Рішення № 54393500, 14.12.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/3177/15

Єдиний унікальний номер № 235/6916/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Токарєва А.Г.

при секретарі - Ященко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що влітку 1999 року вона познайомилась з відповідачем по справі та почала зустрічатись. У 2000 році ОСОБА_2 запропонував переїхати до нього та вони почали спільно проживати однією сімєю без реєстрації шлюбу в будинку відповідача на садовій ділянці №339 в садівничому товаристві «ОК СТ «Цветущий Донбасс», розташованому за адресою: м.Донецьк, пр..Ілліча, 112.

Позивачка зазначає, що 27 грудня 2003 року вони офіційно зареєстрували свій шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька. Станом на цей час вони, непрацюючі пенсіонери, не розлучені, спільно проживають за вищевказаною адресою, проте кошти із сімейного бюджету постійно використовуються на потребі дітей та повнолітніх онуків її чоловіка, її особисті потреби та потреби на придбання одягу і взуття замість зношеного ігноруються.

Після того, як вони почали проживати разом як чоловік та жінка, обсяг спільно нажитого майна неодноразово змінювався, у тому числі і за рахунок особистого майна, яке було до цього у кожного з них. З приводу чого вони не можуть досягнути згоди про те, кому яке майно належить.

Позивачка вказує, що до початку спільного проживання їй належала на праві особистої приватної власності двокімнатна квартира №35 по вул.Щетиніна в м.Донецьк, яку, на прохання відповідача ОСОБА_2, у 2002 році було продано, а на виручені кошти придбано: у 2005 році автомобіль «Волга»; 09.09.2002 року жилий будинок №24 по вул.Севастопольська у смт.Гвардійське Сімферопольського району в АРК, в якому було зроблено капітальний ремонт та 22.12.2006 року даний будинок продано за 84347,00 грн. На кошти від продажу вищевказаного будинку куплено гараж в Гаражно-будівельному кооперативі №24 (ГБК №24, блок 6 (н) бокс 18) за адресою: АРК, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, кадастровий номер земельної ділянки 0111948100:01:002:0014,про членство в якому 28.02.2008 році відповідачем та правлінням ГБК №24 укладено відповідний Договір. Тому, позивачка вважає, що має право на компенсацію своєї частки за цей гараж у вигляді 1/2 від суми, отриманої від продажу будинку у смт.Гвардійське, тобто 42174,00 грн.

Також, під час перебування у шлюбі, у вересні 2010 року ними було придбано за 265000,00 грн. автомобіль Subaru Forester, 2010 року випуску, двигун 1994 куб.см., кузов JF1SH5LS5AG117060, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕР-3 на ОСОБА_2 Позивачка вважає, що оскільки автомобіль є неподільною річчю, а ним постійно користується відповідач, то буде розумно та справедливо залишити цей автомобіль у його користуванні, а на її користь стягнути компенсацію у вигляді 1/2 частини від вартості автомобіля, а саме 132500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частки вартості гаража в Гаражно-будівельному кооперативі №24 у сумі 42174,00 грн. та 1/2 частки вартості автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, у сумі 132500,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити їх в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.127).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився по невідомій суду причині, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, тому зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2003 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м.Донецьку, актовий запис №512 (а.с.6).

За час шлюбу, 28.09.2010 року відповідачем згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, був придбаний автомобіль Subaru Forester, 2010 року випуску, двигун 1994 куб.см., кузов JF1SH5LS5AG117060, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕР-3 на імя відповідача ОСОБА_2 (а.с.13,14).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є членом Гаражно-будівельного кооператива №24, розташованого по вул.Стаханівська смт. Масандра м.Ялта Автономної Республіки Крим (а.с.16,17).

Відповідно до вимог ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналізуючи вимоги ч. 1 ст. 60 СК України, суд приходить до висновку, що спільним майном подружжя є автомобіль Subaru Forester, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Стаття 70 Сімейного кодексу України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля Subaru Forester, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за кожним.

Однак, стягнути вартість 1/2 частки вищезазначеного автомобіля, суд вважає неможливим, оскільки не надано доказів щодо підтвердження вартості даного автомобіля. По справі не було проведено автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості автомобіля Subaru Forester, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1, відповідне клопотання позивачем про проведення даної експертизи позивачем в судовому засіданні не заявлялося.

Що стосується гаражу, розташованому по вул.Стаханівська смт. Масандра м.Ялта Автономної Республіки Крим, то суд вважає, що позивачем не надано доказів, що власником спірного гаражу в Гаражно-будівельному кооперативі №24 є ОСОБА_2 Позивачка посилається на договір, укладений між відповідачем та Гаражно-будівельним кооперативом №24 та державний акт на земельну ділянку, але згідно наданих документів ОСОБА_2 є тільки членом вищевказаного кооперативу, а не власником гаражу, а тому поділити цей гараж без згоди кооперативу не можливо.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1746,74 грн., оскільки позивачкою сплачено 50% судового збору, що підтверджується матеріалами справи (а.с.24-26).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60,70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля Subaru Forester, 2010 року випуску, двигун 1994 куб.см., кузов JF1SH5LS5AG117060, державний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля Subaru Forester, 2010 року випуску, двигун 1994 куб.см., кузов JF1SH5LS5AG117060, державний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави судовий збір в сумі 1746,74 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: