Рішення № 54402868, 16.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/638/15-ц Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 22-ц/780/6369/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 26 16.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.

при секретарі: Петленко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року, яка станом на 29 січня 2015 року становить 57 101,72 дол. США, та складається із:

11 388,91 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 388,69 дол. США.- заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 683,86 дол. США -заборгованість по комісії за користування кредитом; 36 906,20 дол. США-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 15,67 доларів США- штраф (фіксована частина); 2 718,38 доларів США- штраф (процентна складова), що за курсом 15,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 910 772,39 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 062,82 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % на рік з кінцевим терміном повернення 21 березня 2013 року. Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 29 січня 2015 року має заборгованість перед Банком.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 були укладені договори поруки, згідно яких вказані особи зобов'язались солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору, в зв»язку з чим позивач вважає, що поручителі разом із позичальником є солідарними боржниками за забов»язаннями, що виникли із кредитного договору.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 57 101,72 дол. США, що за курсом 15,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 910 772,39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 3 654грн. солідарно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості та судового збору як з солідарного боржника змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові до нього, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до поручителя ОСОБА_6 не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та процентів, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які є поручителями по вказаному договору, також не виконали взяті на себе зобов'язання, а тому відповідають перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням як солідарні боржники.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 062,82 дол. США, на придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % на рік з кінцевим терміном повернення 21 березня 2013 року.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитно-заставним договором.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були укладені договори поруки, згідно яких вказані особи зобов'язались солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та процентів належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 29 січня 2015 року має заборгованість перед Банком у сумі 57 101,72 дол. США, яка складається із:

11 388,91 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 388,69 дол. США.- заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 683,86 дол. США -заборгованість по комісії за користування кредитом; 36 906,20 дол. США-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 15,67 доларів США- штраф (фіксована частина); 2 718,38 доларів США- штраф (процентна складова), що за курсом 15,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 910 772,39 грн.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 559 ЦП України та прийшов до помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_2

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.

З договору поруки, укладеного 21.03.2008 року між Банком і ОСОБА_2 вбачається, що п.12 Договору поруки встановлено строк, після якого порука припиняється, а саме: зазначено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. (а.с.20).

Вказана умова договору поруки не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі (п. 16.1.5) та договорі Поруки (п.16) строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, а саме зазначено, що повернення кредиту має бути здійснене до 21 березня 2013 року включно. (а.с.16, 20).

За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 21 березня 2013 року протягом наступних шести місяців.

Оскільки з позовом в суд Банк звернувся 04 березня 2014 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є 21 березня 2013 року, то порука ОСОБА_6 є припиненою.

За таких обставин висновки суду в частині того, що ОСОБА_2, як поручитель за кредитним договором, повинен відповідати перед Банком, як солідарний боржник не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст..309 ЦПК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду в частині задоволення позову до ОСОБА_6 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення в цій частині, яким в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити за необґрунтованістю позову.

Відповідно до ст..88 ЦПК України в зв»язку із скасуванням рішення суду в частині та стягненням судом першої інстанції судових витрат в солідарному порядку, що не передбачено законом, змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 1827 гривень з кожного судового збору.

В іншій частині рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року в апеляційному порядку не оскаржується, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення:

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 1827 гривень з кожного судового збору.

В іншій частині рішення Іванківського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: