Ухвала суду № 54396888, 17.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2690/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Іващенка Дмитра Андрійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАКАЛІЯ-ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАКАЛІЯ-ТРЕЙД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що позивачем правомірно змінено напрямок бюджетного відшкодування в уточнюючому податковому розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2013 року. Крім того, зазначає, що правомірність формування позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06 січня 2015 року № 0031141502. .

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Іващенко Дмитро Андрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

12 вересня 2012 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 92-95).

15 грудня 2014 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 357/15-2/38379292 (а.с. 22-26), за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 ПК України, чим завищено значення рядка 23.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 році на суму 1947733,00 грн. ( а.с. 25).

06 січня 2015 року на підставі висновків акта перевірки № 357/15-2/38379292 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0031141502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1947733,00 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 200.6 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як убачається з п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з вимогами п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до матеріалів справи 16 грудня 2013 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, у якій у рядку 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» зазначено суму 1947733,00 грн. (а.с. 157-160).

14 листопада 2014 року позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року, Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) від 14 листопада 2014 року та Додаток 3 «Розрахунок сум бюджетного відшкодування» від 14 листопада 2014 року (а.с. 165-171).

За змістом уточнюючого розрахунку за листопад 2013 року позивач заповнив рядок 23 та відобразив по рядку 23.1. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 1947733,00 грн. (а.с. 167).

Відповідач в акті перевірки № 357/15-2/38379292 посилаючись на неподання до уточнюючого розрахунку за листопад 2013 року додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» дійшов висновку, що сума бюджетного відшкодування задекларована неправомірно, а саме: порушено порядок заповнення податкової звітності.

Проте, відповідно до п. 9 розділу VI наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 23 вересня 2014 року № 966 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Отже, враховуючи, що інформація щодо залишків суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду задекларована позивачем в звітній податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року не уточнювалась, то він і не був зобов'язаний подавати додаток 2 до уточнюючого розрахунку за такий період.

Правомірність формування позивачем вищезазначеної суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не заперечувалася.

Наведене свідчить, що позивачем було дотримано перелічених вище вимог для отримання бюджетного відшкодування.

Стосовно права платника податку на додану вартість змінювати напрям бюджетного відшкодування, колегія суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції було враховано, що незважаючи на наявність уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року, такі дії не впливають на саму суму бюджетного відшкодування, тобто, її завищення не відбулось.

Крім того, відповідачем було встановлено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 1974733,00 грн., про що зазначено в акті перевірки про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень-грудень 2013 року та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2013 р. від 11 лютого 2014 р. № 71/15-2/38379292 (а.с. 107-120) .

Водночас, чинним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав, коли контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має права на вказане бюджетне відшкодування.

Зокрема, згідно з вимогами п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до вимог п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Податковим законодавством не передбачено, що зміна значення рядків 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у таких рядках, що фактично призводять до зміни напряму бюджетного відшкодування «на рахунок платника у банку», не можуть розцінюватися як порушення податкового законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань та не містить обмежень щодо зміни такою уточненою декларацією напрямку відшкодування. Єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення.

Згідно з вимогами п. 200.6 ПК України платник податків може самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті.

Порядок подачі відповідної податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації, передбачений п. 200.7 ПК України.

Згідно з вимогами п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 ПК України право виправити самостійно виявлені помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма цього Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таке обмеження і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 ПК України. Також у п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податку не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно врахувати, що за своєю суттю бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.

Отже, при визначенні напрямку використання бюджетного відшкодування, платник податків має право визначати цей напрямок на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування. А відтак зміна напрямку бюджетного відшкодування повинна відбуватися у порядку, передбаченому для уточнення показників податкової звітності, викладеному у ст. 50 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що у Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 9 січня 2007 р. у справі «Інтерсплав проти України», суд зазначив, що поняття "майно" у першій частині ст. 1 Першого протоколу (994_535) має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. У зв'язку з цим ЄСПЛ зауважив, що в даній справі спір стосується не конкретної суми відшкодування податку на додану вартість або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника відповідно до Закону «Про податок на додану вартість». ЄСПЛ також зауважив, що ознайомившись із критеріями та вимогами, встановленими національним законодавством, заявник мав достатньо підстав сподіватись на відшкодування податку на додану вартість, який він сплатив під час здійснення своєї господарської діяльності, так само як і на компенсацію за затримку його виплати. Навіть якщо окрема вимога щодо відшкодування податку на додану вартість може бути предметом перевірки та оскарження компетентними державними органами, відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагають попереднього судового розгляду цієї вимоги з метою підтвердження права на відшкодування.

Враховуючи відсутність визначених чинним податковим законодавством обставин, які б свідчили б про відсутність у позивача права на вчинення юридично значимих дій у межах спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2014 р. у справі К/800/20412/13 (а.с. 186-189).

Враховуючи викладене та відсутність порушень у визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було протиправно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з підстав, зазначених податковим органом в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Крім цього, представником Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Іващенком Дмитром Андрійовичем заявлено клопотання про звільнення від судового збору.

Виходячи зі змісту даного клопотання та вказаних у ньому доводів, колегія суддів вважає, що підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Згідно з приписами ст. ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду щодо вирішення позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 110% ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки даний позов подано до суду до 01.09.2015 року і судовий збір підлягав сплаті в розмірі 4872,00 грн., то за подання апеляційної скарги підлягає судовий збір в розмірі 5359,20 грн. (4872,00 грн.* 110% = 5359,20 грн.).

У зв'язку з тим, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень у розмірі 5359,20 грн. за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 2, 94, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Іващенка Дмитра Андрійовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області ( адреса: 08132, вул. Ломоносова,34, м. Вишневе, Київська область, код ЄДРПОУ 39471029) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст вигттовлено 17.12.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.