заселився у квартиру вже 03.03.2014 року. На протязі трьох місяців вона постійно приходила у квартиру, знімала показники з лічильників, перевіряла квартиру, ОСОБА_2 завжди був вдома, у квартирі був його одяг, на балконі сохла білизна, він користувався посудом. Також сусіди казали, що він живе постійно у квартирі. Зїхав ОСОБА_2 приблизно 06.06.2014 року.

З вказаного вище, судом встановлено, що ОСОБА_2 сумісно з ОСОБА_1 не проживав з 03.03.2014 року, сторони не вели сумісного господарства, не підтримували шлюбні стосунки.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснювала, що з ОСОБА_2 вони проживали разом до 13.08.2014 року, до часу розірвання шлюбу судом. З позовом про розірвання шлюбу вона звернулася до суду коли в інтернеті побачила фото, яке розмістив ОСОБА_2 з підписом про своє житло, яке називав своїм гніздечком.

Доводи ОСОБА_1 у цій частині повністю протиречать поясненням вказаних вище свідків, та спростовуються матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, з яких, а саме позовної заяви вбачається, що позовна заява про розірвання шлюбу була подана ОСОБА_1 до суду 15.07.2014 року, у якій ОСОБА_1 вказала, що подружні стосунки з відповідачем припинені, тобто вони вже були припинені станом на 15.07.2014 року, що повністю спростовує її доводи про сумісне проживання з ОСОБА_2 до 13.08.2014 року.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

ОСОБА_1, пояснюючи у судовому засіданні про те, що з ОСОБА_2 вони проживали разом до 13.08.2014 року, доказів у цій частині суду не надала, відповідно до ст.. 10, 60 ЦПК України, від доказування ухилилася, відмовилася від допиту у судовому засіданні заявлених нею свідків.

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 03.03.2014 року ОСОБА_8 передала в оренду ОСОБА_2 квартиру № 60, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пл.Профсоюзів,4 строком на три місяці. Відповідно до п.5 Договору з орендатором у квартирі ніхто не проживає ( а.с.35 т.1).

У матеріалах справи наявна розписка від 20.05.2014 року за якою ОСОБА_2 отримав за договором позики від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США строком до 24.10.2014 року. Передача грошових коштів відбулася в присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що підтверджено підписами останніх ( а.с.40 т.1).

Згідно довідки-рахунку ПП Панасенко № 446210 серії ВІА від 28.05.2014 року, ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль «HYUNDAI ACCENT» за 74000 грн. ( а.с.37 т.1).

Відповідно до оригіналу розписки від 17.10.2014 року, ОСОБА_2 повернув ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, передача яких відбулася у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що підтверджено підписами останніх ( а.с.41, т.1).

Право власності на придбаний ОСОБА_2 автомобіль, на теперішній час зареєстровано за ОСОБА_3

Показання вказаних вище свідків у судовому засіданні, суд приймає до уваги, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та з наявними у матеріалах цивільної справи доказами і будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих доказів, судом не встановлено.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

В ході судового розгляду справи судом була підтверджена та обставина, що ОСОБА_2 придбав автомобіль НОМЕР_2 під час окремого проживання з ОСОБА_1, у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Кошти на купівлю автомобілю були надані ОСОБА_2 його знайомим ОСОБА_5, що підтверджено розпискою. Вказана обставина ОСОБА_1 не спростована.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що про договір позики їй нічого відомо не було, гроші за вказаним договором позики вона не віддавала.

Таким чином, на час придбання автомобіля ОСОБА_2, останній належав ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до ч.6 ст.57 СК України, тому автомобіль не підлягає поділу між подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1, тому ОСОБА_2. мав право розпоряджатися цим автомобілем на власний розсуд, що він і зробив.

Судом встановлено, що на час розгляду справи судом, автомобіль «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, вже не належить ОСОБА_2, право власності на автомобіль зареєстроване за ОСОБА_3 ( а.с. 152, 165 т.1)

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що правової підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини автомобіля, у суду не має.

За таких обставин, оскільки позивач ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль набуто під час її спільного проживання з ОСОБА_2, за грошові кошти, які належали подружжю, суд вважає, що її позовні вимоги у цій частині, задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання автомобіля НОМЕР_2 таким, що набутий під час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 просить визнати автомобіль таким, що набутий під час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1,при цьому не заявляє позовних вимог про визнання права приватної власності на спірний автомобіль, що суперечить вимогам ст.392 ЦК України.

Зустрічні позовні вимоги за своїм змістом є фактичними обставинами встановленими судом у цій справі, а тому, захист прав позивача ОСОБА_2 шляхом пред'явлення зустрічного позову про визнання автомобіля таким, що набутий під час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, не є належним способом судового захисту.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати, ОСОБА_2 звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, а тому, враховуючи, що позови як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, то і частковому задоволенню підлягають їх позовні вимоги у частині стягнення сплаченого судового збору у розмірі 1798 грн. 60 коп., відповідно до задоволеної кожному з них суми заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНН НОМЕР_3) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 судові витрати- судовий збір у сумі 1798 грн. 60 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНН НОМЕР_4) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати- судовий збір у сумі 1798 грн. 60 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Суддя: Г.Є. Гнатик