Ухвала суду № 54396434, 15.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р.Справа № 820/7412/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Національного банку України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі № 820/7412/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Національного банку України в Харківській області

про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Національного банку України в Харківській області, та просив визнати незаконним та зобов'язати скасувати наказ №386-к від 21.05.2015 року; поновити ОСОБА_1 на роботі в Управлінні Національного банку України в Харківській області на раніше займаній посаді; стягнути з Управління Національного банку України в Харківській області суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі №820/7412/15 вимоги позивача були задоволені частково.

Скасовано наказ Управління Національного банку України в Харківській області №386-к від 21.05.2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Управлінні Національного банку України в Харківській області на посаді економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського обліку з 21.05.2015 року.

Стягнуто з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31486 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн.. 40 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі №820/7412/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

У відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №503-к від 26.09.2011 року переведена на посаду економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського обліку.

04.02.2015 року ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням про її наступне вивільнення з посади економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського облік. Колегія суду звертає увагу, що із вказаного попередження не вбачається, що позивачу запропоновано вакантну посаду в Управлінні Національного банку України в Харківській області.

Наказом Управління Національного банку України в Харківській області від 21.05.2015 року № 386-к ОСОБА_1 - економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського обліку - звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗПП України (а.с. 237).

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", КЗпП України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

За Конституцією України державна служба, до якої відноситься і служба в районній державній адміністрації, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Так, відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну службу" основними обов'язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється передусім із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також із підстав визначених спеціальним законом, при звільненні особи з державної служби на неї розповсюджуються гарантії передбачені Кодексом законів про працю України.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого ст. 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

Звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином законодавством встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, а також визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як свідчать матеріали справи позивач 05.02.2015 року була попереджена про наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить її особистий підпис на відповідному попереджені (а.с. 235). Але при цьому, відповідачем не було запропоновано позивачу іншої посади, хоча на момент попередження позивача про наступне вивільнення вакантні посади були в наявності, що у свою чергу свідчить про ухилення відповідача від виконання імперативної норми КЗпП України в частині переведення позивача на відповідну посаду в Управлінні Національного банку України в Харківській області.

Таким чином відповідачем порушено вимоги ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, а тому порушено порядок повідомлення працівника про наступне звільнення, оскільки не обґрунтовано та безпідставно не запропоновано додаткові посади.

Не можуть бути прийняті до уваги у даному випадку листи Управління Національного банку України в Харківській області від 30.01.2015 року № В/17-123/5330, від 27.02.2015 року № В/17-123/12213, від 31.03.2015 року № В/17-123, від 30.04.2015 року № В/17-123/28004, від 29.05.2015 року № В/17-01023/34436, які були надані відповідачем на підтвердження того, що ОСОБА_1 не може обіймати вакантні посади відповідно до своєї кваліфікації.

У вказаних листах лише зафіксовано перелік вакантних посад, що не вказує на наявність безпосереднього взаємовиключного зв'язку відсутності потрібної кваліфікації у працівника з наявністю вільних посад.

15.01.2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України", відповідно до якої затверджено граничну чисельність працівників Управління Національного банку України в Харківській області та постановлено видати наказ про скорочення штату та чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку і попередити їх про звільнення (п. 10).

Як вбачається зі змісту витягу штатного розпису Управління Національного банку України в Харківській області на 2015 рік, в структурі Національного банку перебували численні вакантні посади, у тому числі і посади головного економіста та провідного економіста, що відповідає кваліфікаційним вимогам, які були заявлені до ОСОБА_1 як економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського обліку згідно посадової інструкції та узгоджується з економічною освітою позивача, що підтверджується дипломом Харківського інженерно-економічного інституту від 24.06.1987 року (а.с.103).

Таким чином на момент надання позивачу попередження про наступне вивільнення від 04.02.2015 року в структурі Управління Національного банку України в Харківській області мали місце вакантні посади, які запропоновані позивачу не були.

Відповідно до п. 9 Постанови Правлінням Національного банку України № 14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України" від 15.01.2015 року передбачено, що Департамент персоналу затверджує штатні розписи територіальних управлінь східних регіонів.

Відповідно до Типової структури управлінь Національного банку України в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Сумській, Полтавській та Харківській областях станом на 15.01.2015 року у структурі вказаного суб'єкта передбачено відділ готівкого обігу і касових операцій, відділ організації бухгалтерського обліку, відділ перевезення цінностей та організації інкасації, відділ банківської безпеки.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсного дотримання ним ст.ст. 40, 49-2 КЗпП при звільненні позивача та пропонування ОСОБА_1 посад у східних регіонах та/або відмови позивача від запропонованих посад.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано положення ч.2 ст. 49-2 КЗпП в частині не врахування переважного права на залишення на роботі і обов'язку одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Стосовно стягнення з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі-Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно довідки № 07-143/4574 від 21.05.2015 року та враховуючи положення Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" судом встановлено, що розмір середньомісячного заробітку позивача становить 6297,28 грн. (22 робочих днів х 286,24 грн. середньоденної заробітної плати).

Суд першої інстанції для повного захист прав, свобод та інтересів позивача, правомірно вийшов за межі заявлених позовних вимог та стягнув з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з моменту звільнення та до моменту розгляду даної справи, у загальному розмірі 31486,40 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Національного банку України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі № 820/7412/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2015 р.