Рішення № 54395148, 02.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7796/15

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» Северіна Ю.П. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Порто-Франко» Красюка І.І. до ОСОБА_6, третя особа - прокуратура Одеської області про визнання нікчемних договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, про застосування наслідків недійсності правочинів звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

У жовтні 2014 року Красюк І.І. - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто - Франко» (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся із позовом до ОСОБА_6, в якому просив визнати недійсним нікчемний договір купівлі-продажу дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним нікчемний договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0924 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за цією ж адресою; застосувати наслідки недійсності правочинів, - поновити за Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» право власності на вказане нерухоме майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ АБ «Порто -Франко» було укладено договір купівлі-продажу дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0924 га, яка розташована за цією ж адресою.

Позивач зазначив, що на підставі постанови Правління НБУ від 26 вересня 2014 року № 610 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 року прийнято рішення № 103 про запровадження з 29.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «Порто - Франко».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «Порто-Франко» призначено строком на 3 місяці з 29.09.2014 року до 29.12.2014 року.

Посилаючись на положення ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», представник позивача вважає, що вищевказані правочини містять ознаки нікчемності, внаслідок чого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «Порто-Франко» видано наказ № 52 від 17.11.2014 року про визнання правочинів нікчемними.

Як стверджує позивач, згідно висновку суб'єкту оціночної діяльності станом на 28.07.2014 року вартість дачного будинку та земельної ділянки становила 6092825,00 грн..

Сумарна вартість продажу вказаних об'єктів нерухомості за оспорюваними правочинами становила 4124581,79 грн., що є меншим від оціночної вартості нерухомого майна на 47,72 %.

Отже, на думку представника позивача, наявне порушення положення ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і як наслідок, існують підстави для визнання нікчемного правочину недійсним.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» Северіна Ю.П. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того факту, що Банком здійснено відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних, а тому відсутні ознаки нікчемності правочинів, а посилання позивача на те, що правочини укладені з грубим порушенням вимог чинного законодавства є неспроможними.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, відповідно до статті 2 ЦПК вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що відповідно до довідки ПАТ АБ «Порто Франко» від 24.07.2014 року № 15/1967 балансова вартість дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, рахунок «НОМЕР_2», становить 2783414,27 грн. (а.с.162, т.1), та довідки № 15/1966 балансова вартість земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою, рахунок «НОМЕР_2», становить 1341167,52 грн. (а.с.164, т.1).

25.07.2014 року на засіданні Наглядової ради АБ «Порто Франко» прийнято рішення про продаж майна, що перебуває на балансі ПАТ АБ «Порто- Франко», зокрема, дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки, загальною площею 0,0924 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за цією ж адресою, що підтверджується протоколом № 74 (а.с.163, т.1).

28.07.2014 року між ПАТ АБ «Порто Франко» та ОСОБА_6 було укладено договори купівлі - продажу зазначених дачного будинку та земельної ділянки, що були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., за змістом яких, з урахування внесених змін на підставі додаткових договорів від 01.08.2014 року, дачний будинок проданий за 2783414,27 грн. без ПДВ, а земельна ділянка продана за 1341167, 52 грн. без ПДВ (а.с.167-173, т.1)

26.09.2014 року на підставі постанови Правління НБУ від 26.09.2014 року № 610 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Порто-Франко» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 року прийнято рішення № 103 про запровадження з 29.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «Порто - Франко».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 103 від 26.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію в АБ «Порто Франко» терміном на 3 місяці з 29.09.2014 року до 29.12.2014 року.

30.01.2015 року за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 19 розпочато процедуру ліквідації АБ «Порто Франко».

Відповідно до частини 2 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів) що є нікчемними з підстав, визнаних частиною третьою цієї статті.

17.11.2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АБ «Порто-Франко» видано наказ № 52 про визнання вищевказаних правочинів нікчемними.

За змістом звіту про оцінку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕК «Професіонал» від 05 листопада 2014 року вартість вказаного нерухомого майна станом на 28.07.2014 року становила 6092825 грн. (а.с.50-110, т.1).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним.

З позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу для визнання недійсним договорів вказував на те, що такий правочин є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена приписами п. 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

На підтвердження того факту, що відчуження Банком за спірним договором на користь відповідача у справі нерухомого майна відбулося за ціною, меншою за звичайну, позивачем надано суду вищезазначений звіт про експертну оцінку ринкової вартості нерухомості, яка є предметом договорів.

Як вже було зазначено вище, ринкова вартість, відповідно до звіту, на день укладання договору становила 6092825 грн., що є значно вище за ціну, за якою це майно було відчужене.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з метою неупередженого розгляду оцінки проводиться рецензування звіту про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

17.07.2015 року АБ «Порто-Франко» замовило рецензію на звіт про експертну оцінку, в якій зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (а.с.47-48, т.2).

Але судом першої інстанції зазначений звіт не був прийнятий до уваги з посиланням на те, що у суду першої інстанції виникли сумніви в об'єктивності та неупередженості проведеної оцінки, а також, на думку суду першої інстанції, звіт здійснений на підставі припущень..

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки наявний в матеріалах звіт про оцінку майна, яке було відчужено за спірними правочинами, місить документи на підтвердження повноважень суб'єкта оціночної діяльності на здійснення такої діяльності, а відповідачем жодних доказів, які би спростовували відомості щодо вартості майна не надано, та, крім цього зазначений звіт пройшов рецензування, колегія вважає його належним та допустимим доказом по справі, який не викликає сумнівів в його об'єктивності та достовірності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що дійсно є факт заниження вартості переданого майна більше 20 відсотків, а тому вищезазначені договори купівлі-продажу є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який регулює ці правовідносини, а частина 3 ст. 38 цього закону тою нормою, яка передбачає нікчемність правочинів, здійснених банком всупереч вимогам цього закону.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Це означає, що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин, зокрема, особа не стає власником майна, переданого їй за правочином, визнаним недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання суду першої інстанції на те, що позивач не подавав позову про встановлення нікчемності правочинів, оскільки зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати нікчемні договори недійсними, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначені договори відчуження майна, укладенні з грубим порушенням вимог чинного законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з ч. 2 вказаної статті вищезазначеного Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках оподаткування майна згідно з законом.

Таким чином, проведення оцінки нерухомого майна при укладанні правочинів його відчуження є обов'язковим.

Спірні будинок та земельна ділянка перебували у власності АБ «Порто-Франко», починаючи з 09.11.2011 року. За цей час індексація вартості майна попереднім керівництвом не проводилась, оцінка вартості майна на день відчуження також не була проведена.

Тобто ціна об'єктів у загальному розмірі 4124581,79 грн., визначена станом на 09.11.2014 року, не відповідає фактичній ринковій вартості об'єктів нерухомості на дату відчуження майна Банком.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції усі зазначені обставини не були з'ясовані, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання оспорюваних правочинів нікчемними, та повернення у власність Банку відчужених за ними дачного будинку та земельної ділянки..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» Северіна Ю.П. задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Порто-Франко» Красюка І.І. задовольнити частково.

Вказати на нікчемність договору купівлі-продажу дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 516,9 кв.м., посвідченого 28.07.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за № 1391.

Вказати на нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0924 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідченого 28.07.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за № 1386.

Застосувати наслідки недійсності правочину, а саме повернути у власність Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» (код ЄДРПОУ: 13881479, МФО: 328180, місце знаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10) дачний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 516,9 кв.м. та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0924 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко