Рішення № 5440499, 02.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/3402.04.09 За позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в

інтересах держави в особі Семенівської районної державної

адміністрації Чернігівської області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна

компанія плюс»

Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: 1) Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області (далі третя особа-1)

2) Машівська сільська рада Семенівського району Чернігівської області (далі третя особа-2)

Про відшкодування шкоди в сумі 130786,00 грн.

За участю Прокуратури міста Києва

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури Требух Н.В. посв. № 247 від 25.12.08.

Від прокуратури міста Києва Дьогтяр О.А. посвідч. № 148 від 05.08.08.;

Карпенко Н.М. посв. № 17 від18.01.07.

Від позивача не зявився

Від відповідача Наухатько О.М. директор

Від третьої особи-1 не зявився

Від третьої особи-2 не зявився

Рішення прийнято 02.04.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 17.03.09. по 02.04.09.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області, 2) Машівська сільська рада Семенівського району Чернігівської області про стягнення з відповідача на користь бюджету Машівської сільської ради Семенівського району шкоди в сумі 130786,00 грн., заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.08. порушено провадження у справі № 30/34, розгляд справи було призначено на 29.01.09. о 12-30.

Представник позивача в судове засідання 29.01.09. не зявився, але до канцелярії суду позивачем надіслано клопотання про розгляд даної справи у відсутності представника Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, в звязку з відсутністю коштів на відрядження.

Представник Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в судове засідання 29.01.09. не зявився.

Представники третіх осіб в судове засідання 29.01.09. не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 29.01.09. представником відповідача подано суду письмові заперечення на позов, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» позов не визнає та просить суд відмовити Чернігівській міжрайонній природоохоронній прокуратурі у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.09. розгляд справи № 30/34 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19.02.09. о 14-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.09. розгляд справи № 30/34 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17.03.09. о 12-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.09. у судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення на 02.04.09. о 16-30.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Аналогічні положення містяться також і в Господарському процесуальному кодексі України, відповідно до ст. 2 якого, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури наділені повноваженнями представляти в суді інтереси держави.

Підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до матеріалів справи, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області 14.08.08. було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення на території Семенівського району, якою встановлено, що Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс" на території Машівської сільської ради Семенівського району використовуються земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га без наявності правовстановлюючих документів на землю, визначених ст. 126 Земельного кодексу України, що є порушенням вимог ст. 125 цього Кодексу.

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., Семенівській філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" визначено розмір шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 130786, 00 грн.

Факт порушення Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс" приписів ст. 126 Земельного кодексу України також підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 21 від 14.08.08., Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.08.08., а також Приписом № 500131 від 14.08.08. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) в яких зазначається, що земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району Семенівською філєю ТОВ „Українська лляна компанія плюс" використовуються самовільно, тобто за відсутності правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 80 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами.

Таким чином, філія не є юридичною особою та не наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, а отже не може бути стороною у справі.

За таких обставин, позивачем вірно визначено відповідачем у спорі Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс".

Мотивуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилається на Розпорядження Семенівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій по наданню у користування земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв)»від 26.05.08. № 138 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), яким Семенівській філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" надано дозвіл на виготовлення технічних документацій по наданню у користування земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею близько 540 га (рілля), розташованих на території Машівської сільської ради.

Однак такі посилання відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1. ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державний контроль та використанням та охороною земель»встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За таких обставин, оскільки відповідним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташована на території Машівської сільської ради Семенівського району не приймалось, договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки відповідачем не укладався, то зазначена земельна ділянка використовувалась відповідачем самовільно.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаних матеріалів перевірки дотримання вимог земельного законодавства Чернігівською міжрайонною прокуратурою було порушено кримінальну справу проти директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 та ст. 197-1 Кримінального кодексу України від 05.04.01. № 2341-ІП.

Статтею 197 Кримінального кодексу України передбачено покарання за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Стаття 365 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач зазначає, що для наявності правових підстав кваліфікувати дії директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України, обов'язковою умовою є завдання вказаними діями тяжких наслідків у вигляді збитків.

Відповідач вважає, що зроблений державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель України у Чернігівській області Холодило М.М. на підставі Методики Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не може бути правовою підставою для кваліфікації дій директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.

Однак зазначене судом до уваги не приймається, оскільки питання щодо кваліфікації дій директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України вирішувалось в порядку кримінального судочинства і під час розгляду справи в порядку господарського судочинства питання щодо кваліфікації дії винних осіб за кримінальним законодавством не вирішується.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 08.12.08. у справі № 1-106/2008 року, що набрав законної сили 24.12.08., яким Коваленко Олександру Василівну, яка займала посаду Директора Семенівській філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" визнано винною за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України та встановлено саме факт самовільного зайняття Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс" земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району.

Положеннями ст. 367 Кримінального кодексу України передбачено покарання за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, враховуючи, що вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 08.12.08. у справі № 1-106/2008 року, що набрав законної сили 24.12.08. встановлено факт самовільного зайняття Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс" земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району, відповідачу правомірно визначено розмір шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у сумі 130786, 00 грн. згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем під час розгляду справи не надано достатніх та належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс" (03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 32821534) в доход бюджету Машківської сільської ради Семенівського району (р/р 31511921700464 в ГУДК в Чернігівській області, код 22825238, МФО 858392, код бюджетної класифікації 24062100) 130786 (сто тридцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. шкоди, 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 86 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення вступає в закону силу після закінчення десятиденного терміну з дня його оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко