Постанова № 54398389, 16.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року Справа № 904/7918/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 18.05.2015 р., представник;

представники відповідача-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року у справі № 904/7918/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-2006", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 253 184,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал" із позовом, яким просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Галичина" заборгованість у розмірі 251 984,24 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 162 612,44 грн.; пеня у розмірі 22 139,40 грн.; інфляційні збитки у розмірі 64 222,78 грн.; сума процентів у розмірі 3 009,62 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-2006" заборгованість у розмірі 1 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки № 0211/11-1Д від 02 листопада 2011 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. На підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути втрати від інфляції за загальний період з грудня 2014 року по липень 2015 року у сумі 64 222,78грн. та три відсотки річних у сумі 3 009,62грн. за період прострочки з 15.12.2014 по 12.08.2015. Відповідно до умов п.6.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі 22 139.4грн. за загальний період з 16.12.2014 року по 30.07.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" заборгованість у сумі 162 612 грн. 44 коп., втрати від інфляції у сумі 64 222 грн. 78 коп., три відсотки річних у сумі 2 994 грн. 00коп., пеню у сумі 22 044,74 грн. 74 коп., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 3 778 грн. 11 коп., в решті позовних вимог відмолено. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-2006" відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки № 0211/11-1Д від 02 листопада 2011 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Не погодившись з зазначеним рішенням Приватне акціонерне товариство "Галичина" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом винесено рішення з порушенням норм матеріального права та неповного зясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі. А саме, судом неправомірно стягнуто з відповідача-1 інфляційні витрати в розмірі 64 222,78 грн. на користь позивача, оскільки позивачем неправильно розраховані інфляційні втрати а саме: інфляційні втрати за кожен місяць нараховувались на заборгованість та інфляційні втрати попередніх місяців.

Представники відповідача-1 та відповідача-2, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилися, причини неявку суду не повідомили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, позивач у відзиві зазначає, що судом перевірено наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, а саме він здійснений з урахуванням рекомендацій, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 втрат від інфляції за спірний період є правомірною.

Крім того, апелянтом до суду не було надано контррозрахунку втрат від інфляції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року

прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Представники відповідачів, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16.12.2015 року не зявилися (а.с. 74).

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників відповідачів.

В судовому засіданні 16.12.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

02 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Галичина" (покупець) було укладено договір поставки №0211/11-1Д (а.с. 17).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Найменування товару, що постачається: наповнювачі смакові, плодово-ягідні, плодово-овочеві в асортименті. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних, а також може бути вказана в додатках до цього Договору. Місце знаходження товару: склад постачальника в м. Дніпропетровську, вул. Героїв Сталінграда, 139 (п. п. 1.3.-1.5).

Згідно п. 1.6. договору термін дії даного договору наступає з моменту його підписання та діє до 02 січня 2018 р.

Пунктами 3.1.,3.2. договору встановлено, що ціни на товар, що поставляється, встановлюються у національній валюті України (гривнях) і вказуються у видаткових накладних згідно додатку до цього договору. Загальна вартість договору складається із ціни всіх поставок за даним договором.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати фактичного отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий ним від постачальника товар (партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переводу на поточний рахунок постачальника у межах строку, зазначеного у п. 3.3. даного договору (п. 3.4. договору).

Відповідно до п.3.5 договору моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Умови поставки викладені у пункті 4 договору. Поставка згідно кількості та асортименту товару узгоджується сторонами у кожному окремому випадку та формується на підставі замовлення покупця. Поставка товару здійснюється постачальником за попередньою заявкою покупця не менше ніж за 10 (десять) банківських днів до бажаної дати відвантаження в якій зазначається назва, асортимент, кількість, якість. Заявка передається в зручній для сторін формі (письмово). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується видатковою накладною, підписаною вповноваженими представниками сторін.

Одночасно з укладеним договором поставки №0211/11-1д , 02 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-2006" (поручитель) укладений договір поруки №0211/11-1Д/П, у відповідності до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов'язань приватного акціонерного товариства "Галичина" (боржник), які можуть виникнути за договором, передбаченим п.2 цього договору (основний договорі) (а.с. 33).

Згідно п. 2.1. договору поруки основним договором в цьому договорі є договір поставки №0211/11-1Д від 02 листопада 2011 року укладений між кредитором (товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал") та боржником (приватне акціонерне товариство "Галичина").

Відповідно до п.3.1. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання грошових зобовязань боржником за основним договором у сумі, що дорівнює 1 200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок). без відшкодування кредитору збитків, процентів за користування товарним кредитом, у разі якщо він передбачений, та сплати відповідних штрафних санкцій за основним договором.

Відповідно до п.5.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання зобовязань за договором позивачем надані наступні видаткові накладні:

№ РН-0003297 від 16 жовтня 2014 року на суму 25 525,54 грн.;

№ РН-0003330 від 22 жовтня 2014 року на суму 25 604,60 грн.;

№ РН-0003474 від 03 листопада 2014 року на суму 6 777,12 грн.;

№ РН-0003477 від 03 листопада 2014 року на суму 36 512,96 грн.;

№ РН-0003549 від 07 листопада 2014 року на суму 7 043,36 грн.;

№ РН-0003634 від 17 листопада 2014 року на суму 17 111,32 грн.;

№ РН-0003659 від 19 листопада 2014 року на суму 6 825,53 грн.;

№ РН-0003694 від 21 листопада 2014 року на суму 18 929,38 грн.;

№ РН-0003790 від 01 грудня 2014 року на суму 17 873,03 грн.;

№ РН-0003808 від 03 грудня 2014 року на суму 14 135,14 грн.

а всього на загальну суму 176 337,98 грн. (а.с. 18-27).

На підтвердження часткового виконання відповідачем зобовязань за договором позивачем надані платіжне доручення №813 від 23.03.2015 на суму 5 525,54 грн. та платіжне доручення № 42 від 24.03.2015 на суму 7 000,00 грн. на загальну суму 12 525,54 грн. (а.с. 57, 58).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-1 договірних зобовязань у частині своєчасної оплати за поставлений товар, у звязку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 основну заборгованість у розмірі 162 612,44 грн.; пеню у розмірі 22 139,40 грн.; інфляційні збитки у розмірі 64 222,78 грн.; суму процентів у розмірі 3 009,62 грн.; а також з відповідача-2 заборгованість у розмірі 1 200,00 грн., які відповідачами у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки №0211/11-1Д від 02.11.2011 року позивач у період часу з 16.10.2014 року по 03.12.2014 року за вищенаведеними видатковими накладними поставив покупцю (відповідачу-1) товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 176 337,98 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується даними накладними, які підписані представниками відповідача-1 і наявні в матеріалах справи (а.с. 18-27).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечені факти отримання товару за представленими видатковими накладними.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним договором поставки №0211/11-1Д від 02.11.2011 року.

Враховуючи умови п. 3.3. договору строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу-1, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

В порушення прийнятих на себе зобовязань Відповідач-1 поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив (сплатив лише 12 525,54 грн.), у звязку з чим згідно наданого Позивачем розрахунку за Відповідачем-1 станом на 12.08.2015 року рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 163 812,44 грн. (176 337,98 грн. - 12 525,54 грн.).

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовна вимога про стягнення з Відповідача-1 суми основного боргу в розмірі 162 612,44 грн. підлягає задоволенню (сума основного боргу за вирахуванням 1200 грн., які позивач просить стягнути з поручителя).

Окрім того, позивач відповідно до п. 6.2 Договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача-1 втрати від інфляції у сумі 64 222,78 грн. за період з грудня 2014 року по липень 2015 року, три відсотки річних у сумі 3 009,62 грн. за період з 15.12.2014 року по 12.08.2015 року та пеню у розмірі 22 139.4грн. за загальний період з 16.12.2014 року по 30.07.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2. договору поставки (в редакції Протоколу розбіжностей) передбачено, що за прострочку виконання грошового зобовязання боржник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у день постачання від простроченої суми за кожний такий прострочений день.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем-1 строку оплати товару позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 13-16).

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних, останнім при здійсненні розрахунку пені та відсотків річних невірно визначено строк оплати за поставлений товар та, відповідно, період виникнення прострочки виконання зобов'язання.

Відповідачем у апеляційній скарзі та у судовому засіданні не оспорювався визначений позивачем період прострочення виконання грошового зобовязання, а також розмір пені та відсотків річних. Заперечуючи розмір нарахувань інфляційних втрат, скаржником контррозрахунок не надано.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення виконання грошового зобовязання, днів фактичної сплати відповідачем частини суми боргу, положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача втрати від інфляції у сумі 64 222 грн. 78 коп., три відсотки річних у сумі 2 994 грн. 00коп., пеню у сумі 22 044,74 грн. 74 коп., оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обовязку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем неправильно розраховані та судом неправомірно стягнуто з відповідача-1 інфляційні витрати в розмірі 64 222,78 грн., оскільки інфляційні втрати за кожен місяць нараховувались на основну заборгованості та інфляційні втрати попередніх місяців, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження понесення інфляційних втрат у зв'язку із простроченням відповідачем-1 строку оплати товару позивачем наданий до матеріалів справи відповідний розрахунок (а.с. 14-15).

У даному розрахунку у графі «сума боргу» зазначено розмір боргу, який відповідає розміру основної заборгованості за відповідною видатковою накладною.

До того ж, відповідно до розрахунку позивача як інфляційні втрати, так і пеня з відсотками річних нараховувались на однаковий розмір основної заборгованості за відповідною видатковою накладною. При цьому, оскаржуючи основу нарахування інфляційних втрат, апелянт не оскаржує основу нарахування пені та відсотків річних, які є однаковими.

Колегія суддів констатує, що інфляційні втрати за кожен місяць нараховувались виключно на основну заборгованість, а не як зазначено у апеляційній скарзі ще й на інфляційні втрати попередніх місяців.

За обставин невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

З позовною заявою до господарського суду позивач звернувся 02.09.2015 року. Враховуючи, що вимога до поручителя була направлена після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання, господарський суд прийшов правомірного висновку про припинення поруки та відмову у задоволенні позовних вимог до поручителя.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року у справі № 904/7918/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.12.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд