Вирок № 54401192, 18.12.2015, Черняхівський районний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Справа № 293/1069/15-к

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Мініча Г. Г.

з участю:

секретаря Піонтківської О. О.

прокурора Тещенка М. М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області кримінальне провадження №12015060310000272, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2015 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого, посвідчення водія серії АБЦ № 624245, видане ОСОБА_3 м. Житомира 20.09.1984, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2015 близько 13 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки "FORD Transit Connect" реєстраційний номер AM 9190 ВІ, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Рухаючись вказаним транспортним засобом по 154 км. автодороги Виступовичі Житомир в смт Черняхів Житомирської області по вул. Коростенській в напрямку центра селища поблизу буд. № 101, ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого передньою правою частиною свого автомобіля здійснив наїзд на задню частину велосипеда "ARDIS-Либідь", на якому попереду у попутному напрямку рухалася ОСОБА_4.

Внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, а 13.06.2015 в реанімаційному відділенні Черняхівського ТМО від отриманих травм настала її смерть.

З огляду на це суд приходить до висновку про наявність події злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав наступні обставини:

1)свою участь у ДТП;

2)перебування ним на момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння;

3)порушення ним в момент ДТП правил дорожнього руху України;

4)заподіяння внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень;

5)наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та смертю ОСОБА_4;

6)що транспортний засіб, на якому він рухався в момент ДТП, на момент ДТП перебував у технічно справному стані.

З огляду на те, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, присутні в судовому засіданні, судом згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення злочину, визнаних ОСОБА_1, які ніким не оспорюються. При цьому судом в судовому засіданні на виконання вимог ч. 3 ст.349 КПК України було роз'яснено ОСОБА_1 зміст цих обставин, з'ясовано, що визнання ним вказаних обставин є добровільним, а також було роз'яснено йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, показав, що в той період його хрещениця йшла заміж. Він поїхав до неї завезти птицю. В той час люди, які прибирали на весіллі, якраз сіли обідати і він сів з ними та випив 150-170 грамів горілки. Десь через півгодини після цього сів за кермо. До місця, де сталася ДТП, орієнтовно 10 км. Якраз був обід, попереду їхала велосипедист ОСОБА_4 Зустрічний автомобіль відволік його і він задів ОСОБА_4, яка рухалася на велосипеді, крайньою правою стороною автомобіля. Від удару ОСОБА_4 вдарилася в лобове скло автомобіля і перелетіла через автомобіль. Швидкість руху була 30-35 км/год. Після цього ОСОБА_1 зупинив автомобіль, ОСОБА_4 була на відстані біля 3 м. від автомобіля. До неї він не підходив. Швидку і міліцію викликав шофер автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку. Швидка приїхала через хвилин 10, міліція трохи пізніше. До ОСОБА_4 він не підходив. В лікарню поїхав лише на третій день. З родичами він спілкуватися почав з 3-4 дня. До того спілкувалися його рідні. 3-4 дні ОСОБА_1 був вдома, працював по господарству, але ночами не спав. Ліки потерпілій ОСОБА_4 купувала дружина ОСОБА_1 На третій день він разом з сином їздили до лікаря. Привозили монаха на молебень. Про смерть ОСОБА_4 він дізнався в суботу, зателефонувала його дружина. Приїхали діти обвинуваченого, купили вінок, він особисто на похорон не їздив. Гроші родичам ОСОБА_4 давав обвинувачений і його діти, а зараз він віддає гроші своїм дітям. З потерпілою ОСОБА_5 донькою ОСОБА_4, обвинувачений хотів побачитися вже після похорон через кілька днів. Він разом з сином їздили до неї додому, але вона їх не пустила. Також обвинувачений повідомив, що йому прикро і сумно, що таке трапилося, і що він розкаюється у вчиненому, просив не позбавляти його волі.

Вчинення ОСОБА_1 злочину, окрім повного визнання обвинуваченим його винуватості, підтверджується наступними доказами, отриманими у порядку, встановленому КПК України, та дослідженими судом в судовому засіданні:

1)постановою про визначення об'єктів вилучених під час огляду місця пригоди речовими доказами від 08.06.2015 (а.с. 65);

2)відеозаписом системи відеоспостереження ТОВ "Аленруд" від 08.06.2015, який було досліджено судом в судовому засіданні та на якому зафіксовано факт скоєння ДТП напроти прохідної ТОВ "Аленруд" за адресою: м. Житомир, вул. Коростенська, 101 (а.с. 69);

3)протоколом огляду предмета від 10.07.2015 (а.с. 70);

4)постановою про визначення об'єктів речовими доказами від 10.07.2015 (а.с. 72).

Підстав для визнання вказаних вище доказів недопустимими згідно зі ст. ст. 86-89 КПК України судом при розгляді справи не встановлено.

Оцінивши у сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю.

Оскільки ОСОБА_1 передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії), а саме вчинення порушення правил дорожнього руху, але легковажно розраховував на їх відвернення, суд згідно з ч.ч.1, 2 ст. 25 КК України приходить до висновку, що злочин вчинено ОСОБА_1 необережно у виді злочинної самовпевненості.

ОСОБА_1 народився 02.03.1951 (паспорт, а.с. 58). А значить станом на момент вчинення злочину (08.06.2015) ОСОБА_1 досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з листом Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради від 13.07.2015 № 3979 (а.с. 63) ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні не перебував, за архівними даними не значиться. Крім того, відповідно до відомостей, наданих Житомирським обласним наркологічним диспансером 08.07.2015 вих. № 1552 (а.с. 62 на звороті) ОСОБА_1 на обліку не перебуває. З огляду на це суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є осудним згідно зі ст. 19 КК України, а тому він підлягає кримінальній відповідальності.

Рішення про зміну обвинувачення та про визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом протягом розгляду справи не приймалися.

Враховуючи, що ОСОБА_1:

-добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_5 заподіяну останній матеріальну та моральну шкоду, що підтверджується заявами ОСОБА_5 від 14.09.2015 (а.с. 25, 36), від 03.12.2015 (а.с. 52), розпискою від 21.06.2015 (а.с. 64);

-свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю,

обставинами, що помякшують покарання для ОСОБА_1 згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, судом визнаються щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання для ОСОБА_1 відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що виключають злочинність діяння ОСОБА_1, передбачених ст.ст. 36-43 КК України, а також підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст.ст. 44-49 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_1, враховуючи:

-наявність пом'якшуючих обставин (щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди);

-наявність обтяжуючих обставин (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння);

-що він раніше не судимий, злочин вчинив вперше (вимога від 04.07.2015, а.с. 61);

-за місцем проживання та трудової діяльності характеризується добре (довідка-характеристика від 16.06.2015 (а.с. 60), характеристика від 29.09.2015 (а.с. 27));

-думку потерпілої ОСОБА_5 (заяви від 14.09.2015 (а.с. 25), від 03.12.2015 (а.с. 52)),

суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкціїч. 2 ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі з позбавленням спеціального права. Водночас, з урахуванням вказаних вище обставин суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.

Цивільний позов у справі пред'явлено не було.

Арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Питання щодо речових доказів у справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта (довідки НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області, а.с. 66-68) відповідно до ч. 2ст. 124 КПК Українипідлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Строк, на який до обвинуваченого було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, (домашній арешт та обмеження у користуванні спеціальним правом, а саме правом керування транспортними засобами), станом на момент ухвалення вироку сплив. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю три роки починаючи з дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; 2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у справі, а саме:

-автомобіль "FORD Transit Connect" реєстраційний номер AM 9190 ВІ, який зберігається в Черняхівському РВ УМВС України в Житомирській області, повернути ОСОБА_1;

-велосипед "Ардіс либідь", який зберігається в Черняхівському РВ УМВС України в Житомирській області, повернути ОСОБА_5;

-CD-диск, на якому наявний відеозапис обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь держави в особі УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк: ГУДКСУ в Житомирській області, МФО: 811039, ідентифікаційний код: 38035726, рахунок № 31117115700002, ККД: 24060300 процесуальні витрати за проведення автотехнічних експертиз в сумі 1 473,12 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.

Вирок відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Черняхівському районному суді Житомирської області. Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Г. Г. Мініч