Постанова № 54398428, 14.12.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.Справа № 921/937/15-г/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіМарка Р.І.

СуддівЖелік М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз б/н від 30.10.2015 року (вх. № 01-05/5530/15 від 26.11.2015р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015р.

у справі № 921/937/15-г/16, суддя Хома С.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль.

про: стягнення 35 116, 73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015р. у справі 921/937/15-г/16 (суддя суддя Хома С.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 22387 грн. 19 коп. основного боргу, 8239 грн. 54 коп. пені, 3166 грн. 31 коп. - 3% річних, 1318 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1826 грн. 75 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В задоволенні решти частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015р. у справі № 921/937/15-г/16, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз, звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 30.10.2015 року (вх. № 01-05/5530/15 від 26.11.2015р.), в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015р. у даній справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22 387 грн. 19 коп. основного боргу відмовити та зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Так, апелянт стверджує, що ПАТ «Тернопільміськгаз» провело повний розрахунок за отриманий природний газ за договором купівлі продажу природного газу № 13-347-ТКЕ (б) від 04.01.2013 року, а отже немає підстав для задоволення стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Окрім того, скаржник зазначає, що зважаючи на майновий стан відповідача, на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні грошових зобовязнь по договору купівлі-продажу природного газу, на співрозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, а також на те що відповідач хоча й несвоєчасно, проте погасив наявну перед позивачем заборгованість, просить про зменшення розміру пені , що підлягає до стягнення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 26.11.2015р. справу за № 921/937/15-г/16 розподілено до розгляду судді доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2015р.

В судове засідання 14.12.2015 року прибули представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційні скарзі висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 14.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, надалі "Продавець", з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", надалі "Покупець", з другої сторони, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-347-ТКЕ(Б), у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а "Покупець" зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Як визначається в п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується "Покупцем" виключно для подальшої реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію. У тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів (далі споживачам "Покупця").

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, "Покупець" зобов'язується надати "Продавцеві" підписані та скріплені печаткою "Покупця" два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. "Продавець" не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути "Покупцеві" один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість ,збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати ціна за 1000 куб м. природного газу 3509 грн. крім того ПДВ 20% 701 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4210 грн. 80 коп.

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до р. 11 договору від 04.01.2013 року цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення.

10.07.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-347-ТКЕ(Б) від 04.01.2013 року, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти з 01 липня 2013 року пункт 5.2 статті 5 "Ціна газу" договору у наступній редакції : "Ціна за 1000 куб. м газу становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати ціна за 1000 куб м. природного газу 3459 грн., крім того ПДВ 20% 691 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4150 грн. 80 коп."

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність протягом січня - квітня 2013 р. природний газ у обсязі 28, 451 тис.куб.м. на загальну суму 119 801 грн. 47 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на суму 37130 грн. 83 коп., від 28.02.2013 р. на суму 33 143 грн. 21 коп., від 31.03.2013 р. на суму 355 05 грн. 47 коп., та від 30.04.2013 р. на суму 14 021 грн. 96 коп., які без заперечень підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється "Покупцем" виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом. 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання "Покупця" на поточний рахунок із спеціальним режимом використання "Продавця" відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ та зараховується, як оплата за газ.

Як встановлено судами, відповідачем допущене порушення умов договору щодо сплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочено терміни сплати. За поставлений позивачем згідно Договору №13-347-ТКЕ(Р) від 04.01.2013 року, а саме було допущено прострочення термінів оплати за переданий природний газ, та борг відповідача перед позивачем склав 22387 грн. 65 коп.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 6.1 ч.2 договору від 04.01.2013 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає наступне, що ПАТ «Тернопільміськгаз» провів повний розрахунок за отриманий природний газ за договором купівлі продажу природного газу № 13-347-ТКЕ (б) від 04.01.2013 року. В судовому засіданні відповідач також підтвердив, що сума основного боргу була погашена до подання позову Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", оскільки відповідно до Акту звіряння розрахунків від 20.06.2015 року заборгованість по даному договору була відсутня, а отже немає підстав для задоволення стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Представник позивача в судовому засідані не заперечув проти вищенаведених тверджень скаржника.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Одна з основних засад судочинства - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.43 , 33 ГПК України, не дотримана.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які документально підтверджують факт погашення суми основного боргу як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. В апеляційній інстанції не приймається і не розглядається вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відтак, судом апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення Господарського суду Тернопільської області в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 387, 91 грн. за договором від 04.01.2013 року не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з п.7.2 договору на купівлю-продажу природного газу № 13-347-ТКЕ(Б) від 04.01.2013 року сторони передбачили, що у разі невиконання "Покупцем" умов пункту 6.1 договору, "Покупець" зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Водночас, Відповідач відповідно до статті 83 Господарського процесуального України, в апеляційній скарзі просить про зменшення розміру пені у звязку з врахуванням майнового стану останнього, на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні грошових зобовязань по договору купівлі-продажу природного газу, на співрозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, а також на те, що відповідач хоча й несвоєчасно, проте погасив наявну перед позивачем суму основної заборгованості.

При цьому, неможливість подачі такого клопотання місцевому господарському суду апелянт обгрунтував тим, що він не зміг взяти безпосередньо участі у справі з огляду на перебування представника у щорічній відпустці (наказ наявний в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено: що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З наведеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції також визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- причиною несвоєчасних розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №13-347-ТКЕ(Б) від 04.01.2013 р. було те, що природний газ, отриманий товариством згідно спірного договору був використаний ПАТ «Тернопільміськгаз» так як це передбачено п. 1.2 для подальшої реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію. У тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів. Так кінцеві споживачі не в повному обсязі розраховувались з товариством та проводило розрахунки з порушенням строків, передбачених договорами, а відтак ПАТ «Тернопільміськгаз» не могло своєчасно розрахуватися, оскільки товариство не є комерційною структурою, не впливає на вартість газу, який реалізовується кінцевому споживачу та порядку розрахунків перед позивачем. Тариф та ціна газу затверджується НКРЕКП України;

- в матеріалах справи відсутні докази, щодо понесення збитків спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №13-347-ТКЕ(Б) від 04.01.2013 р.;

-майновий стан Відповідача (важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами: звіт про фінансові результати за 2013 рік, звіт про фінансові результати за 2014 рік; звіт про фінансові результати за 2015 рік).

З врахуванням наведеного, колегія суду констатує те, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, приймається до уваги також і майновий стан Позивача з врахуванням негативних наслідків, котрі можуть бути спричинені неналежним виконанням Відповідачем свого зобов'язання по Договору. .

Перевіривши розрахунок пені, суд погоджується з його вірністю. Водночас, суд констатує, що (як вказано вище) Відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені колегією суддів приймається до уваги майновий стан Відповідача, ступінь вини Відповідача

Окрім того, приймаючи таке рішення колегією суду приймається до уваги також і майновий стан Позивача з врахуванням негативних наслідків, котрі можуть бути спричинені неналежним виконанням Відповідачем свого зобовязання по Договору.

Колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що за даних обставин, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованих (8 239,54 грн пеня ) та стягнути з ПАТ "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 4 119 грн 77 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 3167 грн. 09 коп. 3% річних за період з 20.02.2013 по 05.03.2014 року по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо (розрахунок 3% знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 3% річних, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3166 грн. 31 коп. - 3% річних, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0 грн. 78 коп. - 3% річних слід відмовити як безпідставно заявлених.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1318 грн. 80 коп. інфляційних втрат, які нараховані за період : березень 2013 року - лютий 2014 року. Місцевим судом здійснено перерахунок сум інфляційних втрат. За результатами здійсненого перерахунку, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1318 грн. 80 коп. інфляційних втрат, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із здійсненим перерахунком господарським судом Тернопільської області, відносно суми щодо якої було прострочено терміни сплати, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 2 094, 39 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 318 грн. 80 коп. дійшла висновку, що судом першої інстанції підставно задоволені дані вимоги. Дані розрахунки відповідачем не заперечуються, зустрічних розрахунків не подавалось.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду вважає інші доводи апеллянта (окрім тих, що частково стосуються зменшення розміру пені, і котрі враховані вище при зміні судового рішення) є безпідставними та спростовуються усім вищевказаним та доказами наявними в матеріалах справи, а відтак до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення пені. В решті рішення суд залишає без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. задоволено клопотання скаржника, щодо відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до 14.12.2015 року. Тому, колегія суддів вважає за необхідне покласти на скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних доказів сплати судового збору в частині щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем (оскільки, спір виник не з вини Позивача і зменшення суми пені (часткова відмова) відбулося не із-за безпідставності вимог Позивача, а внаслідок скористання судом своїм правом на зменшення підставно обгрунтованого розміру даної пені).

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз б/н від 30.10.2015 року задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015р. у справі 921/937/15-г/16 змінити в частині стягнення пені, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Шептицького, 20, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 21155959, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720:

- 22387 грн. 19 коп. основного боргу;

- 4 119 грн 77 коп. пені;

- 3166 грн. 31 коп. - 3% річних,

- 1318 грн. 80 коп. інфляційних втрат."

4.Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Шептицького, 20, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 21155959 у спеціальний фонд Державного бюджету України 2009 грн. 43 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.В решті судове рішення залишити без змін.

6.На виконання постанови господарському суду Львівської області видати наказ у відповідності до ст.116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.