Постанова № 54398720, 16.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.12.2015р. справа №908/5180/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: не зявивсявід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від26.10.2015р. по справі№908/5180/15 (суддя Серкіз В.Г.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» м. Запоріжжядо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжяпростягнення 78 899,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя про стягнення 78 899,71грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» м. Запоріжжя 44 507,18грн. суми боргу, 2 258,35грн. 3% річних, 32 134,18грн. інфляційних витрат та 1 218грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі..

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту надання позивачем відповідачу рахунку, виставленого за поставлений товар та інших наведених документів (саме яких відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено). Таким чином, апелянт вважає, що його вина відсутня, доки позивач не надав до суду доказ наявності акту монтажу, що є головною обставиною, що має значення для справи. Також, на думку відповідача, відсутні підстави для нарахування суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат, в звязку з їх недоведеністю.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, причини неприбуття не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки їх було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» м. Запоріжжя (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (Покупець) був укладений договір постачання № 673/202/2013 (Договір), відповідно до вимог якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (паперова продукція) в асортименті, кількості згідно з вказаними у Додатку № 1 даного договору, та у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України. Ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказана в Додатку № 1 даного договору, та в додаткових угодах до цього договору. Загальна сума договору на момент його укладення становить 66 633,58 грн., з урахуванням ПДВ. Сума договору може бути змінена в бік її збільшення на суму поставки товару, згідно додатковим угодам до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.2 та 2.3 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору «товар» повинен бути новим, випущеним виробником не раніше 2013 року.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині гарантійних зобовязань до терміну їх закінчення.

17.10.2013р. сторонами підписаний Додаток №1 до Договору, згідно якого сторони узгодили поставку паперової продукції на суму 66 633,58 грн., з урахуванням ПДВ.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними № 2111.14 від 21.11.2013р. на суму 39 804,38 грн., № 2811.7 від 28.11.2013р. на суму 4 702,80 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 1023 від 21.11.2013р., які підписані з боку обох сторін без заперечень та зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались. Факт отримання товару відповідач не спростував також і в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата здійснюється за фактичну кількість поставленого Товару шляхом оформлення Покупцем на адресу Постачальника гарантованого платежу з датою виконання у майбутньому. Гарантований платіж з датою виконання у майбутньому (ГП) - фінансовий інструмент ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який гарантує одержувачу оплату коштів від платника в зазначену у гарантованому платежу дату. Дата відправки ГП - дата створення і підписання ЕЦП гарантованого платежу в Інтернет-банку Приват-24.

Дата виконання ГП - дата зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок Постачальника. Гарантійний лист - електронний документ, що формується одночасно з гарантованим платежем, який містить в собі гарантійний лист від імені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що гарантує обов'язкове зарахування грошових коштів на зазначену в гарантованому платіж дату.

Покупець відправляє ГП на адресу Постачальника. Дата відправки ГП - на 7 календарний день від дати поставки Товару (за фактичну кількість поставленого Товару) та рахунку Постачальника, за умови виконання Постачальником п.4.1.1. 4.1.5-4.1.7. цього договору. Дата виконання ГП - 38 календарний день від дати відправки ГП (п. 5.2 Договору).

При цьому, відповідно до п. 3.1.1.73. Умов та правил надання банківських послуг, які оприлюднені на офіційному веб-сайті Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між Клієнтом і його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно з якими клієнт- платник/одержувач доручає Банку зарахувати кошти на рахунок одержувача, в сумі та у дату, що зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами даної Послуги являються платник і одержувач платежів по господарських договорах.

Отже, розрахунки за договором повинні були здійснитись:

- згідно з накладною № 2111.14 від 21.11.2013р. у строк до 05.01.2014р,

- згідно з накладною № 2811.7 від 28.11.2013р. до 12.01.2014р.

В порушення своїх зобов'язань відповідачем не було здійснено оплату за поставлений Товар у визначений строк. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 44 507,18грн.

З вимогою погашення цієї заборгованості (претензія №421) Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» м. Запоріжжя 07.04.2014р. звернулося до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя, яка залишилась без реагування.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата здійснюється за фактичну кількість поставленого товару.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 44 507,18грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 05.01.2014р. по 16.09.2015р. 3% річних у сумі 2 258,35грн. та 32 134,18грн. інфляційних витрат за той самий період.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, інфляційних витрат.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що не настав строк здійснення оплати, оскільки позивачем не направлено разом з товаром рахунку, виставленого за поставлений товар та позивач не надав до суду доказ наявності акту монтажу, що є головною обставиною, що має значення для справи.

Також, на думку відповідача, відсутні підстави для нарахування суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат, в звязку з їх недоведеністю.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невиконання постачальником своїх зобов'язань, зазначених у пункті 4.1.1 Договору, зокрема, актів, складення яких передбачається Інструкцією П.6 та Інструкцією П.7, положеннями яких сторони досягли згоди керуватися (п. 7.1 та 7.2 Договору).

Товар, як зазначалось, був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, про що свідчить наявність в матеріалах справи видаткової накладної та довіреності на отримання товару, виданої відповідачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем встановлено розумний строк для їх передання позивачем та відсутні докази відмови від спірного договору та повернення товару.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем зазначений товар отримано, а оплату не здійснено. Також, відповідач не довів прострочку кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ст. 613 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2015р. по справі №908/5180/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2015р. по справі №908/5180/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2015р. по справі №908/5180/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.