Ухвала суду № 54402806, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3700/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/6542/15 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.Категорія 42 09.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Поліщука М.А.,

за участю секретаря - Вербової І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу «Катюжанське вище професійне училище», Міністерства освіти і науки України, треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах сім»ї та дітей Вишгородської районної державної адміністрації в Київській області, Вишгородська районна рада Київської області, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, Катюжанська сільська рада Вишгородського району Київської області про визначення статусу приміщення та визнання незаконним рішення,-

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 29 квітня 2002 року № 39 «Про службові квартири КПУ № 21», виключити формулювання «службова» із рішення виконавчого комітету Катюжанської сільської ради від 22 липня 1999 року № 37 «Про затвердження рішення Катюжанського ДПТУ 21 «Про надання службових квартир ОСОБА_4, ОСОБА_2», із рішення Катюжанського ДПТУ 21 від 05 листопада 1998 року та ордеру на жиле приміщення № 3 від 17 жовтня 1999 року, а також зобов'язати Міністерства освіти і науки України та ДНЗ «Катюжанське вище професійне училище» передати жиле приміщення в будинку АДРЕСА_1 до відання Вишгородської районної державної адміністрації Київської області. Позовні вимоги мотивував тим, що житловий фонд, який включає спірне жиле приміщення в будинку АДРЕСА_1 в порядку ст. 5 ЖК України до відання місцевих рад народних депутатів не передавався та йому статус службового у встановленому законом порядку не надавався.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 року провадження по справі закрито.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу дотримання передбаченого Законом порядку надання житловим приміщенням статусу службових. У зв'язку з чим позивач вважав прийняті сільською радою рішення незаконними, а також просив зобов'язати суб'єкта владних повноважень Міністерство освіти і науки України вчинити певні дії, передати жилі приміщення до компетенції Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Зазначені правовідносини регламентуються ст.ст. 5, 118 ЖК України, Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 березня 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення».

Згідно роз'яснень даних у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС України), віднесено до компетенції адміністративних судів.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Разом з тим згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 13 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на положення частини другої статті 17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

До згаданих повноважень відносяться й повноваження виконавчих комітетів відповідних рад щодо включення приміщень до числа службових.

За змістом позову спірним є саме дотримання суб'єктами владних повноважень нормативно-урегульованої процедури по здійсненню управлінських дій в сфері надання житловим приміщенням статусу службових. Вказані управлінські дії належать до виключної компетенції суб'єктів владних повноважень згаданих у позові.

Так, згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В цьому зв'язку слід зазначити, що позивач оскаржує нормативно-правові акти не індивідуальної дії (відповідні рішення сільської ради про службові квартири), скасування яких може вплинути на права і обов'язки невизначеного кола осіб, тих чи інших мешканців житлового будинку.

У той же час особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради АРК, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень врегульовано ст. 171 КАС України. Вказаною нормою передбачено особливу процедуру судового провадження, виконання якої дозволяє дотриматися прав всіх заінтересованих осіб, коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов'язки.

За таких обставин та, виходячи з викладених обґрунтувань позову й висунутих вимог, на розгляд суду представлено спірні правовідносини у сфері публічно-правових, яким притаманні ознаки відносин, що формуються за принципом «влада-підпорядкування» й за відсутності ознак спору про цивільне право. При цьому всі висунуті позовні вимоги є взаємопов'язаними, що безпосередньо випливають одна з одної, що унеможливлює їх окремий розгляд.

Посилання на те, що іншій спір, який виник між сторонами за позовом ДНЗ «Катюжанське вище професійне училище» про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та про виселення, розглядався в порядку ЦПК України, а тому й ця справа має вирішуватися саме в цьому порядку на згаданих вище вимогах Закону не ґрунтується.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що виниклий спір розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає, а має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

За наведених обставин, ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що спростовували б висновки суду першої інстанції, а тому задоволенню апеляційна скарга не підлягає.

Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: