Постанова № 54398476, 17.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 916/3557/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Кіртоки Л.В.

За участю представників сторін:

відповідач - ОСОБА_1, паспорт серія № НОМЕР_2 від 12.02.2002р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2015р.

по справі № 916/3557/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку "Демарк" Приходько В.О.

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку "Демарк" Приходько В.О. звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього, в якому просило застосувати відповідні наслідки недійсності нікчемного правочину, зокрема, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 незаконно отримані грошові кошти в сумі 139 400 грн.

Позивач вказує те, що укладений між сторонами договір про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності є нікчемним на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивачем було здійснено оплату за послуги за цінами, вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком). Також позивач зазначає, що Консультант отримав передоплату, однак жодної дії, направленої на виконання умов договору ним вчинено не було, у зв'язку з чим, позивач вимагає повернути незаконно отримані кошти в сумі 139 400 грн. у власність банку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.10.2015р. (Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено повністю; застосовано наслідки недійсності нікчемного договору № 08/10/13 про надання консультаційних послуг з комерційних питань від 08.10.2013р., а саме стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" грошові кошти в сумі 139 400,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 788,00 грн.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 11, 15, 216, 901, 903 Цивільного Кодексу України та приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що він не був присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи та не мав можливості захистити свої законні інтереси, оскільки не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

У скарзі апелянт наполягає на тому, що договір про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності відповідачем виконується відповідачем в повному обсязі згідно з ситуацією, яка склалось на теперішній момент та в ньому не вказані будь-які терміни виконання зобов'язань по даному договору.

Крім того, скаржник зазначає те, що ціна договору повністю відповідає вимогам ст. 632 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання, призначене на 17 грудня 2015 року, представник позивача не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Судова колегія розглядає справу за відсутності представника цієї сторони, оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою та неявка його у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" (далі - "Клієнт") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - "Консультант") був укладений договір № 08/10/13 про надання консультаційних послуг з комерційних питань, згідно з яким Консультант зобов'язується надавати Клієнту консультаційні та інформаційні послуги з наступних питань: консультації по врегулюванню збитку, нанесеного Клієнту в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором № 587-057 від 27.11.2007р.; консультації по врегулюванню збитку, нанесеного Клієнту в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № 389-057 від 07.09.2007р. Клієнт зобов'язується надавати Консультанту інформацію та співпрацювати з Консультантом за всіма питаннями, які пов'язані з виконанням договору; інформувати Консультанта відносно будь-яких змін обставин справи, а також про зміну адреси Клієнта, номерів телефону та місцезнаходження; своєчасно здійснювати всі платежі, передбачені даним договором (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату консультаційних послуг Консультанта згідно з розділом 4 договору.

Консультант зобов'язується надавати консультаційні послуги згідно з вимогами Клієнта на підставі відповідних доручень відповідно до умов договору (п. 3.7 договору).

За письмовою вимогою Клієнта Консультант зобов'язується надати Клієнту в

письмовому вигляді звіт про хід ведення справи та його результатах (п. 3.8 договору).

Згідно із пунктом 3.9. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Консультантом предмету договору Клієнт має право розірвати відповідний договір в односторонньому порядку.

Розділом 4 договору передбачена вартість послуг та порядок оплати. Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість договору становить 246 000 грн. та включає в себе всі витрати Консультанта, які пов'язані з виконанням зобов'язань за договором.

Оплата суми, зазначеної в пункті 4.1, здійснюється Клієнтом двома платежами: передоплата в сумі 139 400 грн. сплачується Клієнтом на рахунок Консультанта протягом трьох банківських днів з дати укладання договору; сума 106 600 грн. повинна бути перерахована на рахунок Консультанта після стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за кредитним договором № 587-057 від 27.11.2007р. та ОСОБА_5 за кредитним договором № 389-057 від 07.09.2007р. шляхом передачі у власність Клієнта об'єктів іпотеки, переданих боржниками в іпотеку Клієнту (п. 4.2 договору).

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.1 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме згідно з рахунком № 08/10/13 від 08.10.2013р. перерахував передоплату за послуги в сумі 139 400 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 80805422 від 15.10.2013р.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, що підтверджується довідкою банку, яка свідчить про наявність заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 25.09.2014р. №600 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банку "Демарк" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 102 від 26.09.2014р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку «Демарк», згідно з яким з 29.09.2014р. було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Приходька Володимира Олександровича Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку «Демарк».

Постановою Правління Національного банку України № 66 від 30.01.2015р. відкликана банківська ліцензія Банку "Дермарк". На підставі зазначеної Постанови Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 30.01.2015р. № 18 розпочато процедуру ліквідації Банку. Положеннями частини 2 ст. 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Положенням п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону передбачено, що уповноважена особа фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Позивач зазначає, що на виконання вищезазначених вимог Закону уповноваженою особою в період дії тимчасової адміністрації була здійснена перевірка правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, в результаті якої встановлено, що між Банком "Дермарк" та ФОП ОСОБА_1 08.10.2013р. був укладений договір № 8/10/13 про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності. Метою договору є стягнення заборгованості за проблемними кредитними договорами, за що Консультант отримує оплату. Фактично Консультант отримав передоплату, однак жодної дії, направленої на виконання умов договору ним вчинено не було. За посиланнями позивача ціна 139 400 грн. не є звичайною ціною для підписання договору про надання консультаційних послуг, без будь-яких інших дій та наслідків такого підписання для сторони договору, зокрема, для відповідача.

16.01.2015р. уповноваженою особою Фонду був винесений наказ № 04/2 про визнання вищевказаного правочину нікчемним та 19.05.2015р. письмово повідомлено ФОП ОСОБА_1 про нікчемність договору № 8/10/13 про надання консультаційних послуг з комерційних питань від 08.10.2013р. з вимогою повернути незаконно отримані кошти в сумі 139 400 грн. у власність банку.

Зазначене повідомлення було залишено відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 139 400 грн.

На думку позивача нікчемність правочину полягає в тому, що Банк, уклавши договір про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності, оплатив результат робіт та/або послуг за цінами, вищими від звичайних (якщо оплата на 20 та більше відсотків відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Згідно приписів статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2-3 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як вже було зазначено, підпунктом 3 частини 3 статті 38 вказаного Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду, ставиться в залежність від звичайної вартості товарів, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20 %.

Так, пункт 14.1.71 Податкового кодексу України надає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 14.1.219. Податкового кодексу України визначає, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

У пункті 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що ціна предмету договору (надання консультаційних послуг) за спірною угодою є вищою від звичайної.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів щодо рівня звичайних цін на подібні послуги, які діяли в період з жовтня 2013 року, а також доказів укладення аналогічних договорів для порівняння завищеної ціни.

Позивачем не доведено наявність обставин з якими закон пов'язує визнання Договору нікчемним і настанням відповідних наслідків, на підставі яких останній звернувся до суду з вимогами до відповідача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. У зв'язку з таким, наказ № 04/25 про визнання вищевказаного правочину нікчемним не приймається судовою колегією до уваги.

За таких обставин, оспорюваний Договір не може вважатися нікчемним, а відтак, відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину .

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги до відповідача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна задоволенню не підлягають.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія стягує з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п. 3, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2015р. по справі № 916/3557/15 - скасувати.

Прийняті нове рішення:

«У позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку "Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код 19357516) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 3 066 (три тисячі шістдесят шість) гривень 80 копійок повернення судового збору.»

Господарському суду Одеської області доручити видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.12.2015р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя Н.В. Ліпчанська