Постанова № 54398746, 17.12.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 914/2856/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», № 5506/6-09 від 09.11.2015р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2015р.

у справі № 914/2856/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ», м. Львів

за участю третьої особи - Державна фінансова інспекція у Львівській області, м. Львів

про коригування вартості робіт та стягнення 20848,80 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача ОСОБА_2;

- від відповідача ОСОБА_3;

- від третьої особи - не зявилися.

Права та обовязки сторін, передбачені ст. 20,22 ГПК України, представникам позивача, що прибули в судове засідання розяснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2015р. у справі № 914/2856/15 (суддя Чорній Л.З.) відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ» за участю третьої особи - Державної фінансової інспекції у Львівській області, про коригування вартості робіт та стягнення 20848,80 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію, відтак, не доведено і наявності складу цивільного правопорушення. Разом з тим, суд зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, в тому числі, коригувати вартість послуг в сторону їх зменшення.

Не погодившись із прийнятим рішення господарського суду Львівської області, ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Львівтрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, обґрунтовуючи свої доводи тим, що при прийнятті вказаного рішення судом не було враховано положення Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні». Крім цього, апелянт зазначає, що акт перевірки контролюючого органу Державної фінансової інспекції у Львівській області, може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, а не для встановлення певного зобовязання в межах господарсько-договірних відносин, що суперечить нормам Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, який прямо передбачає право цього органу в судовому порядку вилучати в дохід держави виявлені під час ревізії приховані та занижені платежі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, оскільки вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і з повним зясуванням всіх обставин справи, а тому, вважав, що підстави для скасування згаданого рішення місцевого господарського суду відсутні.

Третя особа участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 157).

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне.

25.10.2013р. в результаті проведення державних закупівель (відкритих торгів) між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» та ТзОВ «Лев» було укладено договір про закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію №1310000391 (надалі договір), за умовами якого замовник (позивач) доручив, виконавець (відповідач) прийняв на себе виконання обовязків по наданню послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєктах УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз»: адмінбудинок, що знаходиться за адресою: вул. Костромська, 25А, м. Рівне; Новоград-Волинська виробнича технічна служба, що знаходиться за адресою: вул. Коростинська, 1, м. Новоград-Волинський Житомирської області, а замовник зобовязався в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти та оплатити вищезазначені послуги (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. під послугами, які за цим договором виконавець зобовязується надати замовнику слід розуміти: обслуговування та реагування на спрацювання системи тривожної сигналізації на обєкті (а.с. 20).

Додатками до договору є дислокація обєктів, розрахунок вартості послуг охорони та інструкція про порядок приймання (здавання) під спостереження на пульт централізованого спостереження тривожної сигналізації на обєкті та дії при безпосередній загрозі нападу.

На виконання умов договору відповідачем були надані, а позивачем прийняті послуги з обслуговування та реагування та тривожну сигналізацію на обєктах, визначених договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі наданих послуг за період з січня 2014р. по грудень 2014р. (а.с. 30-41) З аналізу вказаних актів вбачається, що такі підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками, без жодних зауважень та претензій по якості та обєму послуг.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєкті проводиться щомісячно згідно рахунку, протягом 180 календарних днів після підписання акту про надання послуг.

Як стверджують представники сторін, надані послуги за актами за період з січня 2014р. по грудень 2014р. були оплачені замовником в повному обсязі.

За результатами здійсненого головним державним аудитором відділу операційного аудиту моніторингу господарської операції щодо закупівлі послуг систем безпеки позивача, 18.02.2015р. складено довідку №7(а.с. 44-48), в якій зазначено, що у вартість технічної охорони 1 поста (1,80 грн./год.) згідно наданих калькуляцій, включено витрати як по спостереженню (0,61 грн./год.), так і витрати по реагуванню (1,19 грн./год.). З 21 обєкту УМГ «Львівтрансгаз», на яких згідно угод передбачено надання послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію, ТзОВ «ЛЕВ» надавав такі послуги власними силами лише по 5 обєктах (КС «Кам'янка-Бузька», КС «Бібка», КС «Комарно», ГРС «Холодновідка», автогараж). Згідно отриманої відповіді від ТзОВ «ЛЕВ», фактів реагування ТзОВ «ЛЕВ» на тривожну сигналізацію по зазначених 5 обєктах УМГ «Львівтрансгаз» в період з грудня 2013р. по грудень 2014р. не було. Отже, виходячи з розміру витрат ТзОВ «ЛЕВ» по реагуванню, які становлять 1,19 грн. за 1 год., УМГ «Львівтрансгаз» сплачено коштів в сумі 52 тис. грн. за послуги, які фактично ТзОВ «ЛЕВ» не були надані. У довідці аудитором запропоновано позивачу, зокрема, звернутися до ТзОВ «ЛЕВ» щодо повернення коштів, як таких, що були перераховані за послуги, які фактично не були надані.

З довідки №16-35/1 від 21.01.2015р. про наслідки зустрічної перевірки проведеної Держаною фінансовою інспекцією у Львівській області у ТзОВ «ЛЕВ» (а.с. 52-61), вбачається, що за весь період, який підлягає звірці з грудня 2013р. по грудень 2014р. виконавці послуг (ТзОВ «ЛЕВ» та залучені підрозділи УДСО при ГУМВС України) здійснювали роботу на обєктах замовника (УМГ «Львівтрансгаз») в режимі спостереження. В результаті проведення зустрічної перевірки ДФІ у Львівській області встановлено, що вартість витрат виїзду наряду охорони на обєкти замовника включених ТзОВ «ЛЕВ» до актів прийому наданих послуг, зокрема, за договором №1310000377 склала 20848,80 грн.

25.02.2015р. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області на адресу УМГ «Львівтрансгаз» було надіслано лист №16-15/м/1162 про предявлення обовязкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства (а.с. 49-50).

У звязку з наведеним, позивач звернувся до відповідача листом №949/31-01 від 03.03.2015р. (а.с. 42-43), яким просив здійснити корегування вартості робіт з врахуванням висновків, викладених у довідках Державної фінансової інспекції.

Вказаний лист відповідачем був залишений без задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Як зазначено місцевим господарським судом під час укладення договору №1310000377 від 25.10.13 сторони на основі вільного волевиявлення погодили умови щодо послуги: під послугою, яку за цим договором виконавець зобовязується надати замовнику, слід розуміти: обслуговування та реагування на спрацювання системи тривожної сигналізації на обєкті (п.3.1 договору); погоджено розрахунок вартості послуг (додаток №2 до договору); порядок здійснення оплати.

Сторони погодили, що в поняття «послуги з охорони» включено послуги з реагування на сигнал тривоги, спостереження за обєктами, а також обслуговування сигналізаційної системи.

При цьому, згідно даних додатку № 2 до цього договору, одиниця вартості послуг-ціна визначена однією складовою послуги «реагування» і становить 1,80 грн. за годину.

При цьому, як встановлено судом, калькуляція одиниці ціни послуг сторонами не погоджувалась як окремий документ. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розрахунок зайвих, на її думку, виплат, було проведено за даними калькуляції, яка була складена відповідачем у справі (довідка № 7 від 18.02.15, а.с. 44-48).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 20848,80грн. як вартості неотриманих послуг, слід зазначити наступне:

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;- наявність збитків;- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;- вина боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Так, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду від 18.08.15 у справі № 908/360/15-г).

Доводи, наведені в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегію з огляду на наступне:

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що регулюються цивільним законодавством, яким не надано право стороні договору звертатися до суду про повернення сплачених коштів за чинним договором у вигляді збитків у разі виявлення ревізією порушень бюджетного законодавства. Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 20.04.06 № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав саме контролюючі органи мають право на порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Тобто, акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, зокрема при наявності правопорушення, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

В силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України, договір від 25.10.13 є чинним. Тобто, відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем охоронних послуг, передбачених умовами договору, а відтак підстави проводити коригування вартості робіт в сторону зменшення у суду відсутні. Крім того, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як спонукання відповідача провести коригування вартості робіт в сторону її зменшення не відповідає нормам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України і не може бути належним засобом відновлення порушеного права, оскільки спрямоване на вчинення односторонніх дій відповідачем щодо обліку виконаних ним робіт. Неправильно обраний спосіб захисту є підставою для відмови в позові.

Позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобовязань за договором або виконання договору з порушенням умов, як наявність підстави для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Акти прийому-здачі наданих послуг підписані сторонами без застережень, позивачем у встановленому порядку не оскаржувались.

За відсутності підстав для повернення коштів, які були позивачем сплачені ТОВ «ЛЕВ», як оплата виконаних за договором від 25.10.13 робіт, оскільки сторони у договорі чітко визначили вартість виконаних відповідачем робіт, і з матеріалів справи не вбачається, що укладений між сторонами договір було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав завищення ціни чи до нього були внесені відповідні зміни, судова колегія погоджується з рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цілому.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2015р. у справі №914/2856/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 18.12.2015р.

Головуючий суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяКузь В.Л