Рішення № 54398047, 24.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"24" листопада 2015 р. Справа № 911/4775/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, м. Київдо Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба», м. Васильків про стягнення 299823,97 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 03.06.2015 № 19-00018/37654відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» (далі відповідач) про стягнення 299823,97 грн., з яких 263000,00 грн. основний борг, 36823,97 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знаків для товарів та послуг від 01.12.2013 № 212Л-3/3 щодо оплати ліцензійної винагороди (роялті) у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено ліцензійний договір про надання дозволу на використання знаків для товарів і послуг від 01.12.2013 № 212Л-3/3 (далі договір), відповідно до умов якого позивач ліцензіар надає відповідачу ліцензіату на строк дії цього договору за винагороду, що виплачує ліцензіат, виключну ліцензію на право використання знаків відповідно до Закону (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ліцензіат отримує право позначати знаками ліцензіара виготовлені і (або) реалізовані ним товари (послуги) згідно з переліком товарів та послуг, зазначених у свідоцтвах, що може супроводжуватися значенням «Знак для товарів і послуг за ліцензією».

Згідно п. 6.1 договору за надання ліцензії, ліцензіат зобовязаний сплачувати ліцензіару ліцензійну винагороду (далі роялті) у вигляді платежів, що визначені відповідно до п. 6.2 цього договору. Валютою розрахунків за цим договором є гривня.

У відповідності до п. 6.2 договору платежі вносяться за наступним графіком: за період нарахування платежу з 01.12.2013 до 31.12.2013 сума платежу 75000 грн., дата платежу 31.12.2013; за період нарахування платежу з 01.01.2014 до 31.01.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 31.01.2014. Загальна сума платежів становить 150000 грн.

Пунктом 6.3 договору якщо дата платежу припадає на вихідний або святковий день, плата проводиться в останній робочий день, який передує цьому вихідному або святковому дню.

Відповідно до п. 6.5 договору ліцензіат зобовязався здійснювати виплату роялті протягом всього строку дії цього договору, перераховуючи їх на розрахунковий рахунок ліцензіара.

Цей договір укладено строком на 2 місяці до 31.01.2014 включно. Договір вважається дійсним після підписання його сторонами і набирає чинності стосовно третіх осіб після його державної реєстрації (п. 8.1 договору).

Додатковим договором від 30.01.2014 № 1 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.02.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.02.2014 до 28.02.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 28.02.2014; за період нарахування платежу з 01.03.2014 до 31.03.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 31.03.2014. Загальна сума платежів становить 300000 грн.

Додатковим договором від 30.03.2014 № 2 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.04.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.04.2014 до 30.04.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 30.04.2014; за період нарахування платежу з 05.03.2014 до 31.05.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 30.05.2014. Загальна сума платежів становить 450000 грн.

Додатковим договором від 30.05.2014 № 3 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.06.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.06.2014 до 30.06.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 30.06.2014; за період нарахування платежу з 01.07.2014 до 31.07.2014 сума платежу 75000 грн., дата платежу 31.07.2014. Загальна сума платежів становить 600000 грн.

Додатковим договором від 30.07.2014 № 4 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.08.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.08.2014 до 31.08.2014 сума платежу 1000 грн., дата платежу 31.08.2014. Загальна сума платежів становить 601000 грн.

Додатковим договором від 29.08.2014 № 5 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.09.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.09.2014 до 30.09.2014 сума платежу 1000 грн., дата платежу 30.09.2014. Загальна сума платежів становить 602000 грн.

Додатковим договором від 29.09.2014 № 6 до договору сторони домовились викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: з 01.10.2014 платежі вносяться ліцензіатом у наступному порядку: за період нарахування платежу з 01.10.2014 до 31.10.2014 сума платежу 1000 грн., дата платежу 31.10.2014; за період нарахування платежу з 01.11.2014 до 30.11.2014 сума платежу 1000 грн., дата платежу 31.11.2014; за період нарахування платежу з 01.12.2014 до 31.12.2014 сума платежу 1000 грн., дата платежу 31.12.2014. Загальна сума платежів становить 605000 грн.

Додатковим договором від 29.09.2014 № 6 до договору сторони домовились викласти п. 8.1 договору в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 13 місяців до 31.12.2014 включно».

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобовязань не сплатив передбачені договором платежі (роялті) за використання знаків, за періоди нарахування платежів: 01.04.2014-30.04.2014, 01.05.2014-31.05.2014, 01.06.2014-30.06.2014, 01.07.2014-31.07.2014, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 263000 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною сумою нарахованих платіж за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо виплати платежів (роялті) за періоди нарахування платежів: 01.04.2014-30.04.2014, 01.05.2014-31.05.2014, 01.06.2014-30.06.2014, 01.07.2014-31.07.2014 у звязку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 263000 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 263000 грн. заборгованості за використання знаків.

Позивач на підставі п. 6. договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобовязання щодо виплати платежів (роялті) за використання знаків, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 01.05.2014 по 31.01.2015 складає 36823,97 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 263000 грн. основного боргу, 36823,97 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22, ідентифікаційний код 31826636) на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 34880663) 263000 (двісті шістдесят три тисячі) грн. основного боргу, 36823 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 97 коп. пені, 4497 (чотири тисячі чотириста девяносто сім) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 17.12.2015.