Вирок № 54400249, 18.12.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7273/15-к

Провадження №1-кп/265/421/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

за участю прокурора - Наренкович Д. О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015050790002439 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, не працюючої, не заміжньої, яка має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2015 року приблизно об 0-45 год. ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного спяніння, знаходячись у приміщені зальної кімнати трикімнатної АДРЕСА_2, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, із ОСОБА_1, діючи умисно, з метою спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, без умислу на вбивство, нанесла один удар ножем по тулубу останнього, в результаті чого спричинила потерпілому: проникаюче колото-різане торакоабдомінальне поранення грудної клітини в області тіла грудини, яке проникло у плевральну та черевну порожнини, ушкоджуючи правий купол діафрагм у печінку, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечою, правостороннім гемопневмотораксом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх завдання.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена, ОСОБА_2, надала пояснення по суті предявленого їй обвинувачення, вказавши, що 18 серпня 2015 року вона разом із своїм співмешканцем, потерпілим ОСОБА_1, вживала спиртні напої. Ввечері вони удвох повертались додому, однак на них здійснили напад група неповнолітніх, які відлупцювали ОСОБА_1 та розбили їй голову цеглою, коли вона захищала потерпілого. Оскільки вона із потерпілим були дуже пяні, тому не могли чинити супротив нападникам. Вони викликали міліцію, яка допомогла їм дійти додому. Коли вона із потерпілим добрались до квартири АДРЕСА_3, де вони мешкали, то вона приймала заходи для зупинення кровотечі внаслідок того, що їй було розбито голову. Вже у квартирі вона на кухні самостійно вжила залишки спиртного, коли потерпілий відпочивав у зальній кімнаті. В квартирі вони були удвох, бо дитину вона в той день відвела до свекрухи. Однак, коли ОСОБА_1 прокинувся, десь після полуночі, то почав висловлювати їй претензії з приводу того, що вона випила спиртне без нього, а також з приводу того, що вона бажала розібратися із нападниками. При цьому потерпілий став її сильно бити, а вона захищалась від нього рукою. Зазначала, що потерпілий її часто бив й до цього дня. Потім вона пішла на кухню, де узяла зі столу кухонний ніж, із яким пішла до потерпілого, щоб від нього себе захистити, де в ході словесного конфлікту нанесла ОСОБА_1 один удар ножем, який був у неї в правій руці, в район його тулубу. Після цього вона визвала міліцію та намагалася визвати швидку допомогу, а потерпілий у цей момент пішов з квартири. Від отриманих ушкоджень на голові вона тривалий час лікувалась. З приводу отриманих ушкоджень вона нікуди не зверталась. Після подій 18 серпня 2015 року потерпілий інколи мешкає разом із нею. Розкаювалась у скоєному, просила суд не судити її суворо, бо має на утриманні дитину та низку захворювань.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні, підтвердивши покази обвинуваченої, вказував, що він дійсно із ОСОБА_2 раніше співмешкав в АДРЕСА_4. 18 серпня 2015 року, коли вони пяні удвох повертались додому, на нього напали неповнолітні, стали його бити, а ОСОБА_2 почала його захищати, однак їй розбили камінням голову, а його сильно побили. Вони викликали міліцію, яка допомогла їм дістатись квартири. Однак в квартирі він посварився із ОСОБА_2, бо вона випила залишки його горілки, тому побив її. Зазначав, що іноді він її дійсно бив й до цього. Потім обвинувачена на підставі конфлікту, що виник, узяла із кухні ніж, яким ударила його у груди, від чого у нього пішла кров. Оскільки він не бажав зустрічатись із міліцією, то пішов до своєї матері. Натомість по дорозі туди йому стало зле, викликали швидку, яка його доставила до лікарні. Претензій до ОСОБА_2 не має жодних, у теперішній час у них дружні відносини, тому просив суд не позбавляти її свободи.

Враховуючи, що обвинувачена в судовому засіданні свою провину визнала повністю, висунуте проти неї обвинувачення розуміє та не оспорює, суд, розцінюючи її пояснення як об'єктивні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, та приймаючи до уваги, що інші учасники судового провадження проти цього не заперечували, згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 доведена повністю та її дії необхідно кваліфікувати за ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки вона спричинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 не судима, до кримінальної відповідальності притягається уперше, скоїла злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, в стані алкогольного спяніння, що судом визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

В той же час обвинувачена у вчиненому злочині щиро покаялась, що суд визнає обставиною, яка помякшує покарання.

З урахуванням наведеного та обставин справи, суд вважає за необхідне призначити покарання винній у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, має низку захворювань, як то хронічний вірусний гепатит «С», та є носієм ВІЛ-інфекції першої клінічної стадії.

Таким чином, зважаючи на данні винної особи, обставини справи, враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання винній, зазначивши, що жодних претензій до ОСОБА_2 в нього немає, а також враховуючи віктимну поведінку потерпілого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції ОСОБА_2 від суспільства із застосуванням до неї положень ст. ст. 75, 76 КК України шляхом звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням.

За ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно ст. ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов прокуратури Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області про стягнення з обвинуваченої витрат установи охорони здоровя на лікування потерпілого в розмірі 2809,40 грн., проти задоволення якого ОСОБА_2 не заперечувала, підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення вказаної суми з винної особи на користь Маріупольської міської ради, оскільки провина ОСОБА_2 у спричинені тілесних ушкоджень ОСОБА_1 була доведена.

Речові докази: компакт-диск із аудіо-записом, долучений до матеріалів справи, підлягає залишенню у кримінальній справі;

чотири ножа, змиви речовини бурого кольору, поміщенні у камеру схову речових доказів Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, підлягають знищенню.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, та призначити покарання ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 1 КК України у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом випробувального терміну не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 в період випробувального терміну повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради на р/р: 31410544700054 в ГУ ДКС України в м. Маріуполі, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 37989721, в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого 2809,40 грн.

Речові докази: компакт-диск із аудіо-записом, долучений до матеріалів справи, - зберігати в кримінальній справі;

чотири ножа, змиви речовини бурого кольору, поміщенні у камеру схову речових доказів Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя