Рішення № 54397777, 14.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015 Справа № 908/5561/15

за позовом: Військової частини 3029 Національної Гвардії України, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 13 979, 17 грн.

суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, на підставі довіреності № 1/15 юр від 21.07.2015 р.;

від відповідача не зявився.

До господарського суду Запорізької області звернулась Військова частина 3029 Національної Гвардії України, м. Запоріжжя із позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 13 979, 17 грн. за договором оренди нерухомого майна № 3/6а від 13.09.2004 р., яка складається з заборгованості за оренду в розмірі 3600, 00 гривень, за використані енергоносії в розмірі 8503, 12 гривень, за компенсацію земельного податку в розмірі 1876, 05 гривень.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 03.11.2015 р., справу 908/5561/15 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5561/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/147/15, її розгляд призначено на 30.11.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2015 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач у судове засідання 30.11.2015 р. не зявився, ніяких клопотань на адресу суду не надав, відзив на позовну заяву не направив. Про час та місце проведення судового засідання представник відповідача був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що незявлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У звязку із неявкою відповідача в судове засідання, ненаданням відзиву на позовну заяву судом було відкладено розгляд справи на 14.12.2015 р. на 09:55 год.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2015 р. вдруге не зявився, до суду письмовий відзив не надав. Позивач у судовому засіданні 14.12.2015 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити їх повністю.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 14.12.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між військовою частиною 3029 та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого військового майна від 13 вересня 2004 року № 3/6 а (далі - Договір), згідно якого військова частина передає, а ПП ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення частини продовольчого складу за № 505, що знаходиться на балансі частини. Договір пролонговувався з 2005 по 2014 роки включно на підставі пункту 10.6 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Згідно пункту 5.2 Договору, орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Але на момент подання позову до суду заборгованість ОСОБА_1 складає 13 979, 17 гривень, а саме: за оренду - 3600, 00 гривень, за компенсацію використання енергоносіїв - 8503, 12 гривень, за компенсацію земельного податку - 1876, 05 гривень.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що не оплачуючи у встановлений строк вартість орендованих приміщень, ПП ОСОБА_1 порушує права та законні інтереси військової частини 3029, а також порушує положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач скориставшись своїм правом досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача 30.04.2015 р. претензію про сплату заборгованості. Відповіді на претензію від відповідача не надходило. Заборгованість на момент розгляду справи по суті не була погашена. Тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Міською радою був підписаний акт здачі приймання робіт, однак під час підписання акта представником приватного підприємства «Електронний світ» було виявлено недоліки в проектній документації і запропоновано виправити їх, та зобов'язувався повернути проект після виправлення помилок, залишивши підписаний акт виконання робіт для проведення оплати виконаних робіт.

Згідно статті 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначеного позивач виконав усі свої зобовязання покладені на нього за договором оренди нерухомого військового майна від 13.09.2004 р. № 3/6а.

Представник відповідача у судові засідання двічі не зявлявся, відзив на адресу суду не надав.

Справа була розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, без надання відзиву за наявними в ній матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги Військової частини 3029 Національної Гвардії України, м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 13 979, 17 грн. за договором оренди нерухомого майна № 3/6а від 13.09.2004 р., яка складається з заборгованості за оренду в розмірі 3600, 00 гривень, за використані енергоносії в розмірі 8503, 12 гривень, за компенсацію земельного податку в розмірі 1876, 05 гривень.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтованих та належних доказів для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військової частини 3029 Національної Гвардії України, м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя, вул. Військбуд, б. 65, кв. 3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123, код ЄДР 08803661, р/рахунок 35211001013079 в ГУДКСУ в Запорізькій області МФО 813015) - заборгованість за оренду в розмірі 3600 (три тисячі шістсот) гривень 00 коп, за використані енергоносії в розмірі 8503 (вісім тисяч пятсот три) гривень 12 коп, за компенсацію земельного податку в розмірі 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 05 коп. та судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 18.12.2015 р.