Ухвала суду № 54396161, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/9597/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Сирбул О.Ф. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Будмаш", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська архівна компанія - Архів" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) та просить визнати неправомірними дії відповідача у зв'язку з відмовою позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 17.11.2014 р.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком по списку № 1 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва призначити пенсію за віком ОСОБА_2 по списку № 1 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17 листопада 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 25.08.1981 р. по 31.01.1986 р. працював повний робочий день на Дарницькому заводі по ремонту дорожньої техніки (з 20.06.2011 р. - ПАТ «КЗ «Будмаш) заливальником металу, з 08.07.2013 р. по теперішній час позивач працює на ДП «Київський бронетанковий завод» плавильником металу та сплавів, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 8-11).

16.12.2014 р. позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом № 7031/06 від 29.12.2014 р. йому було відмовлено у призначенні цього виду пенсії, оскільки довідка про пільгову роботу оформлена неналежним чином (а.с. 7).

Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи після досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

За нормою статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Пункт 8 Наказу Міністерства праці та соціальної політики "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право па пенсію за віком на пільгових умовах" від 18.11.2005 року №383, передбачає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", застосовуються Список № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, і Список №2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 року № 1173.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Якщо трудової книжки немає, а також у разі, коли в ній немає належних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймають довідки, виписки з наказів, особові рахунки й відомості на видачу зарплати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори й угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Коли втрачено документи про наявний стаж роботи й неможливо їх отримати внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних, з інших причин трудовий стаж установлюють на підставі показань не менш як двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі із заявником.

У відповідності до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

При визнанні права на пенсію на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або професіях незалежно від дати їх внесення до Списку за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики країни «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 року №383.

Тобто, після 22.08.1992 року стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21.08.1992 року), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 вище згаданого Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.09.2013 р. (справа №21-183а13) та від 25.11.14р. (справа №21-519а14).

Згідно з п. 4 ч. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій.

Отже, підприємство, на якому працював позивач зобов'язано було протягом 5 років провести атестацію робочого місця позивача. Своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 з 25.08.1981 р. по 31.01.1986 р. працював повний робочий день на Дарницькому заводі по ремонту дорожньої техніки (з 20.06.2011 р. - ПАТ «КЗ «Будмаш) заливальником металу, з 08.07.2013 р. по теперішній час позивач працює на ДП «Київський бронетанковий завод» плавильником металу та сплавів, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 8-11).

Крім того, при зверненні до відповідача, позивачем було надано накази про підсумки атестації робочих місць за умовами праці у ДП «Київський ремонтно-механічний завод» (раніше ДП «Київський бронетанковий завод»).

При цьому, позивач звернувся до ТОВ «Українська Архівна компанія-Архів» та отримав довідку №28/11 від 11.11.2014 р. про те, що він працював на Дарницькому заводі по ремонту дорожньої техніки, який з часом був перейменований у Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Будмаш».

До довідки додавалися особова картка ОСОБА_2 та накази про прийом на роботу та звільнення з роботи заливальником металу дільниці №5.

Відповідно до зазначеної довідки, Дарницький завод по ремонту дорожньої техніки у травні 1994 року перейменований на ВАТ "Будмаш" на підставі наказу по заводу №125 від 10.05.1994 року.

ВАТ "Будмаш" з 20.06.2011 року перейменовано в ПАТ "КЗ "Будмаш" згідно наказу №19-А від 20.06.2011 року (а.с. 12).

Окрім вище вказаної довідки з архівної організації з додатками, Позивачем було надано копію трудової книжки, у якій вказано строки праці їм на посаді по списку №1.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах відповідно до Списку №1.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Положення "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі неточності або невідповідності записів відображених у трудовій книжці, записам у довідках, уточнюючих особливий характер робіт, органу, що призначає пенсію, надано право, встановлене частиною 1 статті 101 Закону та абз. 2 пункту 32 Наказу, вимагати відповідні документи від підприємств, установ та організацій, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, п.20 Порядку вказує, що уточнююча довідка надається у випадку відсутності відомостей у трудовій книжці, що визначають право на пільгову пенсію.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що у трудовій книжці Позивача ж є відповідний запис, про те, що «За результатами атестації робочих місць має право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1» на підставі наказу №147-ВР від 24.12.2010 року по ДП «Київський ремонтно-механічний завод» (раніше ДП «Київський бронетанковий завод»).

Крім того, п.20 Порядку вказує на право надати уточнюючі довідки підприємств, а не на обов'язок працівників.

Так, відповідно до вище зазначених норм чинного пенсійного законодавства орган, який призначає пенсію, у разі сумнівів з приводу певного документу повинен витребувати відповідні документи від підприємств, установ та організацій.

При цьому, відповідачем не було вчинено дій, передбачених законодавством України щодо перевірки відомостей щодо наявності права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відповідач передчасно листом відмовив позивачу у призначенні пенсії без прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, та не перевіривши тієї обставини чи має позивач право на пільгову пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість відмови у призначенні пенсії з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 17 грудня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Бистрик Г.М.