Постанова № 54398372, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/22976/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Шапіро В.Б., дов. б/н від 02.09.2015р.

Суслік Л.Г

від відповідача: Клименко О.А., дов.

від третьої особи: 1) не з'явились

від третьої особи: 2) не з'явились

від третьої особи: 3) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Башта на Давидова 12"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.10.2015 р.

у справі № 910/22976/15 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Башта на Давидова 12"

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова

компанія "Київміськбуд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Державне підприємство "Укрінвестбуд"

2. Київська міська рада

3. ОСОБА_5

про визнання квартир такими, що належать до службової

жилої площі й передані для службового користування та

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про:

- визнання квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 214,92 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 такими, що належать до службової жилої площі згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 та передані відповідачем позивачу на підставі акту № 1/208 від 09.06.2006 р. у постійне користування для службових потреб позивача згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737;

- зобов'язання відповідача виконати вимоги пункту 6.1. Розпорядження № 737 в повному обсязі шляхом додаткової передачі на баланс позивача службової жилої площі в загальному розмірі 250, 66 кв.м. у Дніпровському районі міста Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ОСББ "Башта на Давидова 12" було утворене співвласниками квартир та інших приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 й після реєстрації позивача як юридичної особи вказаний будинок був взятий на його баланс на підставі акту приймання-передачі житлового комплексу від 08.08.2005 р., підписаного між позивачем та відповідачем. Відповідно до п. 6.1. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 737 від 08.04.2002 р. "Про розподіл загальної жилої площі у жилих будинках на 2002 рік" визначено, що при будівництві житла незалежно від джерел фінансування, від загальної площі новозбудованого житла має бути відведено 2 % під службову жилу площу. Оскільки загальна площа квартир у вказаному будинку 23 278, 90 кв.м., то відповідно 2 % мало скласти 465, 58 кв.м. Як зазначає позивач, згідно з Переліком інвесторів, за кошти яких АТ ХК "Київміськбуд" збудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1, складеного управлінням обслуговування інвесторів і власників нерухомості АТ ХК "Київміськбуд", квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 453, 0 кв.м. вказані як службові та не закріплені за жодним з інвесторів. Відповідно до пояснень позивача, за актом № 1/208 від 09.06.2006 р. відповідач передав йому на баланс квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 лише площею 214, 92 кв.м. При цьому, позивач вважав, що вони були передані на часткове виконання Розпорядження № 737. Однак в подальшому позивач з'ясував, що згідно з позицією відповідача квартира НОМЕР_1 була передана лише в тимчасове користування. З урахуванням зазначеного, а також з огляду на інформацію про те, що відповідач не виконав вимоги Розпорядження № 737, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2015 р. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" на рішення Господарського суду міста Києва 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у зв'язку зі звільненням з посади судді Київського апеляційного господарського суду Новікова М.М. у відставку, сформовано для прийняття до провадження апеляційної скарги по справі № 910/22976/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Тищенко А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 910/22976/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Тищенко А.І. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2015 р.

26.11.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 без змін.

07.12.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

07.12.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло пояснення на клопотання, в якому відповідач заперечує проти задоволення даного клопотання.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Так, позивачем не зазначено, які обставини перешкоджають йому надати вказані докази самостійно. Враховуючи вказане, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 скасувати та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача та третьої особ-3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 без змін.

Представники третіх осіб-1,2 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб-1,2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.04.2002 р. Київської міською державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 737 "Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2002 рік", згідно з яким було вирішено, зокрема, встановити розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2002 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: (п. 6.1.) при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування, - 7%, у тому числі: 5% - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків; 2% - службова жила площа.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт № 371, 27 грудня 2002 року державною приймальною комісією було введено в експлуатацію будинок АДРЕСА_1, забудовником якого виступало АТХК "Київміськбуд", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".

02.03.2005 р. Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація здійснила реєстрацію юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12".

08.08.2005 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі житлового комплексу по АДРЕСА_1 з балансу на баланс, згідно з яким проведено обстеження активів житлового комплексу.

09.06.2006 р. сторонами було підписано акт № 1/208, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв на свій баланс три квартири: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 загальною площею 214,92 м(кв.) для службових потреб.

Між сторонами виник спір щодо квартири НОМЕР_1.

У грудні 2014 року ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" про зобов'язання звільнити квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зазначало, що ОСББ "Башта на Давидова 12" без достатніх на те підстав володіє квартирою НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, і відмовляється її повернути законному власнику.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 910/27030/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р., позовні вимоги було задоволено повністю; зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" звільнити приміщення - квартиру НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, яка складається з 2 кімнат, жилою площею 38,50 кв.м., загальною площею 72,70 кв.м.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідно до ст. 118 Житлового кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Постановою ради Міністрів УРСР "Про службові жилі приміщення" від 04.02.1988 р. № 37 передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства, суд відзначив, що лише власник, який володіє, користується та має право розпоряджатися власним майном, міг звернутися з клопотанням до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання службового статусу спірній квартирі, проте, доказів вчинення ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" відповідних дій з метою надання спірному майну статусу службової квартири матеріали справи не містять, відповідне розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо включення вказаної квартири до числа службових квартир позивача сторонами суду не надано.

При цьому, судом було відхилено як такі, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи посилання ОСББ у відзиві на визначення спірної квартири НОМЕР_1 як службової, оскільки лише зазначення в акті приймання - передачі спірної квартири з балансу на баланс для службових потреб не надає їй офіційного статусу "службова квартира".

Також, у позивача виник спір щодо квартири НОМЕР_2 з третьою особою-3.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.11.2011 р. у справі № 2-476/11 у позові ОСББ "Башта на Давидова 12" до ОСОБА_5 про виселення було відмовлено.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.10.2013 р. у справі № 2604/13031/12 за позовом ОСББ "Башта на Давидова 12" до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ДП "Екос" про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку у задоволенні позову було також відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вказані обставини, позивач, посилаючись на перелік інвесторів, за кошти яких АТ ХК "Київміськбуд" збудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому спірні квартири рахуються як службові, а також беручи до уваги Розпорядження КМДА № 737 від 08.04.2012р., вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

Звертаючись до суду з позовом про визнання квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 214,92 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 такими, що належать до службової жилої площі згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 та передані відповідачем позивачу на підставі акту № 1/208 від 09.06.2006 р. у постійне користування для службових потреб позивача згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737, та про зобов'язання відповідача виконати вимоги пункту 6.1. Розпорядження № 737 в повному обсязі шляхом додаткової передачі на баланс позивача службової жилої площі в загальному розмірі 250, 66 кв.м. у Дніпровському районі міста Києва, позивач стверджує, що спірні квартири є службовими, а отже мають бути передані йому для використання у його діяльності.

Оцінюючи вказані доводи, суд відзначає, що позивач помилково ототожнює поняття "службових квартир" з поняттям приміщень, які призначаються для діяльності експлуатуючої організації.

Відповідно до ст. 118 ЖК УРСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Відповідно до п. п. 2, 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, також визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

З наведеного вбачається, що службова квартира в першу чергу є житловою площею і надається для проживання визначеним законодавством категоріям громадян.

Відповідного статусу квартира набуває лише після прийняття рішення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку доказів прийняття відповідного рішення не надано, а згідно з наведеними нормами чинного законодавства позивач не відноситься до осіб, які наділяються правами по відношенню до службових квартир.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, судом першої інстанції правомірно відмолено в задоволенні даного клопотання, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/22976/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22976/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Тищенко