Ухвала суду № 54406490, 01.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1855/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Квасівської сільської ради, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області, реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: відділ містобудування та архітектури Рахівської РДА, про зобов'язання вчинення дій, визнання недійсним рішення органу місцевого місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та стягнення моральної й майнової шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 1 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, встановлення огорожі-межових знаків, відшкодування майнової та моральної шкоди, встановлення (погодження) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до проекту забудови земельної ділянки - генплану та відповідно виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі).

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинення певних дій, погодження меж земельної ділянки, стягнення моральної та майнової шкоди, які мотивувала тим, що орієнтовно в 1994 році сусід ОСОБА_2 без її дозволу, з порушенням будівельних норм, збудував будинок близько до межі, яка розділяє їхні земельні ділянки. Відстань від стіни до межі складає 1 метр, у той час як звіс даху будинку розташований на відстані 40 см. до межі.

Будинок ОСОБА_2 зведений з порушенням будівельних норм, сніг та вода з даху, який виконаний з нахилом в бік земельної ділянки ОСОБА_1, постійно потрапляли на її паркан, розташований вздовж тильної сторони будинку, що призвело до знищення паркану. На неодноразове прохання встановити водостічні труби та снігозатримуючі елементи і відновити зруйнований паркан ОСОБА_2 відповідав відмовою.

Межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знищена і завжди існувала - це залізобетонний стовп, що розташований вздовж межі на відстані 1 метра від тильної стіни будинку.

Надані ОСОБА_2 копія Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 від 15.01.97 р., Генплан забудови земельної ділянки від 03.02.1997 року та Схема генплану забудови земельної ділянки відповідача з накладенням схеми земельної ділянки позивача суперечать Проекту забудови земельної ділянки приватного житлового будинку ОСОБА_1, що виданий їй на підставі рішення виконкому Рахівської районної ради депутатів трудящих від 14.10.1977 року № 208 та Державному акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданому 04.11.2002 року.

Протизаконними діями/бездіяльністю відповідача позивачці завдано моральні страждання, що виразилось у значному погіршенні її здоров'я, підвищився тиск, болить серце, з'явилось безсоння, хвилювання та хворобливий стан, приступи головного болю, пропав апетит. У зв'язку із зазначеним вона вимушена постійно звертатись до лікаря, що підтверджується довідкою Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Кваси від 04.09.2013 року № 281.

На підставі наведеного просила зобов'язати ОСОБА_2 встановити на дах будинку снігозатримуючі та водостічні елементи, здійснити погодження меж земельної ділянки з суміжним власником - ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 1 682,00 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду від 23 вересня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2.

Ухвалою Рахівського районного суду від 19 вересня 2014 року вжиті заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій.

25 травня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, які обгрунтовала тим, що в експлікації земельних угідь не вказаний суміжний землекористувач ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що є неприпустимим при виготовленні технічної документації та порушує вимоги п. «б» ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України.

Крім того, кадастровий номер присвоювався на підставі рішення Квасівської сільської ради від 23.12.2013 року № 357 про погодження меж ОСОБА_2 згідно проекту забудови земельної ділянки від 1997 року, що не є правовстановлюючим документом та порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України. Погодження меж відбулося 23.12.2013 до вирішення судом спірного питання по суті, а через чотири місяці, ОСОБА_2 подано в районну газету «Зоря Рахівщини» оголошення про те, що ним нібито втрачено державний акт на право власності на землю, який він просив вважати недійсним (випуск газети №27-28 від 12.04.14, а.с. 102). А як відомо з матеріалів справи, на момент розробки технічної документації у ОСОБА_2 був державний акт серії НОМЕР_1 від 05.01.1997року

Отже, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж, здійснено зміну меж земельної ділянки ОСОБА_2, про що письмово мали бути повідомлені суміжні землевласники та землекористувачі земельної ділянки, чого зроблено не було, що є грубим порушенням законодавчих приписів та прав зазначених землевласників, а саме вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення меж.

Крім того, з листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 07.04.2015 № 04/485 вбачається, що ОСОБА_2 було подано заяву щодо державної реєстрації земельної ділянки до державного реєстратора управління Держземагентства у Рахівському районі від 03.03.2014 року (реєстраційний номер заяви ЗВ-2100484682014), в якій він просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Кваси.

Таким чином, ОСОБА_2 було подано заяву про державну реєстрацію земельної ділянки 03.03.2014 року, тобто, ще до публікації в місцевій газеті «Зоря Рахівщини» (12.04.2014) оголошення про втрату державного акта. При цьому, з порушенням ч. 5 ст. 24 Закону України «Про земельний кадастр», державним реєстратором внесено відповідні відомості до державного земельного кадастру, які перевірено реєстратором, про що свідчить відмітка державного реєстратора ОСОБА_4 Земельній ділянці площею 0,25 га в с. Кваси б/н присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3.

В подальшому Реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 25.04.2014 року № НОМЕР_5.

З листа Держсільгоспінспекції в Закарпатській області вбачається, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Георан» підготовчі роботи проведено з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, а саме не з'ясовано про існуючий спір щодо спільної межі між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не визначено усіх суміжних землевласників, не враховано наявність державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданого громадянину ОСОБА_2, зокрема, змінено конфігурацію земельної ділянки без зміни площі та невідповідність плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначених у державному акті. Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області надано висновок, що вказане стало підставою внесення відомостей до державного земельного кадастру, реєстрації земельної ділянки реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції та видачі 25.04.2014 року ОСОБА_2 свідоцтва про право власності - серія та номер: НОМЕР_5.

Згідно висновку судового експерта, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 Рахівського району не відповідають її межам згідно правовстановлюючих документів. Межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визначені правовстановлюючими документами, накладаються між собою. Площа накладання становить 0,0067 га (67 кв.м.). Схеми порівняння меж земельної ділянки ОСОБА_2 згідно технічної документації, що виготовлена ТОВ «Георан» та державного акту від 1997 року, дають підстави говорити про те, що згідно цих двох документів існує накладка на земельну ділянку ОСОБА_1

Також судовим експертом встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж, що також підтверджує висновки викладені у листі Держсільгоспінспекції України від 24.09.13 №К-33-6-9/1539 щодо негативного виготовлення ТОВ «Георан» технічної документації ОСОБА_2

Згідно з рішеннями Квасівської сільської ради від 21.08.13 №229 та від 21.08.2013 року № 298 позивачці за зустрічним позовом і ОСОБА_2 відмовлено в погодженні меж земельних ділянок з посиланням на те, що у зв'язку із виникненням межового спору, питання щодо затвердження (погодження) меж земельних ділянок запропоновано вирішити в судовому порядку. Однак у подальшому, протягом строку, поки розгляд справи № 305/1855/13-ц було призупинено у зв'язку з вирішенням по суті адміністративної справи №305/2674/13-а провадження по справі №2-а/305/50/2013, Квасівська сільська рада протиправно, без повідомлення зацікавлених осіб, рішенням від 23.12.2013 року № 357 здійснила погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 згідно Генплану забудови земельної ділянки від 1997 року, що не є правовстановлюючим документом, при наявності державного акту серії НОМЕР_1 від 05.01.1997р. на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2

На звернення ОСОБА_1 до Квасівської сільської ради від 12.02.2014 року щодо скасування рішення від 23.12.2013 року №357 про погодження меж ОСОБА_2, їй надано рішення від 12.04.2014 року № 395 про неможливість скасування рішення про погодження меж ОСОБА_2 від 23.12.2013 року № 357 та повторно запропоновано вирішити це питання в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 вважаючи, що рішення Квасівської сільської ради від 23.12.2013 року №357 про погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 згідно Генплану забудови земельної ділянки від 1997 року, що не є правовстановлюючим документом, при наявності державного акту серії НОМЕР_1 від 05.01.1997 року, є протиправним і таким, що порушує її права та права суміжних землекористувачів, у зв'язку із чим має бути скасоване.

Повторні протизаконні дії ОСОБА_2, що знаходять активне сприяння і підтримку з боку посадових осіб Квасівської сільської ради, продовжують завдавати їй сильних моральних страждань, що виражається у значному погіршенні її здоров'я, зокрема, коли вона дізнаюся про чергові зухвалі дії зазначених осіб які використовують всі доступні їм засоби для того, щоб позбавити її частини її земельної ділянки (протиправне погодження меж ОСОБА_2 Квасівською сільрадою, «втрата акту» таке інше), у неї ще більше підвищується тиск, болить серце, погіршується безсоння, постійне хвилювання, хворобливий стан, приступи головного болю і відсутність апетиту, наповнюють її повсякденне життя постійними стражданнями. У зв'язку із зазначеним позивачка постійно зверталась до лікаря, що підтверджується довідками Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Кваси від 04.09.13 № 281, від 13.09.2013 року №265 та виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о)№б/н від 17.02.14 (додаток 1), №183 від 17.07.14 (додаток 2), №б/н від 24.12.14 (додаток 3), №б/н від 30.03.15 (додаток 4), а також витрачати кошти на ліки. Завдану моральну шкоду визначила у розмірі 10 000 грн.

Також, з урахуванням значного погіршення економічної ситуації в Україні, раніше зроблений розрахунок кошторису вартості відновлення зруйнованого паркану з вини ОСОБА_2 втратив свою актуальність через девальвацію гривні, через що нею зроблено перерахунок вартості відновлення зруйнованого паркану, який складає 2850 грн.

На підставі викладеного позивачка просила зобов'язати ОСОБА_2 встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку АДРЕСА_1, зобов'язати Квасівську сільську раду здійснити погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 з суміжним землевласником ОСОБА_2 згідно виготовленої ТзОВ «Землемір» технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), визнати недійсним рішення Квасівської сільської ради № 357 від 23.12.13 про погодження межі ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію в базі Даних земельного кадастру на ім'я ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3, зобов'язати управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області скасувати/анулювати кадастровий номером НОМЕР_3 та видалити з автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру інформацію про земельну ділянку площею 0,25 га з цим кадастровим номером в межах земель Квасівської сільської ради, визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 25.04.14р. (індексний номер НОМЕР_5), стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 2850,00 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати у розмірі 6546,91 грн.

Ухвалою Рахівського районного суду від 26 травня 2015 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено Квасівську сільську раду Рахівського району Закарпатської області, управління Держземагенства в Рахівському районі та Реєстраційну службу Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області.

Ухвалою суду від 10 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Рахівського районного суду від 1 жовтня 2015 року змінений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на його земельній ділянці.

Визнано недійсним рішення Квасівської сільської ради № 357 від 23 грудня 2013 року «Про погодження межі ОСОБА_2».

Визнано недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 25 квітня 2014 року (індексний номер НОМЕР_5).

Стягнуто з Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, с.Кваси, 150 в користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

Стягнуто з Управління Держземагенства у Рахівському районі, м. Рахів, вул. Миру, 52 Закарпатської області в користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

Стягнуто з Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, м. Рахів, вул. Шевченка, 202 в користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19 вересня 2014 року скасовано.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що листи Держсільгоспінспекції в Закарпатській області не можуть підтверджувати факту порушення вимог земельного законодавства при виготовленні та погодженні технічної документації, розробленої ТОВ «Георан» на замовлення ОСОБА_2; висновок земельно-технічної експертизи грунтується на припущеннях експерта; той факт, що за згодою ОСОБА_2 межі його земельної ділянки були встановлені за фактичним її використанням - по існуючій огорожі, що призвело до зміни конфігурації та меж його земельної ділянки - не свідчить про порушення вимог земельного законодавства.

ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_1, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_7, який по довіреності представляє інтереси ОСОБА_2, підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки ОСОБА_1 судове рішення не оскаржила, тому апеляційний суд перевіряє законність цього рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 у частині задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку, визнання недійсними рішення Квасівської сільської ради № 357 від 23.12.2013 року та свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 25.04.2014 року.

Як матеріалами справи так і судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,25 га, з яких 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 4 листопада 2002 року.

Суміжним землевласником являється відповідач ОСОБА_2, якому належить земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1 Рахівського району Закарпатської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2014 року, індексний номер:НОМЕР_5 та відповідно житловим будинком за цією адресою.

Зазначене свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане на заміну втраченого Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 05 січня 1997 року Квасівською сільською радою на підставі рішення 8-ї сесії 22-го скликання Квасівської сільської ради народних депутатів від 18.12.1996 року (т. 1 а.с. 5, т. 2 а.с. 78).

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч.3 ст.152 ЗК України).

Відповідно до пункту 3,25* ДБН 360-92** відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

У запереченнях проти зустрічного позову ОСОБА_2 визнав ту обставину, що на його будинку не встановлені снігозатримуючі та водостічні елементи (а.с. 232 т. 1), що також підтверджується фототаблицями до висновку експерта (а.с. 140, 141, 144, 145).

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення державних будівельних норм, які діють в Україні, на даху будинку АДРЕСА_1, належному ОСОБА_2, не встановлені снігозатримуючі та водостічні елементи, за відсутності яких відбувається стікання атмосферних опадів на територію сусідньої земельної ділянки, належної ОСОБА_1, а тому відповідача ОСОБА_2 необхідно зобов'язати встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на його земельній ділянці.

Належних і допустимих доказів на спростування указаних висновків суду ОСОБА_2 не додано.

Відповідно до ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ч. 2 ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ч. 9 ст. 123 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Встановлено, що між сторонами існує спір з приводу межі земельної ділянки, що проходить з тильної сторони житлового будинку ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що постанови головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства Держсільгоспінспекції в Закарпатській області від 22.07.2013 року № 0000219 та від 07.10.2013 року № 0000229 про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0015 га - скасовано постановою Рахівського районного суду від 07.02.2014 року (а.с. 222 т. 2), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року.

Встановлено, що Квасівською сільською радою вже вирішувалося питання про погодження межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, рішеннями якої № 298, 299 від 21.08.2013 року їм обидвом відмовлено у погодженні межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у зв'язку із тим, що між ними виник спір через зміну конфігурації земельних ділянок. Сторонам запропоновано вирішити спір у судовому порядку (а.с. 30, 31 т. 3).

Попри те, рішенням Квасівської сільської ради № 357 від 23.12.2013 року погоджено межу ОСОБА_2 мешканцю будинку АДРЕСА_1 із землекористувачем ОСОБА_1, згідно проекту забудови земельної ділянки (забудову дозволено рішенням сесії від лютого 1997 року) (а.с. 80 т. 2).

ОСОБА_1, посилаючись на наявність спору щодо межі, зверталася до Квасівської сільської ради із заявою про скасування указаного рішення сільської ради № 357 від 23.12.2013 року, однак у задоволенні її заяви відмовлено рішенням Квасівської сільської ради № 395 від 12.05.2014 року та запропоновано вирішити спір у судовому порядку.

Таким чином, рішення Квасівської сільської ради № 357 від 23.12.2013 року було прийнято з урахуванням мотивів лише ОСОБА_2, без з'ясування фактичних обставин та наявності спору між ним і суміжним землекористувачем ОСОБА_1, а також тієї обставини, що на момент його прийняття спір між сторонами знаходився на розгляді Рахівського районного суду.

За таких обставин висновок місцевого суду щодо незаконності рішення Квасівської сільської ради № 357 від 23.12.2013 року є правильним.

Згідно Висновку земельно-технічної експертизи № 12/14 від 06.03.2015 року межі та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2, визначені технічною документацією, розробленою у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідають її межам і конфігурації, що визначені згідно державного акту серії НОМЕР_1 від 05.01.1997 року.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан» не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками.

Межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до правовстановлюючих документів накладаються одна на одну, площа накладення становить 0,0067 га (67 кв.м.).

Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками

Отже, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж, здійснено зміну меж земельної ділянки ОСОБА_2, про що письмово мали бути повідомлені суміжні землевласники та землекористувачі земельної ділянки, чого зроблено не було, що є грубим порушенням законодавчих приписів та прав зазначених землевласників, а саме вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення меж.

З огляду на кадастровий план земельної ділянки, земельна ділянка ОСОБА_2 межує із землями комунальної власності (від Б до В - землі запасу сільської ради, та від Г до А - землі загального користування), розпорядником яких виступає Квасівська сільська рада, відтак являється суміжником відносно земельної ділянки ОСОБА_2, тому повинна брати участь у прийомі-передачі межових знаків на зберігання. Однак, погодження представника Квасівської сільської ради на акті прийому-передачі межових знаків відсутнє.

При цьому встановлено, що суміжним землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_2 також є ОСОБА_3 (державний акт від 07.11.2007 року), який взагалі не вказаний в Експлікації земельних угідь, що є неприпустимим при виготовленні технічної документації, та порушує вимоги п. «б» ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України (а.с. 189-190 т. 1).

Встановлено, що погодження меж ОСОБА_2 Квасівською сільською радою відбулося 23.12.2013 року до вирішення судом спірного питання по суті, а через чотири місяці 12.04.2014 року ОСОБА_2 подав в районну газету «Зоря Рахівщини» оголошення про те, що ним втрачено державний акт на право власності на землю, який він просив вважати недійсним (випуск газети №27-28 від 12.04.14 року). Тобто, на момент розробки технічної документації у ОСОБА_2 був наявним чинний державний акт серії НОМЕР_1 від 05.01.97.

З листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 07.04.2015 року № 04/485 вбачається, що ОСОБА_2 було подано заяву щодо державної реєстрації земельної ділянки до державного реєстратора управління Держземагентства у Рахівському районі від 03.03.2014 року № ЗВ-2100484682014, в якій він просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: Закарпатська область Рахівський район, с. Кваси.

Отже, ОСОБА_2 було подано заяву про державну реєстрацію земельної ділянки 03.03.2014 року ще до публікації в місцевій газеті «Зоря Рахівщини» (12.04.2014) оголошення про втрату державного акта.

З листа Держсільгоспінспекції в Закарпатській області вбачається, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Георан» підготовчі роботи проведено з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, а саме не з'ясовано про існуючий спір щодо спільної межі між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не визначено усіх суміжних землевласників, не враховано наявність державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданого громадянину ОСОБА_2, зокрема, змінено конфігурацію земельної ділянки без зміни площі та невідповідність плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначених у державному акті.

Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області надано висновок, що вказане стало підставою внесення відомостей до державного земельного кадастру, реєстрації земельної ділянки реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції та видачі 25.04. 2014 гр. ОСОБА_2 свідоцтва про право власності - серія та номер: НОМЕР_5. (лист від 22.04.2015 № 04/Б-112, лист від 08.04.2015 № 04/Б-618).

Згідно висновку експерта Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що також підтверджує висновки викладені у листі Держсільгоспінспекції України від 24.09.13 №К-33-6-9/1539 щодо виготовлення ТОВ «Георан» технічної документації ОСОБА_2 з порушенням законодавства.

Таким чином, вищевикладені висновки експертизи, висновки Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області та фактичні обставини справи, зокрема виготовлення технічної документації ОСОБА_2 та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснювалося на підставі погодження меж згідно Генплану від 1997 року, який при наявності державного акту серії НОМЕР_1 від 05.01.1997 на земельну ділянку ОСОБА_2, не являється правовстановлюючим документом; погодження меж відбулося без погодження з суміжними землекористувачами ОСОБА_1, ОСОБА_3, Квасіської сільської ради та без актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, що не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж, та порушує вимоги п. «б» ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, підтверджують неправомірність видачі відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 25 квітня 2014 року, індексний номер: НОМЕР_5, та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 визнав ту обставину, що при виготовленні технічної документації ТОВ «Георан» відбулася зміна конфігурації та меж його земельної ділянки.

Із урахуванням предмета доказування у даній справі та встановлених обставин, посилання апелянта на лист Квасівської сільської ради від 07.10.2013 року № 199, яким вона повідомила, що правовстановлюючі документи ОСОБА_2 (державний акт НОМЕР_1 від 05.01.97) відповідають їх фактичним межам та Генплану від 1997 року, а також листи Рахівської РДА від 21.08.2013 № Б 922/07-10 та від 25.10.2013 № К-1263/06-10 про те, що всі будівлі на земельній ділянці ОСОБА_2 розміщені відповідно до виконавчого креслення за індивідуальним проектом 1997 року № 945, виданого відділом архітектури Рахівського району - до уваги взятими бути не можуть та висновків місцевого суду не спростовують.

При цьому в орбгрунтування доводів апеляційної скарги та заперечень проти позову, ОСОБА_2 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень вимог земельного законодавства, які встановлені фактичними обставинами справи, висновком земельно-технічної експертизи та відомостями Держсільгоспінспекції в Закарпатській області.

Інші доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на обставини, встановлені у справі в їх об'єктивній сукупності, та з врахуванням вищезазначених норм матеріального й процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 1 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: